Раді Вас бачити!

Сьогодні в залі, де проходив півфінал турніру міста, яблуку не було де впасти. З неймовірним азартом публіка слідкувала за боєм двох міцних чоловіків, котрі залюбки гамселили одне одного на ринзі. Та не дивлячись на гнучкі й мускулисті тіла суперників, за одним спостерігалась краща підготовка й очевидна перевага.

– Гнат! Гнат! Гнат! – гаряче скандувала публіка, вболіваючи за фаворита.

Ось відволікаючий маневр, влучний удар і суперник падає на ринг. А інший переможно підіймає обидві руки та зриває з себе шолома. Далі він допомагає підвестися переможеному й чоловіки мирно обіймаються. Ведучий вечора оголошує про блискучу перемогу, бойовим нокаутом, учасника турніру Гната Гамаюна.

Скоріше за все студентка Тіна Лагода не дочитала до кінця біографію столичного мільйонера, інакше б дізналася, що цей успішний бізнесмен ще й боксер. От сьогодні він вкотре став безумовним переможцем.

А ні для кого ж не секрет, що переможців страшенно люблять дівчата! Ось і наразі до Гната кинулася його нинішня подружка, двадцятисемирічна Олівія. Вже декілька місяців вона вважає себе вигідною партією для засмаглого красеня. Тільки поки ніхто не знає: чи згоден з її думкою пан Гамаюн?

– Мауглі, відразу поїдемо до «Аватарки»! – липне до його змоклого тіла дівчина, але Гнат відсторонює її та ввічливо просить:

– Оливко, зажди! Я в душову.

– Добре, а гонорар відразу дадуть чи пізніше? – безсоромно чіпляється дівчина.

– Опам’ятайся, який гонорар? Добровільні внески підуть на підтримку клубу. А до твоїх розваг ми можемо поїхати й без сторонньої допомоги. Та я поїхав би додому. Пару разів Жора таки добряче дістав мене по голові, тому треба випити аспірину.

– Мауглі, до чого тут твоя голова? Аспірин по дорозі купимо! – пританцьовуючи продовжує називати вона Гната ім’ям героя оповідань Кіплінга.

Гамаюн пропускає її настирливість та зникає в кабінці. А до роздягальні заходить тренер Гната й поглядом побитої собаки дивиться на красуню в блискучій сукні. Та дівчину сумний погляд діда ніяк не обходить і тепер вона чіпляється вже до нього:

– Тренере, правда наш Мауглі неймовірний? А грошей дадуть? Нам до нічного клубу дуже треба!

– Гнату додому треба, він травмований. Хіба не можна хоча б один день відпочити від того чадного закладу? – човгає ногами старий спортсмен та втомлено сідає на лавку.

Скоро з душової виходить переможець. З його натренованого тіла ще звабливо стікають крапельки води. Він добре розтирається рушником та одягається в спортивний костюм.

– Гнате-синку, їхав би ти додому. Бо Олівія знову хоче танців, а тобі необхідно відпочити, – дбайливо промовляє старенький.

– А я й поїду додому, Карповичу. Мені попрацювати треба. Я по Словаччині звітів в очі не бачив. Вдень надійшли, а вивчити не встиг. Дякую за допомогу! – обійняв Гамаюн тренера й додав: – Внески за бій, як завжди, перекиньте на клуб та дитбудинок.

– Дякую, зробимо! – задоволено киває той, забирає мокрі рушники і йде геть.

– Тобто до «Аватару» ти не поїдеш? – надула й без того накачані ботоксом губи дівчина в блискітках.

– Оливко! Ну сьогодні ж Гелловін чи лихі дев’яності, щоб я з синцями та в спортивках завалювався до клубу. Ось, тримай і розважайся! – Гамаюн дістав з портмоне триста доларів. А вона як побачила, застрибнула на нього побитого, вчепилася за шию та продзижчала:

– Дякую тобі, мій герою! Тепер до ранку мене навіть не чекай.