Раді Вас бачити!

Сьогодні був напрочуд чарівний весняний день. Закохана парочка з’явилась на порозі дому Юлії Павлівни з білосніжним букетом троянд та улюбленими смаколиками. Ось тільки випивки наречені в дім пані Джулії нести не наважувались. Адже сеньйор Габріо в цьому питанні був невблаганним. Гарячий іспанець казав, що коли на столі немає його вина, то й столу взагалі не потрібно!

Пані Лагода відчинила дітям та своїм виглядом приємно здивувала молодь. Не дивлячись на смуток за донькою, виглядала вона просто фантастично. Її очі сяяли тепер не гірше ніж у Тіни з Гнатом. А за спиною у жінки стояв сеньйор Тесоро й таємниче посміхався гостям.

Після традиційних обіймів та компліментів, господиня запросила дітей за пишно вбраний стіл та коли всі розсілися - слово взяв сеньйор Габріо.

– Ola, хороші мої! Ось ми й зустрілися з Вами знову в цьому прекрасному домі, на чолі з нашою чарівною Джулією. Через промені ваших шалених очей, я не буду запитувати: як ваші справи? А про себе скажу. Минулого разу ми тільки познайомились з паном Гнатом та я пообіцяв, що обов’язково втілю в життя свою найзаповітнішу мрію. Тепер вона здійснилася. Ця неймовірна жінка дала згоду стати моєю дружиною! – сеньйор Тесоро поцілував Юлії Павлівні руку й продемонстрував на її пальці прекрасний діамант.

– Мамочко, то ти вийдеш заміж раніше за мене? – скрикнула від щастя Тіна й кинулася до жінки з щирими обіймами.

Гнат подивився своїм оксамитовим поглядом на майбутнього родича, потис іспанцю правицю та з посмішкою сказав:

– Тепер я Вас вітаю в родині, сеньйоре Габріо! Це дійсно неймовірно щаслива новина для всіх нас. Тіночко, злізь з мами, бо задавиш!

Тіна ще раз пригорнулася до Юлії Павлівни й покірно пішла на своє місце.

– Браво, сеньйоре! Це й називається «приборкання непокірної». Наскільки я пам’ятаю, Тіна й маму з першого слова зроду не слухалась. Вибач, кохана, але це факт, – знову налив свого фірмового вина іспанець.

– Тепер нумо розв'язувати нагальне питання, яке щойно підняла донечка. Негоже, після всіх випробувань, родині хоч в чомусь розходитися. Я давно стверджую, що ми маємо відсвяткувати подвійне весілля. А в шлюбну подорож - попливемо разом на яхті. Або ж приймемо запрошення Россів та полетимо до Чікаго. Я там був. Прекрасне працелюбне місто! І Тіночці треба якось побувати там, де вона народилась. І не зиркай так на мене, кохана! Я не відбираю в тебе доньку, бо відірвати її від тебе не сила навіть цьому чорнобривому пану. Тепер я все сказав, – весело закінчив сеньйор Габріо.

Але Гнат, здається, був з ним незгоден:

– Та ні, шановний пане! Це не все. Ми вітаємо вас з заручинами й кажемо: «Гірко!»

– Пане Гнате? – засоромилась у свої сорок один майбутня сеньйора Тесоро.

– Ні-ні, матусю. Гірко! – підняла келиха Тіна й молодь дала зрозуміти, що без поцілунку не відчепиться. Іспанцю та його красуні-нареченій нічого не залишалось, як скромно виконати прохання діточок.

Далі вони частувалися та весело розмовляли. Гнат розповідав якісь фінансові байки, Тіна доповідала про готовність дипломної роботи, сеньйор Габріо розхвалював свої виноградники, а Юлія Павлівна поглядала на молоду парочку й на свого нареченого і в її очах стояли щасливі сльози.

На балконі сеньйор Габріо з таємничою посмішкою спитав у Гната:

– То як, пане генеральний директор, Ви ще не передумали прийняти мене в родину своїх вкладників?

– Ні, не передумав. Тим більше, що родина в нас уже й так одна. Але я буду неймовірно вдячний Вам, сеньйоре Габріо, за фінансову підтримку моєї компанії. Не повірите, та цю ідею підкинула мені чарівна наречена.

– Чому ж не повірю? Тіночка завжди була розумницею. Ще в дитинстві вона ніколи не просила в моєї коханої іграшок. Не встигнемо відвернутися в магазині, а воно вже з книжкою біжить, – зізнався сеньйор Тесоро.

– Ви аж так давно знайомі з Юлією Павлівною? – здивувався Гнат.

– Так, синьйоре! Ми з моєю Джулією познайомились тоді, коли вона ще сяяла на подіумі. Господи, яка ж вона була красива! Я тільки побачив і пропав навіки, – щиро зізнавався у своєму коханні іспанець, а Гнат слухав його й бачив їх з Тіною.

– Але ж наразі Ви говорите про мене, сеньйоре! Це я побачив Тіну на своєму корпоративі, підвівся й просто пішов до неї. Я навіть не знав, що скажу. Дивився й розумів, що вона моя доля. Марив кожен день бути поруч, аж доки ми не стали одним цілим, – розповів свою історію Гнат Гамаюн.

– Amen, пане Гнате! І завтра, зранку я приїду до Вашої компанії та віднині наші справи будуть спільними у всьому!

Чоловіки знову потисли один одному руки й повернулися до столу. А щасливі жінки встигли погосподарювати та трішки попліткувати про своє, дівоче.