Раді Вас бачити!

В давнину чомусь вважали, що наша Земля пласка. Потім багато відомих та невідомих вчених доводили, що планета має форму кулі й обертається навколо Сонця. Тепер з цими поняттями ніхто не сперечається. Звісно з обох боків блакитної красуні живуть собі мільйони людей. Вони багато подорожують та спілкуються різними мовами.

Взагалі подорожі - прекрасна річ та інколи, в процесі, стаються дивні й навіть жахливі речі. У когось зникає багаж або цінні дрібнички й починається пошук. Та найстрашніше, коли батьки у тих мандрах прогають власну дитинку.

Малі розчиняються в мурашниках аеропортів, вокзалів чи торгівельних центрів по всьому світу. А вбиті горем предки, починають рити землю та довго не втрачають надію знову побачити й пригорнути до серця своє чадо. Тільки інколи на пошуки йдуть роки чи десятиліття, а чадо так і не повертається до рідні.

Саме така трагедія спіткала молоду пару американців – Мартіна й Емілі Росс, що попрямували до європейських родичів відсвяткувати Різдво й показати свою новонароджену донечку.

Та не встигла рідня сісти за святковий стіл, як прекрасна дівчинка Россів зникла в аеропорту Відня в невідомому напрямку. І як вони тільки не шукали, дитина наче крізь землю провалилася. Йшли роки, горе не забувалося й продовжувало випалювати душу, а надія знайти доньку живою та здоровою нещадно танула.

На землю знову прийшло Різдво. Це свято викликало у Россів традиційну піднесеність, але горе двадцятирічної давнини не давало відчуття справжнього свята. Звісно ж Емілі вже накрила святковий стіл та поставила на нього запашну індичку. А Мартін прикрасив увесь двір сотнями різдвяних вогнів.

До них прийшли друзі й почалося свято. Та ось Мартіну хтось зателефонував. Він перепросив і вийшов на прохолодну вулицю.

– Merry Christmas, містере Росс! – почув Мартін голос приватного детектива, з яким був знайомий багато років.

– І Вам веселого Різдва, Джоне! – відповів чоловік. – Щось сталося чи Ви просто з привітаннями?

– Та дещо таки сталося, Мартіне. Я ще сам не дуже в це вірю та й Вам не хочу даремно вселяти надію, але мій колега з Дрездена прислав дивне повідомлення. Запевняю Вас, що воно зовсім не схоже на різдвяний жарт. Зараз я скину Вам фото та зізнання однієї давньої віденської аферистки, котра перед смертю вирішила відкрити гріхи й наговорила слідчим багато дивного. Вона стверджує, що двадцять років тому викрала в аеропорту Відня вашу донечку. Перепрошую за такі гіркі подробиці.

– Нічого, Джоне. Чекаю з нетерпінням! – випалив чиказький бізнесмен Мартін Росс і застиг в очікуванні.

Скоро в телефоні дійсно з’явилися кілька повідомлень і сивий чоловік навіть сів на ґанок. Він по черзі відкривав надіслані документи та коли побачив фото дівчинки, ледве не зомлів. Воно було старе й нечітке та звісно багато разів відзняте різними гаджетами. Але ж забути, як виглядала крихітна донечка він і через сто років не зміг би! Це була його Ешлі, а фото пара зробила саме перед вильотом до Відня.

– Джоне, я щиро вдячний Вам за невтомну роботу. Так, це дійсно фото нашої крихітки, але як знайти її двадцятирічну серед світів? Адже наша маленька Ешлі може бути де завгодно: від пісків Персії до снігів Арктики. А може її вже й на світі немає? – тяжко зітхнув чоловік та подумав, що Санта, вирішив подарувати їм дивну передноворічну суміш казки й горя в одній святковій панчосі...

– Ой, що Ви таке кажете, містере Росс? Надія помирає останньою, а Ваша живе й досі. Тому, якщо вже австріяки та німці вийшли хоч на якийсь слід дівчинки, точно копатимуть далі. Перепрошую за неясні подробиці, але ж наразі хоч щось. Тримайтеся, будемо на зв’язку. Веселого Різдва!

Тепер Мартін знову відкрив туманне фото доньки в телефоні й обережно попестив екран. Його змучене болем батьківське серце знову стислося, але він почув, що з передпокою до нього наближається Емілі й миттю закрив повідомлення.

– Мартіне, ти що з глузду з’їхав? Чого тут сидиш та дивишся на зорі? Я вже індичку порізала, камін палає й містер Еванс не може дочекатися, щоб виголосити свій традиційно довгий тост. Геть з холодного ґанку до господи! – весело накричала на чоловіка місіс Росс та силоміць запхала в будинок. Потім хазяйновито поправила різдвяний вінок й причинила за собою двері.