Раді Вас бачити!

До самісінького вечора Тіні не давало спокою питання про роботу в офісі. Звісно те місце і сам керуючий справами їй не сподобались, але сидіти вдома та катувати себе спогадами про божественні очі Гната - було ще нестерпнішим. Тому за вечерею Тіна наважилась:

– Мартіне! А що ви сьогодні з Діланом говорили про управління фінансами? Вам справді потрібна людина для роботи зі звітністю?

– Так, донечко! Дуже потрібна, – хитро посміхнувся містер Росс, бо пам’ятав професію Тіни та щирі відгуки про її блискучі здібності у вивченні економіки.

– То може я допоможу? Набридло сидіти вдома й гортати журнали. Заробітків не треба, просто хочу розвіятися й попрацювати, – сказала вона.

– Бачиш, Мартіне, це в дитині говорить моя мама. Тіночко, ти просто копія бабусі. Я показувала вже альбоми й ти звернула увагу на вашу феноменальну схожість. Більш безкорисливої людини я в житті не зустрічала. Але про заробітки не згодна. Людина, що працює, повинна отримувати винагороду. Це закон! – зраділа Емілі.

– Але ж ви мене оточили турботою та всім найкращим, тому я хоч з вдячності трохи попрацюю, – долучилася до суперечки Тіна й відчувала, що оживає.

– Добре, доню! Та й Ділан сьогодні ледве не вискочив зі штанів, коли нашу донечку побачив, Емі, – ляпнув Мартін, а Тіна миттю зблідла й подякувавши за вечерю, зникла у себе в кімнаті. І зрозуміли батьки, що у дитини проблеми з коханням. Або з отим красунчиком, що під час знайомства в Києві, називав себе її нареченим.

Через деякий час Тіна ознайомилася з паперами батьківської фірми й відразу зробила порівняльний аналіз фінансових законів двох країн, щоб не налажати. З жагою до роботи, вона швидко навела лад у фінансових звітах «Великого бургера». Та невимовний сум за «Кращими інвестиціями» викликав у неї пекучий душевний біль.

Якось у вечірній розмові про родичів Емілі ненароком зачепила словом Гната. Спокійна дівчина блискавично зреагувала та закрутилася, мов риба без води, а потім взагалі помчала до своєї кімнати. Мама Емі більше не стала чекати й пішла слідом.

– Тіночко, ми шукали тебе майже двадцять років і я виплакала море сліз, але не можу чути, як ти ридаєш ночами. Що зробив тобі той красивий чоловік? Ми ж не чужі та прекрасно розуміємо, що ти не просто так перетнула океан. Невже він зрадив? А здавався таким гідним. Розкажи, воно й полегшає, – вмовляла доньку жінка та давала зрозуміти, що не відчепиться.

– Емілі, прошу Вас, не треба! Це дуже боляче... – прошепотіла Тіна і вперше у житті пригорнулася до рідної мами. А та щасливо обхопила її руками й попросила:

– А ти постарайся, доню! Зроби мені послугу. Я спробую віддати тобі все, що невинно заборгувала за ці роки.

– Добре, я розповім, – тяжко зітхнула Тіна й почала. – Ви спитали: як Гнат мене образив? Ніяк! Він би не зміг. Такої світлої душі мені більше ніколи не зустріти на землі. Це я образила їх з мамою Юлею і не буде мені прощення. А наше Кохання...

– Що? Ну, говори як є. Я ж тебе на світ народила, тому зрозумію все, – наполягала місіс Росс.

– Наше Кохання було безмежне й неймовірно красиве. Він кожної ночі знімав для мене з неба зорі, а я навзаєм дарувала йому цілий світ. А потім ми захотіли стати батьками та в нас нічого не виходило. Я дурна нікуди не зверталась, а він злякався за себе й таємно перевірився та виявився абсолютно здоровим. Пропонував жити як є, або взяти діточок з притулку. Тільки я не могла скривдити його аж так жахливо і втекла до вас. Знаю, що завдала їм обом страшного болю і в самої вигоріло все ось тут... Та мені з цим жити, – показала Тіна на серце й замовкла.

– Тобто ти навіть не знаєш напевно: безплідна чи ні? – заговорила в жінці мудрість та солідарність.

– Цього не знаю. Інше достеменно відомо: я знищила святу людину й він без мене помирає там, а я без нього тут, – задихалася сльозами Тіна.

– Донечко, а чому ж ти відразу не сказала? Навіщо мучишся? Я твоя мама і повинна зробити все для своєї дитини. Якщо він такий гарний чоловік, не треба було кидати, а розібратись. Але якщо вже ти тут: завтра ж поїдемо до медичного центру та почнемо з’ясовувати. У нас гарна й сильна медицина. Може з тобою все в порядку, але ж треба зрозуміти. Я піду з тобою всюди та не зупинюсь, доки ти не станеш щасливою. Я теж хочу внуків і ми обов’язково знайдемо їх у тобі, – розчулено пригортала до себе Тіну жінка.

Інколи життя – це постійний парадокс! Ось і навколо Тіни Лагоди чи Ешлі Росс, не має значення, але крутиться багато гарних людей та все одно вона на диво нещасна. І викрадали її й ображали, і блаженно кохали та берегли, а вона не може знайти своє місце та призначення. Б’ється своєю розумною головою об стіну жорстокої долі та йде хибним шляхом, все більше заплутуючи власні сліди.