Раді Вас бачити!

Наступного дня Тіна не поїхала в офіс «Великого бургера». Місіс Росс сказала чоловікові, що у них з Тіною є свої жіночі справи, які його не стосуються. Вона викликала таксі та просто повезла доньку до медичного центру CalDevon. Там чітко окреслила своє прохання про обстеження й для Тіни почалися нудні та інколи доволі принизливі процедури.

До кінця тижня зеленоока красуня вже знала все про свою кров, серце, нирки й навіть очі. А профільні медики поставили їй дуже гидкий для молодої жінки діагноз: полікістоз яєчників. Звісно, що без лікування стати мамою з таким вироком - надії примарні.

Їй порекомендували або довготривалий процес профілактичних заходів, або безвідмовний спосіб: хірургічне втручання, з максимумом сучасних технологій та мінімумом шкоди для красивого тіла пацієнтки. На хірургічне втручання Тіна погодилась.

Зовсім випадково чи за велінням долі, але саме в Штатах, втікачка отримала вичерпні відповіді на свої тяжкі запитання. З клініки молода леді вийшла з гарними прогнозами, численними рекомендаціями та неймовірним бажанням зателефонувати до Києва.

Виходить, що місіс Росс була дуже сумлінною й відданою мамою. Вона ж розуміла, що окрилена дочка тепер будь-якого часу зірветься назад до України й залишить по собі лише недовгі приємні спогади. Але серце матері не вміє думати про власну вигоду, воно просто віддає дитині все, чого та потребує.

Дивно, та розквітла й сповнена надій Тіна, повернулася до роботи у «Великому бургері». Пройшло вже пів літа, а з Києва не було жодної звістки. Ясно, що страшенно ображений Гнат не порушить тишу першим. І справа геть не в гордості, а в неймовірних стражданнях бідолашного. Це в мами Юлі є стійкий імунітет до життєвого болю, але й вона наче оніміла.

– Ділане, це ти? – відволіклась від своїх дум Тіна, бо почула в коридорі незрозумілий шурхіт.

Гант вже з пів години, як попхався кудись та це був не він. До офісу заскочили двійко височенних темношкірих хлопців і в руках одного з них була зброя.

– Давай гроші! Все, що є! – скрикнув нападник й повернув дуло прямо на неї. Ноги Тіни затремтіли й підкосилися, але вона покірно витрусила все, що було в сумці. Тільки цього шукачу легкої наживи виявилося замало й він гримнув:

– Ну дуркуй, мала! Гони те, що в сейфі!

Але в офісному сейфі не було грошей, лише папери. Виторг з бургерних відразу прямував до банків. Тіна знизала плечима й відповіла правду:

– В сейфі немає грошей!

– Так я тобі й повірив. Миттю відчиняй, бо вб’ю! – кричав чорнявий. Доки Тіна вагалася, хлопець стукнув її зброєю по голові, а потім взяв ключі й відчинив сейф. Папери розлетілись по всьому офісу, але грошей злочинець не знайшов.

– Зніми з неї прикраси! – запропонував інший.

– Так на ній нічогісінько немає. Теж мені багатії! Навіть сережок у вухах не носять! – обурився нападник, схопив айфон Тіни й хлопці зникли геть.

Коли Ешлі Росс прийшла до тями, у неї на голові вже був вологий рушничок, поруч сиділи тато й Ділан, а біля сейфа поралися криміналісти.

– Дитинко, як ти? – перелякано дивився на Тіну батько.

– Ласкаво просимо до Чикаго, міс Росс! Чого ти двері не зачиняєш? Я ж попереджав: замикайся коли я йду, – активно демонстрував розум Ділан.

– Але я думала, що ти десь поруч, – відрізала Тіна.

– Курка думала та в суп потрапила! Ось надавали тобі по тій думалці, тепер будеш розумнішою...

– Ділане, ти звільнений! Геть звідси! – скрикнув містер Росс і Гант притих.

– Не треба, тату! Все в порядку. Він правий, – попросила Тіна, а голова боліла й нудило.

– Ось якби я не поспішав з дитинкою до лікарні, то сам надавав би по твоїй порожній думалці. Чому ти в робочий час десь гуляєш? Тепер я буду брати з тебе повний звіт: де був, що робив, похвилинно. О’кей? – продовжував репетувати на підлеглого містер Росс.

– Тату, не треба до лікарні. Набридли вони мені. Все добре. Просто відвези мене додому, я полежу, – посміхалася Тіна й бачила, що буває з самовпевненими нарцисами, коли їх звільняють.

– Господи, як це приємно! Хоч через гидку пригоду, але донечка називає мене татом і цей янгольський голосок, наче музика звучить, – почула Тіна і їй стало гірше. Наразі вона пригадала, як колись Гнат попросив називати його на ім’я та блаженствував, що вона послухалась.

За вечерею місіс Росс влаштувала чоловікові справжній розгром. А Тіна лише посміхалася й відчувала себе вдома, з родиною.

– Мамо, прошу тебе, перестань! В мене й так голова ще розколюється, – тихенько попросила, а щаслива жінка миттю замовкла й кинулась обіймати свій найдорожчий на землі скарб.