Раді Вас бачити!

Стараннями сеньйора Тесоро інвестиційний фонд Гната Гамаюна поповнився доволі значним вкладом і тепер компанія «Кращі інвестиції» знову, по праву, вважалась однією з найуспішніших фінансових структур міста.

Пані Джулія, з красивою обручкою на пальці, щеголяла у своїх модельних справах. Тіна старанно готувалася до захисту дипломної роботи та дуже хвилювалася. Мабуть, тому жіноча «хвороба» прийшла у звичайні строки й дещо відтермінувала мрію про бажане поповнення в родині.

Сьогодні Гнат приїхав додому трохи раніше й хотів запропонувати нареченій романтичну вечерю, але застукав її в сльозах.

– Що не так з моєю маленькою господинею? Хто посмів викликати слізки до цих прекрасних очей? – жартував доброзичливий чоловік, адже знав що його кохана може плакати навіть коли побачить, як з гнізда випала пташка.

Але насправді причина була серйознішою. Тіна мовчки взяла його руку й провела у себе поміж ніжок. Ні, наразі вона не намагалася звабити свого чоловіка, просто продемонструвала, що в трусиках присутня гігієнічна прокладка.

Звісно від того настрій Гната теж дещо зіпсувався. З цією чарівною дитиною він перестав бути дорослим та часто вірив в казку з першої миті її існування.

– Тіночко, нічого страшного. Якщо болить, прийми пігулку й нікуди не поїдемо, – спокійно вимовив він.

– Та нічого в мене не болить. Просто почуваюся так, наче вбила когось у собі. Гнатку, чому воно не захотіло причепитися? Ми ж так старалися й просили... – кинулася до чоловіка на груди дивачка.

– Скарбе мій, але ж ми не береглися лише перший місяць! Будемо працювати ще й воно обов’язково причепиться. Не кожна дитинка миттю чіпляється в жінці. Хтось чекає на це роки, – ляпнув Гамаюн, щоб заспокоїти та краще б він цього не говорив.

– Я не хочу чекати роки! Я хочу, щоб наше диво вже дихало в мені! А воно взяло й відмовилося, – голосила його прекрасна біда.

– Ну, не переймайся ти так, рідненька! Головне, що фізично почуваєшся добре, продовжував умовляти її Гнат.

– Ага! Яке там добре. Я що в тебе якийсь інвалід? – рюмсала Тіна та наштовхнула Гната на думку, що можливо хтось з них таки нездоровий. Адже після всього, що вони виробляють у ліжку, дитя могло зародитися навіть від божевільних цілунків...

– Що ти мелеш, Тіночко! Перестань плакати та збирайся. Поїдемо повечеряємо у Жана. Ти ж любиш його кухню!

– Коханий, ти жартуєш? Я припухла від сліз, наче п'яничка у зарплату, – вперто сперечалася вона.

– Теж мені біда! Зараз принесу трішки льоду, підмалюємо твої прекрасні губенята й будеш найкрасивіша дівчинка на землі, – лагідно пестив шовкове волосся Тіни чоловік та ніжно заглядав у почервонілі смарагди її очей.

– Думаєш? Можемо поїхати до твого француза? – з надією спитала вона.

– Впевнений на всі сто! Не треба мучити себе вигаданою проблемою. Ти так швидко загоряєшся новою ідеєю, а будь-яку справу треба робити поступово й настирливо. Обіцяю бути дуже настирливим! – звабливо прикусив свою чарівну губу Гамаюн.

– Добре, поїхали. Бо в мене сьогодні зовсім руки ні до чого не стояли. Вечері ніякої немає, – чесно зізналася господиня, а Гнат підхопив її в обійми та поніс до ванної кімнати приводити до ладу.

В улюбленому ресторані Гната - «Фан-Фан» парочка вечеряла далеко не вперше. Шеф-кухарем тут працював його сирітський брат Іван, що змалку захоплювався приготуванням їжі.

Звісно в притулку не було страв французької кухні, але з дітей-сиріт, як правило, виростають дуже талановиті люди. От і цілеспрямований Іванко спочатку поїхав навчатися премудростей кулінарного мистецтва до Франції, а коли став відомим - повернувся до рідного Києва й відкрив у центрі гарний ресторан та ще кілька кафе, де обов’язково годували малозабезпечених. Ну, й звісно страви для рідного притулку, тепер завжди були витратною статтею його закладів.

Додому Тіна з Гнатом повернулися у зовсім іншому настрої. Зрозуміло, що цієї ночі чоловік не був настирливим, як обіцяв, а лише ніжно пригортав до себе «хвору». Своїм неймовірним голосом він розповідав їй різні історії, аж доки красуня не заснула. Та й сам, обіймаючи до ранку свій тихий скарб, він добре виспався. Це теж було зовсім непогано!