Раді Вас бачити!

З часу, коли Тіна почала називати батьків не на ім’я, а як годиться рідній дитині, Росси наче помолоділи! Вони взагалі були життєрадісними та усміхненими, але тепер весь час жартували й посміхалися будь-чому.

А жорстока втікачка вже не могла втриматися й кожного дня готувала промову для мами Юлі та зателефонувати до Києва поки не наважувалася. Щодо розмови з Гнатом - то взагалі стало якоюсь манією. Тіна систематично гіпнозувала поглядом його контакт, але натиснути на виклик її рука відмовлялася.

Після всього, що вона з ним зробила, Тіні було страшно почати все заново. Що як він тамує образу й не захоче розмовляти? Або буде дуже зайнятий... Господи, дай цій нещасній хоч крихту здорового життєвого глузду! Адже, згідно з дипломом, вона вважається розумною. Та для звичайного земного блаженства її мозок непристосований і геть дурний.

Вчора в офісі Тіна знову відчайдушно посварилася з Діланом. У спілкуванні він намагався демонструвати свою домінантність й це викликало у тендітної доньки власника жарти та постійний сміх. Інша звісно відразу б поскаржилася батькові та міс Росс була не з таких.

Саме тому перед сьогоднішнім робочим днем Тіна вирішила підняти свій «бойовий дух» і все-таки поговорити з Гнатом. Вона прокинулася о сьомій ранку. Через шалену різницю в часі додала +8 та молила Бога, щоб о 15.00 Гамаюн не проводив якусь нараду.

Абонент довго не відповідав і можливо дійсно був зайнятий, але настирлива дочекалася його відповіді й почула той неймовірно дорогий голос. Тільки наразі він був офіційним і сухим:

– Компанія «Кращі інвестиції». Вітаю!

– І я Вас вітаю, пане генеральний директоре! Привіт, Гнатку! – не змогла довго приколюватися Тіна, а там вдалині, запала миттєва тиша.

– ...Тіна? Чому з іншого номера? Я ж ігнорую невідомі дзвінки. Господи, де ти? – тепер розлився м’якими нотками чарівний голос, хоч Гамаюн ще не вірив, що справді чує її.

– Стрімкий світ забрав у мене старий телефон і тепер це мій новий номер. Але то дурна історія, колись розповім. Скажи: я тобі наразі не заважаю? – хитро посміхнулася дівчина.

– Тобто там зовсім ніяк? Телефони крадуть? – проігнорував він її підступне «не заважаю».

– Хм! Телефони, гроші, а ще вбивають і ріжуть... Все, як в кіно про американців. Гнатку, ну ти ж розумієш, що я телефоную не з тим, щоб розповідати про якусь крадіжку. Краще, якщо хочеш, скажи мені щось хороше, – ніжно прохала Тіна й танула від непереборного бажання: бачити його поруч!

– Тіночко, повертайся додому, тут добре! Знаєш, сьогодні мені снилося високе синє небо і раптом ти зателефонувала... Хіба ж не диво? – захлинався тепер його баритон, а в очах Тіни стояли сльози.

– Не все так просто, – зупинилася вона на слові «коханий». – Я працюю в батьківській компанії й вони на мене розраховують. Гнате, ці люди дивовижні! А я запрошую тебе до нас у гості, – вирвалося з неї таке, чого зовсім не планувала.

– Тіно, я навіть ще не вірю, що чую тебе, а ти відразу зарошуєш мене на інший континент. Тобто додому не збираєшся? – миттю зробив висновок він.

– Пане Гамаюн, але ж тут я також вдома! Це місце мого народження, а красень Київ то наче казка, що тривала двадцять прекрасних років. Гнаточку, я дуже хочу тебе бачити... – хлюпала вона носиком та Гамаюн мовчав. На жаль, вона відразу дала відповідь на всі його запитання.

– Ясно. А мене ти запрошуєш на екскурсію, чи похвалитися новим життям? Адже коли їхала, то вважала, що між нами все скінчено, – з гіркотою пригадав Гнат страшний вечір їх прощання.

– Запрошую, щоб зрозуміти: чи МИ ще існуємо на землі? Міжнародний зв’язок - річ хороша, але нашого питання не вирішить. Треба бачити очі й чути серце. Ось що я тепер думаю, Гнатку, – продовжувала катувати вона чоловіка тим своїм пташиним голоском.

– З цим я повністю згоден і обов’язково прилечу, тільки трішки пізніше. Зараз не можу: піврічна звітність, нерви, важкі часи. За тиждень я визначуся з датою. Але обіцяю, що ми обов’язково зустрінемось. Тіно, я теж дуже хочу змінити неправильно прийняте рішення. Цей номер можу залишити в обраних? – намагався не тріпотіти збентежений Гамаюн.

– Так. Якщо він для тебе обраний, – спробувала пожартувала вона й серйозно додала: – Буду чекати на твій дзвінок. Гнатку, я жахливо сумую...

– Не треба про це, прошу! А тепер скажи мені щось, від чого я зрозумію, що це не марення, – натякнув Гнат і вона почула дозвіл:

– Я кохаю тебе, Гнате Гамаюн, як раніше тільки більше. Це ти хотів почути? – сонячно посміхнулася Тіна та пригадала тепер давню відповідь, коли він вперше попросив говорити йому «ти».

– Так, саме це! Все життя, кожної миті хочу чути від тебе ці слова. Я безмежно кохаю тебе, мій скарбе! Сьогодні неймовірно щасливий день і зробила його таким саме ти. Дякую! – ще більше захмелів його неймовірний голос та обоє відчували, як в їх єдиному серці знову розквітає весна.