Раді Вас бачити!

Поки Тіна в телефонній розмові катувала закоханого фінансиста, її мати – власниця модельної агенції Джулія Лагода дійсно знаходилась у Мистецькому арсеналі. У щорічному показі мод підопічні Юлії Павлівни участі не брали, але директорка завжди шукала досконалості й тому прийняла запрошення.

В перерві вона вийшла на коктейль та миттю зіткнулася з Ганною Новотарською, якій нещодавно поталанило обслуговувати заміський пікнік. Це в той час, коли дівчатка Лагоди створили незабутнє свято для «Кращих інвестицій». І саме тоді, через хворобу однієї з моделей, Тіна познайомилася з Гнатом. А тепер, здається, між них гуляє Доля?

– Привіт, Лагодо! І як тобі щорічна показуха? – їдко спитала Новотарська.

– Вітаю, Галю! Так само нудно, як і минулого року. Ті ж шарфики, тільки в профіль, – назвала Лагода заздрісну колегу справжнім іменем, хоч та вимагала звати її Агнесою.

Добре, що наразі жінки не намагалися поцілуватись, бо перекусали б одна одну. Ясно, що Новотарська вже чула про фурор квіточок Джулії у «Дніпровських зорях» та настирливо шукала: чим зачепити суперницю.

– А ти вже бачила свого колишнього? – здається знайшла те, що шукала Ганна.

– Це ти про кого? – посміхнулась Джулія демонструючи, що не розуміє її.

– Звісно про твого Карпова, про кого ж іще? – примружилась у підлій посмішці Новотарська, адже знала, що робить Лагоді боляче.

– Боронь Боже! Який він мій? А що старий псих знову тягається дивитися на довгі дівочі ноги? – згадала минулі часи Юлія Павлівна.

– Ха, старий! Та з ним така ціпонька. Ще й липне до діда, наче він їй дитину зробив... – спеціально випалила Ганна і тепер точно зачепила за гірке!

– Паскудник геть невиліковний. Я думала він вже здох десь, – не стала далі вдавати байдужість Лагода й тут почула:

– Ой, леле! Сама незрівнянна Джулія потрапила мені на очі! Новотарська вали звідси, нам з красунею поговорити треба.

Юлія Павлівна обернулась і побачила такого ж підлого й гидкого депутата Карпова. Роки не змили з його хтивого обличчя липкої посмішки й геть не додали вихованості чи манер.

– Вітаю, депутате. Про що нам говорити, не розумію? – спокійно вимовила жінка.

– Я не бачив тебе сто років. Пішли, посидимо в кафе. Чуєш, кицю, на тобі копієчку та сходи купи собі що захочеш. Я поки буду зайнятий, – дав він пачку грошей своїй худющій супутниці, що стояла збоку.

Дівчина радісно схопила «дарунок» обома руками й зникла серед гостей, а паскудник поглинав Лагоду слизькими очима та спробував взяти її під руку. Але Юлія Павлівна відсахнулася й запитала:

– Чого ти хочеш? Навіщо нам те кафе?

– Щоб помилуватися твоєю красою. Вона не підвладна часу і завжди натуральна та жива, – зовсім іншим тоном вимовив Карпов.

– Та невже? А хіба не ти намагався вбити у мені все живе? – спокійно відповіла давньому кривднику жінка, але все-таки пішла за ним.

Вони сіли за столик і вправний хлопчина скоро приніс пристойну каву. Карпов відпив ковточок та традиційно роздягав своїм нахабним поглядом красиву даму.

– Юленько, не надувай губенята. Розкажи мені краще: як живеш? – наче не відчував її презирства депутат. Хоча звідки такому взятися? Ці особи вишколені бути непробивними й намертво чіплятися за те, чого хочуть.

– Ти здивуєшся, старий збоченцю, та живу я добре. Ти відібрав у мене все: життя, кохання, віру в майбутнє. Але у мене є донька-красуня, вона розумна й чарівна. Ми любимо одна одну, як найрідніші. Ще я маю успішний бізнес та пристойні замовлення. Досить чи продовжувати? – спокійно попивала каву Лагода.

– Я радий, що ти щаслива. Інколи ночами згадую наше минуле і стає так тяжко на душі...

– На душі? А вона в тебе є? – тепер не витримала Юлія Павлівна, відсунула чашечку на столі та байдуже додала: – Якщо це все, я піду, депутате. Тебе там швабра зачекалася. Сподіваюся, що старий імпотент не загубить іще чиєїсь долі. Хоча яке мені до того діло?

– Та ні, вона мені ні до чого! Це знайомий причепився: «Влаштуй небогу куди-небудь». Власне я й хотів тебе прохати, щоб взяла до себе, – таки згадав про суть розмови старий маразматик.

– Оце вже ні! Влаштовуй своїх дівчаток без мене. Он запропонуй Новотарській. У неї працюють саме такі «таланти». А в мене повний штат. Не скажу, що була рада зустрічі, бо це неправда. Живи собі далі, депутате Карпов, і Бог тобі суддя! – піднялася на пружні ноги Юлія Павлівна та красивою ходою моделі пішла від цієї потвори геть.