Раді Вас бачити!

На зустріч з чиказькими гостями пішла вся четвірка: Тіна з Гнатом та Юлія Павлівна з сеньйором Габріо. В одному з ресторанів, поблизу Хрещатика, кияни все ж виявили традиційну гостинність та замовили столик на шість персон.

Жінки сиділи й чекали всередині, а чоловіки ввічливо зголосилися зустріти містера та місіс Росс на вулиці. Ось Гнат пропустив попереду поважну пару й Тіна інстинктивно вчепилася за руку мами Юлі.

А коли гості підійшли ближче, Тіна встала. Якби у тієї жінки не було такого сивого волосся чи зморщок, то дівчина подумала б, що бачить своє відображення у дзеркалі. Юлія Павлівна спеціально не говорила доньці про неймовірну схожість її з рідною матір’ю. Звісно ті тести були ні до чого, але бідолашні люди пройшли б через усе на світі, тільки б побачити ЇЇ...

Місіс Росс не кинулася до Тіни з обіймами. Вона зупинилась і спочатку міцно заплющила очі, а сльози вже щедро котилися по її рум’яних щічках. Містер Росс дбайливо притримував дружину й посміхався розгубленою посмішкою винуватця.

– Прошу, будь ласка, до столу! – першим опам’ятався Гамаюн та хотів допоміг американській гості присісти. Але після його слів жінка зрозуміла, що тут говорять її рідною мовою й тільки тепер прошепотіла:

– Всі ці роки я бачила тебе в снах саме такою, доню, – вона закрила личко обома руками й похитнулась. Тіна машинально підтримала її, а жінка схопила руку дорослої дочки й поцілувала. – Твої рученята виросли лише трішки. Я пам’ятаю, як любила цілувати їх...

Тепер вже всі жінки плакали. Офіціант хотів підійти, але Гнат зупинив його жестом і показав, що треба почекати. Той з розумінням кивнув і пішов до інших столиків.

Після цієї сцени, навіть особи сильної статі відчували мурашки на спині та мовчки чекали, що буде далі. Зараз Гнат Гамаюн вже чітко бачив: на кого схожа його тендітна Тіна Лагода. Тільки тепер геть не розумів: як же її називати? А головне, що чекає на них у подальшому житті?

Сеньйор Тесоро, з мудрістю іспанського кабальєро, швиденько розсадив гостей за стіл та покликав офіціанта. Частування замовили традиційно українське, але гостям було не до нього. Батьки Тіни сиділи навпроти й очей не зводили зі своєї дорослої красуні, а поруч з Гнатом – це взагалі була фантастична картина!

Так-сяк зібрання розговорилось і стало ясно, що Росси дуже приязні й скромні люди. Вони розповіли, що мають вдома в Чикаго мережу ресторанів швидкої їжі та запросили всіх до себе в гості. А ще обов'язково просять Тіну з Гнатом побувати у них під час шлюбної подорожі. Цим людям щирий містер Гамаюн якраз дуже сподобався! Лише залізна леді Лагода поводилася сухо й стримано, але зрозуміти її було неважко.

У підсумку зустріч пройшла навіть краще, ніж побоювалися чоловіки. Споріднені навколо одного найдорожчого скарбу люди, розійшлися мирно та залишили по собі багато нових вражень. Містер і місіс Росс полетять тепер додому сповнені щасливих сподівань, адже їх донечка жива й здорова та неймовірно красива.

Сеньйор Тесоро поїхав до Юлії Павлівни, щоб з усім своїм іспанським темпераментом допомогти майбутній дружині прийти до тями. А парочка молодих закоханих не пішла додому. Тіна захотіла прогулятися Володимирською гіркою й помилуватися Дніпром. Вона пригорталася до широких грудей коханого й шепотіла:

– Гнатку, от скажи: хіба може бути щось чарівніше за цей краєвид? Я ніколи в житті його не покину. Скільки яскравих вогників на воді та здається за кожним з них прихована чиясь доля.

– Який же я радий, що тебе попустило! Слава Богу, що озеро Мічиган ніколи не зрівняється з нашим Дніпром. Так, маленька? – зігрівав її в обіймах Гамаюн і розумів, що життя налагоджується.

– Так, мій хороший! Але тепер ми обов’язково колись злітаємо туди. Цікаво все-таки: де я народилася? Пішли додому, холодно тут, – поверталася до нормального стану Тіна.

– Йдемо, моя красунечко! Знаєш, я сидів і милувався вами з рідною мамою. Така неймовірна схожість. І тато твій добрий і простий. Ось тепер я знаю на кого ти схожа і мені це подобається. Звісно Юлія Павлівна виростила тебе за своїми правилами й законами, але природу не переможеш і ти все одно розквітла ніжна й чуттєва, як рідна мама. Ходімо швидше додому, бо я повинен розповісти тобі як блаженно кохаю! – взяв її за руку Гнат та впевнено повів по життю далі.