Раді Вас бачити!

Коли мелодія скінчилася в залі на мить запала повна тиша, а потім вдячні глядачі навіть поаплодували чарівній парі. Гнат вдруге торкнувся вустами Тіниної руки й вирішив не ризикувати та поки цей скарб передати мамі.

Його сліпуча посмішка могла підкупити чию завгодно душу. Гамаюн обережно відпустив Тіну й заговорив:

– Дякую Вам, пані, Джуліє за чарівний вечір. Ми десять років проводили фінальні банкети, але нічого подібного й уявити не могли. А тепер, звісно якщо не збанкрутуємо, кожне свято будемо замовляти лише за участі Вашої агенції.

– Пане Гамаюн, я дуже рада, що Вам сподобалася наша допомога. Власне Ви самі організували гарний банкет, а ми його трішки прикрасили, – ввічливо відповіла замовнику Лагода.

– Скромність робить Вам честь, шановна пані, але я говорив щиро. Та в мене є ще одне, найголовніше запитання... – проковтнув повітря Гнат. – Пані Джуліє, я прошу дозволу нової зустрічі з Вашою неймовірною донькою.

Саме цього вона й боялася! Весь вечір досвідчена жінка чекала, що блискучий бос фінансистів не піде просто так. Він обов’язково скаже ці слова й не помилилася.

– Ну, по-перше, до чого тут я? Тіна доросла й розумна дівчинка та сама планує зустрічі. А, по-друге, я не розумію мети Вашого прохання, – стала не такою усміхненою мати.

– Я хочу запросити красуню до театру, наприклад, чи куди вона побажає. Але як вихована людина і повинен заручитися Вашою згодою, – вперто благав Гамаюн.

– Та робіть, що хочете! Я ж не рабовласниця якась, – знизала плечима жінка й хотіла накинути пальто.

Окрилений відсутністю її спротиву, Гнат вправно допоміг дамі з одягом, а потім потонув у зелених вогнях своїм завойовницьким поглядом. Тіна стояла вже одягнена й тихо посміхалася.

– Даруйте нахабі, Тіно. Я спочатку випросив згоди у Вашої мами, а тепер готовий на колінах домагатися Вашого контакту, – тяжко зітхнув Гамаюн.

Прикольно було б побачити як власник відомої в країні фінансової компанії стоїть на колінах перед ледве знайомою дівчиною і, в присутності купи підлеглих, канючить у неї телефончик. Тільки студентка Лагода геть не була марнославною та вже проговорила йому цифри номера. А щасливець блискавично запам'ятав і зробив пробний дзвінок.

– Ну й швидкість у Вас на числа, пане Гамаюн, – здивувалася дівчина.

– Дякую... – одними вустами прошепотів він так, наче поцілував та лагідно нагадав: – Просто Гнат, домовилися?

– Тіно, скільки тебе чекати? Люди втомилися й хочуть відпочити! – суворо скрикнула від дверей мати.

– Якось зустрінемося, Гнате. У мене перша половина вся забита лекціями, але ввечері я майже завжди вільна. Була рада знайомству, – мов сонечко знову посміхнулася жадана краса.

– Якби ж Ви знали, який я радий! Дякую за танець, Тіно. Ніколи в житті не відчував такої насолоди. До зустрічі, – наблизився він на заборонену відстань і мамина донька зрозуміла, що від нього нікуди не хоче.

Вона звикла тримати в серці лише маму та сьогодні її серденько розірвалося навпіл. Як приємно поглинати вогні тих збуджених карих очей та почуватися неймовірно бажаною...

Юлія Павлівна повернулася до них і майже силоміць випхала дівчину за двері, а вже в бусику не стерпіла й спитала:

– Доню, а що то було взагалі?

– Звичайний корпоратив, мамо. Всі п’яні й трішки дурні, – миттю викрутилася Тіна.

– Ага, особливо цей Гамаюн! Я ж бачила, що ви нічого не пили, а здавалися геть сп’янілими. Дома поговоримо. Ось ви, мої квіточки, відпрацювали чудово. Молодці! – намагалася перейти до іншої теми Лагода.

– Юліє Павлівно, але ж краще за всіх дійсно відпрацювала Тіна. Мала, кидай свою академію та йди до нас, будеш примою! – добродушно розсміялася дівчина, що саме й була старшою в групі моделей.

– Ну-ну, я їй дам «приму»! Зранку на заняття і все як рукою зніме. Пашо, включи якусь музичку, бо в мене після того вальсу й досі в голові паморочиться, – незадоволено зітхнула мама зачарованої дівчини.