Раді Вас бачити!

Келихи були наповнені, а парочка за столом забула про світ навколо й не могла відвести одне від одного зачарованих очей. Інколи буває, що двоє людей зустрілися вперше, але існували нероздільно завжди. Просто треба було десь фізично перетнутись так, щоб щастя вщент заполонило їх спраглі чеканням душі.

– Я думав, що бачив багато краси, але такої сліпучої й ніжної - ніколи! Тіно, я хочу випити за Вашу неймовірну вроду, – майже прошепотів Гамаюн і сам не розумів, що з ним діється. Вони доторкнулись келихами й тихий дзвін доповнив биття схвильованих сердець.

– Дякую, Ви дуже люб’язні. Вітаю Вас зі святом! – подарувала обережну посмішку Тіна й сором’язливо опустила очі.

– Це я дякую Вам, Тіно, за привітання. Тільки дуже прошу: не ховайте від мене своїх неземних очей! Вони дарують казкову втіху, – перехопило подих у тренованого спортсмена та він навіть не намагався прийти до тями.

– Ви бентежите мене, Гнате! – вимовила дівчина й розуміла, що їх спілкування переходить всякі межі. Адже вони сторонні люди, що двадцять хвилин тому не здогадувалися про існування одне одного. Тоді чому по всьому тілу розливаються якісь невідомі теплі хвилі, а ще невблаганно хочеться доторкнутися до Нього?

– Господи, як лагідно звучить з Ваших чарівних вуст моє ім’я! Тіно, я хочу слухати Ваш голос. Розкажіть про себе, будь ласка. Що завгодно, мені все цікаво, – почула вона його солодкий наказ і відповіла:

– Та немає про мене нічого цікавого, Гнате. Навчаюся в Могилянці на економіста. Цей рік у мене випускний і я потроху займаюся дипломною роботою. Влітку хотіла десь попрацювати, але мама не дозволила. Каже, що напрацююся ще.

Ось тепер Гамаюн точно відчував, що йому терміново потрібно вийти. Від своїх думок він навіть дещо почервонів.

– Звісно мама права... Ой, перепрошую! – театрально взявся за кишеню Гнат так, наче почув виклик телефона. – Мені треба відповісти. Я залишу Вас на хвильку.

– Так, будь ласка, – знову посміхнулося диво за його столом і чоловік стрімголов кинувся до хлоп’ячої кімнати.

Там дорослий дядько намагався швиденько розстебнути зіпер, але відомий міланський кравець здається не розрахував з розміром. Давно Гамаюн не почувався в публічному місці настільки збудженим! Але він ще й досі бачив перед собою ті зелені променисті вогні та вкотре намагався не зламати застібку на штанях.

Порятунок прийшов неочікувано. Він раптом згадав, що вдома сидить розпусна й жадібна до його грошей Олівія. Яке щастя, що він не додумався взяти її сюди! Від цих думок чоловікові відразу попустило... Гнат зробив свою справу, вимив руки й обличчя холодною водою та протер м’яким рушничком. Тепер стало набагато краще (ззовні), але серце продовжувало палати шаленим вогнем.

Дорослий і впевнений у собі, незалежний власник фінансової структури з грандіозним обігом коштів та закордонними зв’язками дивився на себе у велике дзеркало й точно розумів, що до нестями закохався в незнайомку з прекрасними зеленими очима. Що в неї є сувора мама та, можливо, одноліток-кавалер.

А в нього є надокучлива коханка, що вчепилася кровожерливим кліщем. І з усім цим необхідно щось робити. Власне він давно хотів здихатися байдужої йому жінки. А потім прохатиме долю і маленьку німфу, щоб стала його заповітною мрією. Ту, котру він з радістю носитиме в обіймах до кінця життя... Більше нічого не потрібно!