Раді Вас бачити!

Тіна сиділа в авто поруч з майбутнім чоловіком, що до нестями кохає її, поглядала на неперевершену обручку й чомусь пригадувала ту нещасну, котру вона приревнувала до Гната. Тепер жінка викликала в експансивної маленької Лагоди жалість, бо в неї нікого не було, окрім хворого брата. Добре, що благородний Гнат допомагає їм.

А вона, дурепа, маючи неймовірне щастя та купу люблячих її людей не знайшла нічого кращого, як бігати по маминій кухні з ножем у руці й мучити всіх. Який сором! Але ж це наразі все прояснилося, а вчорашній день був просто жахливим.

Ось нарешті Гнат заїхав на підземну стоянку й лише в ліфті обережно взяв її за руку. Тіна миттю забула про сором через свою недостойну поведінку і припала до його грудей. Коли вони зайшли у квартиру - там було так затишно, наче кожен куточок кликав та чекав на її повернення.

– Повечеряємо, сонечко? Адже ти голодна. Знаю: як переживаєш то не їси нічого, – дбайливо запитав Гнат.

– Так, ти мене вже добре знаєш, Гнаточку. Я дійсно голодна. Але можна ми повечеряємо пізніше? Я дуже хочу Тебе. Навіщо ти зробив мене настільки залежною від себе? – щиро відповіла йому Тіна.

– Ми обоє залежні. Думаю, я навіть більше. Прошу тебе, не повторюй такого ніколи. Я від страху ледве не помер. Обіцяєш, моя майбутня дружино? – майже суворо запитав він, а очі вже наповнилися такою нестримною хіттю, що більше нічого сказати не зумів.

Просто накинувся на неї, без прелюдій, наче голодний звір. Спочатку Гнат міцно обіймав її, потім відпускав і тихо пестив та знову додавав жаги... Цей його божевільний стиль вогню та льоду навчив маленьку красуню заводитися з напівоберту. Донедавна геть недосвідчена коханка тепер часто обережно кусала його тіло й легенько дряпала засмаглу шкіру, впиваючись пальчиками в натренований організм.

Вони обоє збуджено стогнали, але ще навіть не цілувалися. Та ось раніше витривалий і гарячий коханець впився в уста своєї жінки отими одержимими губами, від яких вона втрачала здоровий глуз ще в ресторані. Тіна поглинала його язик і щедро віддавала свій. Вони ж були дуже зголоднілі, а тому наразі годували одне одного шалено, як могли.

Тепер Гнат помирав і народжувався поруч, бо його крихітна жінка відібрала ініціативу й настирливо відштовхувала або тягнулась та віддавала себе в обійми, вигинаючись стрімкою гюрзою, котра смертельно отруїла його. Вони обоє відчували себе на межі божевілля та ще й досі не поєдналися фізично. Хоча бажання зашкалювали й текли у Тіни вже по колінцях...

– Ти готова прийняти мене? – граючись своїм вбивчо прекрасним поглядом, запитав Гамаюн.

– Ні! Я ще не випросила у тебе й крапельки прощення, а ти хочеш подарувати мені солодощі задарма? – почув її мелодійну відмовку Гнат і владно підхопив до себе на руки.

– Хочу! Дуже хочу, доки ще взагалі живий... Ти неможливо прекрасна і я такий щасливий, що знайшов свій скарб серед світів. Ходи, будеш перепрошувати...

Він майже жорстоко насадив зомлілу бажаннями геть мокру Тіну на свій посинілий фалос і захрипів від отриманої насолоди. А дівчина скрикнула, мов поранена пташка та вчепилася долоньками з могутні плечі Гната й рухалася з такими викрутасами, що Гамаюн геть отетерів.

– Боже, де ти взяв її для мене? – стогнав тренований боксер і обережно пестив язиком груди, що ніжно гойдалися перед ним та прохали загравати.

Та в Тіни не було часу відповідати на запитання. Вона відчувала, що все ближче підходить до неймовірно могутнього оргазму й продовжувала в екстазі витанцьовувати на чоловічому багатстві. Далі трішки підвелася та впала на нього так стрімко, що закричала не своїм голосом і забилася в божевільному нападі, розливаючись слизькою рікою на кам’яне хазяйство Гната.

– Що з тобою діється, малеча! Я ще не знав тебе такою й від щастя просто втрачаю свідомість, – прошепотів вражений розкутістю вродливої коханки чоловік. Він милувався своєю змоклою нареченою, а вона ще пульсувала та продовжувала тихенько стогнати й здавалася геть виснаженою.

– Я так довго чекала на тебе, мій повелителю... Кохатиму все життя і більше ніколи тебе не кину, – збуджено шепотіла вона, облизуючи спраглі вуста.

Гнат вмовляв себе та не міг відірватися від цього солодкого скарбу, але ж хтось повинен мати голову на плечах! Він обережно поклав Тіну на ліжко й пішов принести якоїсь рідини. Гамаюн відчував, що не він іде, а його веде те збуджене величезне створіння, що хитається поміж ніг і лише посміхався сам собі.

Він напоїв свою палку куртизанку, сам попив, а потім задоволено звівся над нею й попросив:

– Я хочу нашого безсмертя... Дозволь мені наповнити тебе... Нехай на світ попроситься іще один шалений скарб з зеленими очима!

Можливо на дівчину так подіяла його пропозиція стати нареченою, а може пестощі були гострішими? Та вона поблажливо кивнула й простогнала:

– Чому з зеленими? Я хочу оксамитових... Хоч я кохатиму усіх, хто прийде на світ від нашого божевілля.

Гнат заплющив щасливі очі й рухався плавно та обережно, даючи майбутній мамі своїх діточок відчути його досконалість і турботу. Він вже забув все те, що сталося напередодні. А може навіть дякував пригоді, котра подарувала їм бажання створити справжню родину.

І його маленька квітка, що раніше сіпалася від кожного виливу та страшенно боялася завагітніти, сьогодні покірно чекала, щоб відчути у собі весь процес до кінця. Річ у тому, що Гамаюн терпіти не міг контрацептивів. Ні, він частенько вдавався до захисту раніше. Але з Нею геть не уявляв контакту, якому заважає гума! Тому наразі піднесено залив у крихітну розбурхану вагіну достойну порцію дарунків.

– Коханий, воно пахне щастям... – прошепотіла Тіна та намагалася запам’ятати цю неповторну мить. – Мені так тепло всередині.

– Так, Тіночко, у нас сьогодні особлива ніч, наповнена безмежним ароматом щастя. Я буду дарувати ці парфуми настільки стане моїх сил, – віддано вдивлявся в очі своєму скарбу Гамаюн. А скорена красуня відпочивала й мовчки дякувала Богу за все, що відбувається між ними.