Раді Вас бачити!

Розчулений усім, що тут між ними сталося Гнат Гамаюн дбайливо зібрав до купки мокрі пасма золотавого волосся своєї красуні. Його гарна зачіска вже підсохла, а кучері Тіни після «омивання старих гріхів» вологими розсипалися на подушки. Чоловік ніжно торкнувся вустами її голівки й попросив:

– Поспімо трішки, а вже потім поїдемо дивитися на твій дім. Я тільки хочу тобі дещо повернути.

– Хіба це ще не все? – з посмішкою заглянула в очманілі від щастя очі Гната знесилена дівчина.

Тоді він мовчки взяв її долоньку й одягнув на пальчика обручку. Ту, що тікаючи від свого щастя й біди, вона залишила у Юлії Павлівні. Тіна глянула, щиро зойкнула та приклала перстень до губ.

– Дякую, що повернув і не сердишся. Тепер ця нагорода більше ніколи не покине моєї руки та серця! Гнаточку, прости мене невдячну за горе і біду, що дісталися від мене. Я все виправлю, ось побачиш. Ти віриш мені? – щебетала Тіна, а Гамаюн танув від блаженства, що повернулося й розквітало в його серці та відповів:

– Завжди вірив. Інакше б мене тут не було. Ти просто розгубилася, моя маленька божевільна жінко. Я не вмію тримати зла на ту, котра відібрала у мене душу. Досить перепрошувати, просто кохай.

Вона задоволено зітхнула й заплющила очі:

– Довіку кохатиму! А тепер – відпочивати. Я дуже голодна і вдома купа всього, тому скоро поїдемо набиратися сил. Тільки ніжки трясуться, наче в дохлої пташки...

– От дурненьке! У прекрасної крихітної, моєї задоволеної пташки. Спи, а потім я тобі ще щось цікаве розповім... – притримував її обома руками Гнат і сам зітхав, наче засватана принцеса.

Зморені Коханням вони проснулися десь через пару годин та відчули одне одного на рівні інстинктів. Зараз Гнат тримав свою наречену за животик і тихо пестив його.

– Доброго ранку, моя кохана зіронько! Я й забув яка ти солодка уві сні, – де ж він бере такий колір для своїх чарівних очей? О, так! Зачіпає з ріки щастя.

– Гнатку, але ж на вулиці вечір! – звабливо потягнулася Тіна.

– Ні, для мене поруч з тобою завжди встає сонце! До речі, я маю ще одне дуже серйозне запитання. Можна? – ще більше замерехтіли таємничими вогнями його очі.

– Так! На всі запитання моя відповідь тобі лише: ТАК! – погодилася вона, не знаючи про що він.

– Це добре, що ТАК. Адже я хотів запитати у Тіни Лагоди та Ешлі Росс: чи стане вона навіки моєю законною дружиною? – геть захмелів його баритон.

Тіна притихла, підвелася на лікоть і уважно подивилася кудись дуже глибоко йому в душу:

– Ти серйозно вирішив взяти собі за дружину оце нещастя? Але ж я невдячна, імпульсивна й дурна. Як ти житимеш з такою дружиною?

– Довго і дуже щасливо! І не так все погано, якщо ти сама зізнаєшся у своїх вадах. А ще я хотів би повернутися в Київ одруженим чоловіком. Одягнімо кайдани у Лас-Вегасі. Ти не проти? – абсолютно серйозно запитав Гнат.

– Та хоч у племені майя! Гнаточку, я й так твоя дружина. Бог цього захотів. А де нам дадуть папірець, не має жодного значення. Якщо хочеш - нехай це буде у Вегасі. Ти ж розповідав, що вже був там свідком, – згадала Тіна, як Гнат нагадував про американське весілля одного зі своїх основних вкладників.

– Було таке. Тільки тоді мені здавалося, що це якось не по-справжньому. А тепер я дуже хочу з тобою одружитися посеред фонтанів і шалених вогнів. Зараз кажу, а всередині все заповнюється радістю, – знову загравав ненаситний Гамаюн.

– Гнаточку, ні! Залишимо трішки вогню для дому. Пішли вдягатися та піймаємо якесь таксі. Я боюся, що відкушу від тебе шматочок, така страшенно голодна, – похитала вона голівкою.

– Добре, я почекаю. Але тільки до твого дому, а потім повторимо все заново! Я тебе так довго чекав і неймовірно кохаю... А може просто старію! – розсміявся Гнат. – Тобі допомогти?

– Допоможи, дякую! – не могла розібратися з невеличкою застібкою на сарафані Тіна, адже руки тремтіли від їх недавніх «войовничих» дій, наче вона захворіла. – Я просто призабула наші традиційно спортивні ночі. А до твоєї «старості» я радо звикну, – притримуючись за стіну, щасливо посміхалася Тіна й зібралася сходити до ванної.

– Ти тільки не виганяй з себе всіх наших діточок. Залиш хоч двійко, будь ласка, – нагадав досвідчений чоловік, щоб Тіна не вимивала себе занадто прискіпливо.

– Не переймайся, коханий. Залишу всіх! – пообіцяла вона й, наче зомбі, побрела привести себе до ладу.