Раді Вас бачити!

Людське життя - це низка випадковостей, змішана з закономірностями. Коли інвестиційна компанія Гната залишилась без одного з основних вкладників, якийсь час фінансисти викручувались доволі вдало. Та ось, наче спеціально, відразу ще два менші гравці побажали вилучити свої вклади. Кошти поки були, але залишати рахунки напівпорожніми - Гамаюн не бажав і взагалі ще ніколи не стикався з подібною ситуацією.

– Доброго ранку, Гнаточку! Ти стогнав уві сні. Що сталося? – дбайливо запитала коханого Тіна.

Щасливий чоловік оповив її обома руками та не бажав завантажувати ту чарівну голівку зранку робочими негараздами. Але малій зануді дуже треба докопатися до будь-чого!

– Зоренько моя, та може щось підраховував, – тихо цілував Гамаюн її в пухнасте волосся.

– Що підраховував? У тебе проблеми? – діставала його майже дипломована економістка.

– Та все як завжди: десь прибуток, а десь спад, – намагався жартувати Гнат, але вперте створіння продовжило допит.

– Тобто тепер у твоїх справах спад? А що треба для підйому? – гралася вустами Тіна й заводила його.

– Знайти багатого інвестора з мільйонними статками, – просто бовкнув Гамаюн.

– Та й по всьому? – здивовано злетіли брівки красуні. – То бери собі сеньйора Тесоро. Він весь час намагається вигідно вкласти свої прибутки...

І чому кажуть, що все геніальне просто? Можливо тому, що це так і є! Від здивування Гнату навіть подих перехопило й стало прикро за свою тупість. Під самим носом крутиться іспанський мільйонер з модницями та виноградниками, а він навіть ні разу не подумав про відданого друга пані Лагоди!

– Тіночко, я тобі казав, що ти неймовірно розумна? – вдячно стис її в обіймах Гамаюн.

– Ні, вперше чую! – примружила вона свої зелені оченята. – Гнатку, а давай відразу з’їздимо до мами, поки сеньйор Тесоро не полетів. Розв'яжеш своє питання, а я маму побачу наживо. Бо спілкуватися за допомогою гаджетів на території одного міста - це просто збочення якесь.

– Згоден, поїдемо! – від прекрасної ідеї Тіни вже сяяв, наче світлячок, Гнат.

Та наразі вона забула про фінанси й ніжно пестила шовкову брову зі шрамом, адже пам’ятала, що саме та травма стала причиною їх першої близькості.

– Що багато зморщок? Так, старий я в тебе, гарнюня, – пожартував Гнат, адже знав, що він красунчик.

– Ні, я дивлюся на згадку про нашу першу ніч. Ти був таким обережним, навіть наляканим, – розсміялася Тіна.

– А я й досі такий. Прокидаюся вранці, бачу перед собою неземну красу й тихо молюся за наше щастя, – щиро зізнавався їй прагматичний фінансист.

– Гнатку, я весь час хочу в тебе запитати та не встигаю. Чому з такою неймовірною добротою тебе занесло в бокс?

– Розумієш, маленька, я ж потрапив до притулку з-під теплого татового крила. І в перший рік мене не бив лише хворий чи дуже лінивий. Я не вилазив з лазарету, а вже зуби взагалі не встигали лікувати, – з чарівною посмішкою розповідав про своє дитинство Гнат.

– Але ж у тебе неймовірно красиві зубки, любий! – доторкнулась Тіна пальчиком до його вуст.

– Так, моя крихітко. Сучасні технології роблять дива. Мені навіть минулого року переробляли один імплант, – продовжував зізнання щасливчик.

– Господи! Як добре, що ти послухався мене й пішов з того дурного заняття геть! – гордо прорекла Тіна.

– Так, до боксу моя доріжка скінчилась. По-перше, часу багато згаяв без тренувань та й тренера мого вже немає на світі, – болюче здригнувся його красивий баритон.

– Як? Отой веселий дідусь, що ми колись підвозили - помер? – збентежилася Тіна.

– Так, земля йому пухом! Трішки пізніше ми домовилися з іншими його вихованцями поставити Карповичу гарну стелу на могилці. Він був дуже доброю людиною й великим професіоналом. Саме він і допоміг мені зрозуміти, що без кулаків у цьому житті не пробитись.

– Дуже шкода, Гнатку! А чому він так раптово помер?

– Тіно, ну він же боксером був. Колись не додивилися травму. В боксі це буває, – ніжно обіймав свою половинку Гнат.

– Тобто? Прошу, не лякай мене, будь ласка! З тобою завжди все буде добре, – запанікувала Тіна.

– Скарбе мій, я тут до чого? Погрався трохи в шоломі та й пішов геть. У мене серйозних травм не було ніколи, – заспокоював її Гнат.

– Та невже? А як я пам'ятаю, то зустріла тебе на лікарняному ліжку всього в синцях, – знову пригадала Тіна їх фатальну третю зустріч. А Гнат чомусь згадав про безсердечну Олівію. Їй завжди було байдуже до його травм. Вона хотіла лише задоволення й грошей. Яке щастя, що він вчасно прогнав її!

– Але ж ти покохала мене саме за ті синці, а раніше й уваги не звертала. Заради нашого щастя я зараз все повторив би. Збирайся до мами! Сподіваюся, що вони з сеньйором Габріо не ходять в неділю до церкви?

– Гнатку, не жартуй! Але в агенцію можуть попертися. Зараз я зателефоную та попереджу про наш візит, – взяла айфон Тіна, а в голові снувала лише одна думка: розказувати мамі, що вони планують завести дитинку чи ні?