Раді Вас бачити!

Гнат не чекав, доки Олівія втихомириться. Він просто вийшов на балкон та мовчки вдивлявся в зоряне небо. На темному небосхилі, знову й знову, йому марилися прекрасні дівочі очі, що так звабливо поглядали на нього сьогодні з-під пухнастих вій. А той напівдитячий голос, що запав у його серце ще й досі бринів та продовжував спокушати до шалених дій.

Закоханий чоловік дістав з кишені айфон і відкрив контакти. Їх було багато, але в обраних лише кілька. Дивлячись на номер Тіни, він щасливо посміхнувся та страшенно захотів натиснути виклик. Тільки на годиннику була третя ночі й дівчинка давно бачить свої світлі сни та зовсім забула про нього.

Спав цю ніч господар у своїй вітальні. Олівія ще дрихла міцним похмільним сном, а Гнат залишив їй на столі записку, з проханням дочекатися його тверезою. Йому конче потрібно було виселити зі свого житла спотворений зразок сучасної цивілізації та привести дім до нормального стану.

Через гидку тягнучку на дорозі гендиректор запізнився в офіс майже на годину, але його нікому було сварити, адже це він стояв на чолі компанії. У приймальні вже вишикувалася ціла черга працівників, з товстими теками в руках. Гамаюн вибудував таку систему підбору кадрів, в якій і після свята ніхто не страждав на похмільний синдромом. Це голову правління дуже тішило.

Ввечері, перед тим, як знову побачити «синтетичне» обличчя Олівії та почати завершальну серію брудної Санта-Барбари, Гнат не витримав, зупинив авто і натиснув контакт Тіни. А коли почув її ніжний голосок, всі негаразди миттю відступили.

– Вітаю Вас, Гнате! – відповіла вона так, як він просив і окрилене серце у спортивних грудях закалаталося мов божевільне.

– Найщиріші вітання, Тіно! Дуже радий знову чути. Я не заважаю? – тихо промуркотів він.

– Ні, я вдома сама і читаю конспекти та готуюся до занять. Мама в Мистецькому арсеналі, на показі. А мені було дуже самотньо. Цим дзвінком Ви розрадили мене. Дякую! – прощебетала дівчина і Гамаюн від задоволення навіть очі прикрив.

– Знаєш, Тіно, це найпрекрасніше з усього, що я почув за цілий день. Перепрошую, що неправильно звернувся, – піймав себе на думці чоловік, як сильно хоче бути ближчим до неї, хоча б у розмові.

– Все правильно, Гнате! Я розумію, що мала, то як же до мене звертатися? – весело відреагувала Тіна.

– Тоді може скоротимо відстань? – таємниче запитав співрозмовник.

– Як? – зацікавилась наївна студентка.

– Не хочу губитися для тебе у множині. Ти чарівно кличеш мене на ім'я. Прошу, додай ще маленький штрих і скажи мені «ти». Це було б неймовірним подарунком, – продовжував користуватися можливостями свого дивовижного голосу він та знав, що дівчинка вагатиметься.

– Я не зовсім згодна, що це доречно. Але якщо Вам буде приємно, я не проти, – поки тримала бар’єр вона, а потім помовчала й додала: – Ти це маєш на увазі?

– Так! Як же блаженно звучить... – майже застогнав мужній боксер, що міг витримати нестерпний біль без звуку, але наразі від задоволення стриматися не зміг. – Тіно, ось ти й скоротила між нами непотрібну відстань. Дякую!

– Нема за що. Тільки чомусь мені здається, що у твоєму голосі присутній сум. Гнате, у тебе все добре? – спитала зеленоока дівчинка та подарувала йому бажане звернення ще кілька разів. Тепер Гнату шалено захотілося в її обійми.

– Ні, все прекрасно. Якщо маленька принцеса дбає про мій настрій, він не може бути поганим. Тіно, якби ж ти тільки знала, як мені добре, що тебе зустрів. Здається ти звичайні слова промовляєш, а я чую пісню, – відверто зізнався майже вдвічі старший за неї чоловік. Він сидів у власному авто, збирався вигнати зі свого життя набридливу егоцентричку, але наразі почувався щасливим юнаком та продовжував мріяти про свою ніжну царівну.