Раді Вас бачити!

Сьогодні навіть зимове сонце сяяло яскравіше. Принаймні так здавалося Тіні, коли вона збиралася на зустріч з Гнатом. Він скинув повідомлення, що політ відбудеться, але особисто не дзвонив. Мабуть, не міг – виправдовувала чарівного залицяльника дівчина. Тіна пам’ятала, що Гнат просив тепло вдягтися й під джинси начепила термобілизну.

Та ось перед самим виходом з дому гидко закрутило в животі й вона повернулася до ванної перевірити трусики. Дійсно на них вже красувалася темна пляма крові...

– Господи, чому я така нещаслива? Хіба не можна було почекати до вечора, наприклад? – запитувала вона у власного організму та ненавиділа його за знищені сподівання щодо зустрічі.

Грюкнула дверима, помилась, швиденько перевдяглася, додала необхідну дамську амуніцію та вдруге вбралася у веселий светрик і теплий кожушок. Голівку Тіна захистила пухнастою шапочкою й тепер до польоту була повністю готова.

Швидке таксі домчало її на Гідропарк. Тут біля води, навіть без вітру, завжди сиро й холодно. Сумні думки про своє жіноче здоров’я плескалися всередині аж доки вона не побачила Гната.

Він прямував назустріч в розстебнутій шкіряній куртці, на хутрі, а з його светра на Тіну весело дивився новорічний олень. Стрункі довгі ноги альпініста сьогодні були в теплих штанях, з купою липучок і кишеньок, а спеціальне взуття підтверджувало статус гірського мандрівника.

– Доброго ранку, красуне! Я навіть не уявляв тебе такою Снігуронькою, – привітно посміхався Гнат і поглинав її пустотливим хижацьким поглядом.

– Привіт! Але ж і ти сьогодні без краватки, Гнате, – відчувала стрімке покращення настрою Тіна.

– А який я тобі більше до вподоби: той чи цей? – примружив він свої неймовірно прекрасні очі та зайшов ними в саму глибину дівочої душі, але у відповідь отримав сором’язливо опущені зелені очі.

Успішний фінансист зрозумів, що нахабством тут не прорвешся й жестом покликав когось. За хвильку до них уже поспішав ще один спортивний красень. Той був у спеціальному теплому комбінезоні, з логотипом клубу на грудях і спині. Загартовані чоловіки дозволяли зимовому вітру пестити їх пишні зачіски й залюбки жартували, наче добрі друзі.

– Вітаю Вас на гостинній землі київського Гідропарку! – весело промовив до Тіни інший чоловік. – Я пілот кулі й мене звати Олександром. Зараз ми підіймемося в небо, але зі мною там безпечно. І все-таки я зобов'язаний запитати: юна пані літати не боїться? Хоча поруч з таким чоловіком я нічого б не боявся!

Далі веселуни допомогли дівчині забратися до кошика, та як тільки він захитався у повітрі Тіна зрозуміла, що зараз втратить свідомість. Скоро величезна яскрава куля почала дихати вогнем і від жаху дівча заплющило очі. Повітряна мандрівниця підсвідомо вчепилася в руку Гната, а він страшенно цьому зрадів і дбайливо обійняв за плече:

– Тіночко, розплющ свої красиві оченята! Ти ж мріяла про це. Не бійся, я поруч та й Шурик нас скривдити нікому не дозволить...

Він жартував, а Тіна з кожним новим спалахом вогню почувалася все гірше. Від хвилювання в неї страшенно розходився живіт. Нудний біль то відпускав, то припікав знову й вона була вже геть не рада цій екстремальній подорожі. Ось куля набрала висоту й традиційний курс та неквапливо попливла через воду, в бік міста.

Непомітно для себе, сердешна скоро відволіклась і почала роздивлятися столичні краєвиди, які мріяла побачити з кошика. А хитрун-кавалер використовував її стан, щоб інколи гаряче притискати до себе. Від нього йшло таке приємне тепло, що Тіна начисто забула про відсутність двигунів, стюардес чи майже кілометр порожнього простору під ними.

– Ви така чарівна пара! Давайте я вас сфоткаю, – гостинно вимовив Олександр і вже кілька разів клацнув камерою.

Наразі Тіна збентежено вслухалася: як могутньо пульсує поруч закохане серце Гната. Від такої спорідненості дівчині більше не було, ні холодно, ні страшно. Вона лише тихенько зітхала та додавала йому жаги й Гамаюн відчував у себе за плечима крила.

Десь на середині польоту Олександр таємниче підморгнув і випалив:

– А тепер фото поцілунку...

– Ні! – вирвалось у Тіни, а вихований Гнат промовисто похитав товаришу головою.

– Даруйте, просто в цьому місці всі просять мене сфотографувати їх поцілунок, – посміхнувся пілот і не розумів: чому така гаряча парочка не бажає задекларувати своє кохання серед хмар? Звідки ж йому було знати, що Тіна з Гнатом бачаться вдруге у житті? Та й очі у них палають таким нестримним полум’ям, що куди тому вогнику під кулею!

Година в повітрі пролетіла швидко. Після приземлення була традиційна пляшка ігристого, символічний диплом та посвята у повітроплавці. А в ніжках Тіни ще панував мандраж і хотіла вона лише одного: додому.

– Щось не так? Тобі не сподобалося? – схвильовано поцікавився Гамаюн, коли вона навідріз відмовилася від обіду в місцевому кафе. Всі його щасливі сподівання та мрії тепер летіли в прірву й бідолашний нічогісінько не розумів.

– Дякую, сподобалось. Я запам’ятаю цей день на все життя. Тільки мені треба готуватися до наступного заліку. Розумієш, Гнате, в мене зимова сесія. Не ображайся, будь ласка, – щиро дивилася йому в очі Тіна й бачила там непереборний сум.

– Вибач, я забув, яка ти старанна студентка. Відірвав сьогодні від занять. Але ми побували з тобою в небі! Хоча коли ти поруч, я де завгодно почуваюся на небесах, – палко зізнався ображений чоловік.

На це Тіна сором’язливо опустила очі й хотіла сказати йому багато хорошого. Та язик застряг на місці й вона не наважилася промовити більше жодного слова.