Раді Вас бачити!

Окрилені щасливою новиною, містер і місіс Росс прилетіли до Києва, неочікувано й без попередження. Важко судити людей, що двадцять років шукали свою дитину. Але ж пертися через пів світу, без будь-якої домовленості, було щонайменше легковажно.

Звістка застукала пані Джулію на роботі. Сеньйор Тесоро якраз допомагав власниці агенції у професійному відборі претендентки на місце дванадцятої моделі.

– Слухаю уважно! – відповіла на дзвінок з державної установи Юлія Павлівна та відійшла від подіуму. – Що? Тобто прилетіли на зустріч з дочкою? Я перепрошую, але чому таємно?

Габріо почув розмову Джулії й миттю відібрав у неї айфон. Спочатку він гаряче сперечався іспанською, потім англійською, але краще в нього, звісно, виходило рідною! В результаті він пообіцяв великі неприємності, аж до міжнародного скандалу.

А Юлія Павлівна стояла й мовчки милувалася своїм вірним другом, що кинув маєток та онуків, а ще виноградники й моделей та примчав з Іспанії, щоб захищати її. Більш відданого чоловіка Лагода в житті не бачила.

На зустрічі з батьками Тіни - Лагода була збудженою й роздратованою та навіть не намагалася прийняти позу гостинної киянки. Її вірний друг викручувався за двох, але зустріч вийшла сухою й недоброзичливою.

Так і пішла американська пара до свого готелю ні з чим. А ще на вимогу названої матері вони надали свої зразки ДНК, ну й Лагода звісно принесла масажну щітку Тіни. Все це забрали до лабораторії й вирішили почекати на результат.

– Габріо-друже, от ти розсудлива людина, то допоможи мені порадою. Ну виявиться, що це не пройдисвіти якісь, що я скажу дитині? «Донечко, тут до тебе тато з мамою зі Штатів прилетіли. І ніяка ти не Тіна, а Ешлі, прости мене Господи!» – божеволіла Юлія Павлівна в авто, поруч з коханим.

– Зірко моя яскрава, давай спочатку отримаємо науковий результат, а потім вже будемо вирішувати. Хоча навіщо обманюватись? Ти ж бачила ту жінку. Вони з Тіночкою, як дві краплі води, – щиро обійняв Лагоду за плече іспанець і вони поїхали до Джулії.

Відразу в квартирі прозвучав телефонний виклик. Це була Тіна:

– Мамочко, ти вдома? Ми з Гнатом дуже хочемо до тебе в гості!

– Так, ми з сеньйором Тесоро вдома. Приходьте, будемо раді! – зізналась Юлія Павлівна.

– Оце тобі й маєш! Тільки донька за поріг, а сеньйор Тесоро вже тут як тут. Хоча, знаєш, я скучила за веселуном Габріо. Може, хоч він тобі пояснить, що Кохання - то не порожній звук. Закуски не готуйте, ми все привеземо! – наказала матері щаслива донька й голос у неї був, як у травневого соловейка.

У дворі на Кловському узвозі Гнат на хвильку замислився й згадав, який він був пригнічений, коли після польоту на кулі Тіна йшла від нього. Але потім їх світ став єдиним і неповторним.

– Приготуйся, Гнаточку! В «Дніпровських зорях» була виконавиця твого замовлення, а зараз ти побачиш мою вреднючу маму та свою тещу! – гаряче обійняла Тіна свого судженого.

– Казко моя, та заради тебе я готовий на ешафот, а вже сувора теща - це навіть весело! – звабливо пригорнув її до себе Гнат і дістав з заднього сидіння пакети зі смаколиками.

Коли відкрилися двері квартири, Тіна безсоромно кинулася на шию Юлії Павлівні:

– Привіт, мамусечко, я страшенно скучила за тобою! Бачу й сеньйор Габріо також засумував, тому з’явився. Вітаю Вас, на щирій українській землі, шановний пане!

Тіна поводилася зараз так, наче семирічній дитині на день народження подарували щось заповітне, а гості - її найрідніші люди на землі. Хоча насправді всі розуміли, що винуватцем її настрою є той чарівний кароокий пан, котрий скромно стоїть і чекає на представлення.

– Привіт, донечко! Я теж дуже скучила. Бачу, ти розквітаєш з кожним днем. Я й рада б посварити цього чоловіка, але не можу, коли він так доглядає мою крихітку. Проходьте, будь ласка, пане Гамаюн і почувайтеся як вдома! – офіційним тоном вимовила Юлія Павлівна й підкреслила безодню між ними. Але ж тут була Тіна!

– Гнаточку, заходь і не слухай мою маму! Це вона ще від робочого тону не відключилась. Чоловіки, я зараз сама вас познайомлю. Сеньйор Габріо Тесоро, мамин близький друг з сонячної Іспанії, а це мій наречений і майбутній чоловік - Гнат Гамаюн! – проспівала Тіна й навіть взяла їх обох за руки.

Обранцям жінок Лагод нічого не залишалося, як приязно потиснути один одному руки та милуватися щастям юної красуні.

– Міцна у Вас рука, дорогий сеньйоре! – миттю відчув іспанець та додав: – Думаю, матінка може бути спокійною за доньку. Чим бавитесь? Вільна боротьба напевно?

– Ні, сеньйоре Габріо, бокс! Це захоплення у мене з юності.

– Не слухайте його, сеньйоре Габріо! Кинув він свій бокс, – суворо вимовила Тіна. – Правда, Гнаточку?

– Так, моя принцесо! – покірно схилив голову майже двометровий підприємець, з накачаними біцепсами.

– Вітаю в родині, дорогий Гнате! – розсміявся іспанець. – Ці дві квітки тільки на перший погляд такі тендітні, та по секрету скажу, що проти них краще не йти.

Коли четвірка всілася за стіл вже ніхто не сперечався, що вони родина. Поруч з сеньйором Тесоро, Юлія Павлівна принишкла й поглядала на нього як звичайна щаслива жінка. А Тіна з Гнатом взагалі не приховували вируючого блаженства.

По праву старшого за столом, сеньйор Тесоро налив усім свого вина, підвівся та з щирою посмішкою промовив:

– Очі сліпнуть дивитися на таку красу. Джуліє, ти хоч уявляєш своїх прекрасних онуків? Але про це пізніше! Ось я вдома маю купу родичів, та коли не поруч з Нею, завжди почуваюся самотнім. Ця жінка відібрала в мене тіло й душу, але чомусь не хоче віддавати свої. Та я настирливий і дочекаюся її згоди. Будьмо здорові й щасливі!