Раді Вас бачити!

Добре, що передбачливі батьки Тіни вибралися в гості до родича. Адже шалена парочка в особняку Россів всюди робила лише дві речі: їла й кохалася, кохалась і їла. Інколи вони разом забиралися до джакузі, але й там займалися нестримним бурхливим сексом, наче дві юні стурбовані мавпочки, що зовсім не мають розуму.

Та коли містер і місіс Росс ввічливо попередили, що завтра повертаються додому - Гнат з Тіною слухняно поприбирали в домі розгардіяш та всі сексуальні гріхи, пристойно одяглися й приготувалися до зустрічі.

– Пане Гнате! – наче до рідного сина кинулася в його обійми місіс Росс і він був щасливий, що ця теща в нього нормальна. А ще він пишався, що Тіні від такої милої жінки дісталося щире та добре серце.

– Вітаю Вас в нашому домі, містере Гамаюн! – щиро простягнув йому долоню батько Тіни.

– Прошу Вас, містере Мартін, віднині й навіки - просто Гнат! Колись я вперше попрохав Вашу доньку кликати мене на ім’я і з того часу ходжу по світу блаженним, бо вона погодилась. Саме тому, мамо й тату, кличте мене як сина. Я просто не знаю, як дякувати Вам за цю світлу дитину, що Ви подарували мені. Вона все моє життя й доля! – виголосив Гнат таке, чого навіть не планував і тепер подумав, що може час спитати дозволу про одруження? Але пригальмував до застілля.

А воно планувалося пишне! З ферми дядька Біллі батьки привезли стиглих домашніх овочів та неймовірно пахучих м’ясних копченостей, що дурманили розум і викликали голодні спазми в животі.

І коли збирали на стіл, то здавалося, що ця дружна родина не перший рік живе разом. Підсвідомо Гнат порівнював урочисті й трохи офіційні застілля, в Києві у пані Джулії, та блаженно насолоджувався невимушеністю поведінки цих господарів.

Звісно батьки Тіни відчували особливий вечір, тому схвильовано поглядали одне на одного. А як всі розсілися, містер Мартін підвівся та якось урочисто розпочав:

– Діточки мої, Еммі! За своє життя я вже кілька разів був щасливим. Звісно, коли вона відповіла мені ТАК. Потім, коли сказала, що ми чекаємо на оце диво. І коли донечка народилася й почала кожен день радувати нас. Але потім прийшла біда та ми весь час жили надією, що настане саме цей вечір. Ще в Києві ми зрозуміли, що ви доля одне одного. Але життя весь час підкидає зміни й ми прийняли дитину, не питаючи причин, адже це її дім. Трішки допомогли й ось тепер я бачу не просто пару, а одне сонце, що з’єдналося з двох половинок і сяятиме так завжди. Ми страшенно раді вашому щастю й самі дуже щасливі. Будьмо здорові!

Під час батьківської промови Тіна лагідно горнулася до Гната, а її мама скидала слізки й блаженно посміхалася. Родина підняла келихи, але Гнат не сів. Наразі він був серйознішим, ніж під час щорічної наради інвесторів. Адже то був лише бізнес, а тут вирішувалася ЇХ доля. Гамаюн глибоко вдихнув і заговорив своїм оперним голосом:

– Містере й місіс Росс! Мартіне й Емілі! Мамо і тату! Ви згадали трішки історії, тому я теж відповім. Колись у мене була щаслива родина, мама й тато. Але доля рано відібрала їх у мене, та я навчився виживати й працювати, як міг. А потім побачив ЇЇ. Коли б мені запропонували золоті гори, повернення батьків, найкращу та найбагатшу родину, я грішний не погодився б. Клянуся, що більше ніж ЇЇ - мені в житті нікого не треба. Такої доброї й ніжної дівчинки я ніколи не бачив та не уявляв, що зустріну. А потім познайомився з вами й зрозумів, що Тіна ваше творіння. Так, її виховувала смілива й горда українка. Вона прекрасна, але трохи інша. Та я покохав вашого янгола за божественну душу, красу, за благородство її ніжного серця. І тому зараз низенько прошу вас: віддати її мені за дружину. Емілі та Мартіне, будь ласка, дайте згоду на наш шлюб і ви зробите нас найщасливішими у світі...

Десь на середині промови Гната - Росси тихенько підвелися й дослухали стоячи. Сиділа лише Тіна. Їй було важкувато стояти після декількох днів безперервного кохання, а ще вона так розхвилювалася, що боялася втратити свідомість. Вона лише переводила погляд з Гната на батьків, а потім назад та розуміла, що ці хвилини єдині й неповторні у цілому житті.

Прекрасні карі очі майбутнього зятя мерехтіли щастям. Він ніжно посміхався й розумів, що наразі хтось таки втратить свідомість. Але, слава Богу, добро непереможне й тому Мартін взяв дружину за руку та відповів:

– Дорогий наш сину! Звісно ми не зможемо замінити тобі рідних батьків, але віднині й навіки в тебе є нові батьки та наша згода на ваше весілля. Будьте щасливі, а ми будемо щасливі разом з вами. Ми вже зрозуміли, що кращого чоловіка наша донечка не могла знайти у цілому світі. Благословляємо вас!

– Благословляємо! – перехрестила парочку щасливців Емілі та знову витирала сльози. – Господи, який сьогодні величний день. Сідайте, будь ласка. Будемо частуватися й святкувати...

Далі розповідати про застілля Россів-Гамаюн немає жодного сенсу. Адже кожна людина хоч раз у житті бачила, як сходить сонце, чи сяють зорі. Як народжується нове життя чи розпускаються весняні квіти. Можна наводити ще багато прикладів краси, але цей неймовірно щасливий вечір закарбується в пам’яті майбутніх молодят і щасливих батьків, як найчарівніше і неповторне дійство.

У підсумку треба сказати, що родина домовилася разом поїхати до Вегасу й дійсно відсвяткувати урочистість, що пов’яже долі Тіни й Гната назавжди.