Раді Вас бачити!

Тільки наступного дня Тіна вирішила зателефонувати мамі Юлі. Це виглядало так, наче зачарована принцеса проснулася від сну та починає згадувати добре минуле.

Спочатку Юлія Павлівна плакала, потім багато розповідала про страшні муки Гната після від’їзду Тіни, а про себе мовчала. Але ж її маленька дівчинка вже подорослішала та розуміла все без слів.

– Мамуню, а що тепер з «Квітами Джулії»? Ти закрила агенцію? – згадала названа донька, як дорожила Юлія Павлівна іміджем свого модельного дітища.

– Ні! Офіційно агенцію я поки не закривала, але дівчаток забрала з собою сюди. Ти ж розумієш, що дехто з них навіть мріяти не смів про подіуми Європи. Та в агенції Габріо виявляється доволі високий рейтинг і з ним співпрацюють гучні імена високої моди. Дівчата працюють старанно і задніх геть не пасуть! Нещодавно наша Ліля взяла приз за краще дефіле в Мілані. Габріо дипломом нагородили та й мені приємно, що дечому навчила своїх квіточок.

– Мамо, а що сталося з Танею? – чомусь різко перемкнуло Тіну з хорошого на тяжке.

– Все добре, маленька! Нашій Тані скоро народжувати. Каже, що в неї буде хлопчик і вона ніскільки не шкодує, що кинула подіум. Інколи телефонує мені й плаче від щастя. Вибач, доню, що я дурниці мелю. Забула, як тобі подібне болить... – схаменулася раптом Юлія Павлівна.

– Нічого, мамо, вже відболіло. Кажуть, я тепер абсолютно здорова та повністю готова до материнства. Знайшли місцеві лікарі мою біду й знищили лазарем. Я тепер вся новенька, але нікому не потрібна, – поділилася жіночими новинами Тіна.

– Я перепрошую та нічого не розумію. Які проблеми? До чого тут лазер? – заплуталася в інформації про репродуктивні тонкощі нинішня сеньйора Тесоро.

– Розумієш, мамочко, коли я приїхала сюди, то всі ночі ридала без упину. Батьки - люди ввічливі та якийсь час мовчали. Але потім мама не витримала й присіпалася з запитаннями. Ну, а коли вислухала, то просто взяла мене за руку та й відвезла на лікування. Там мене спочатку запихали ліками, але безрезультатно. Тому запропонували операцію й повідсікали все зайве. Зараз кажуть, що краще швиденько народжувати, але немає від кого. Чіплявся тут днями до мене один гарненький сенбернар у сквері, але ж він не мого виду, – наразі весело жартувала Тіна про свої колишні жахи.

– Господи, бідна ти моя дитино! Стільки всього вже пережила за крихітне жіноче життя. А щодо Гната ти непохитна? Не повернешся до нього? Знаєш, я коли обручку віддавала, то думала, що бачу його востаннє. Наче життя з чоловіка пішло. Та він відповідальний, роботою тримається. Поздоровляв нас з Габріо по відеозв’язку. Я навіть не впізнала тих шалених очей. Сивини додалося й погляд геть порожній та сумний, – доповіла про свої спостереження пані Джулія.

– Не все так погано, мамо. У мене тут телефон вкрали, ну й звісно контакти всі геть. Я йому з нового телефонувала аж доки не відповів. Уявляєш, він не сердиться! Ми про Кохання знову говоримо і я Його запросила сюди. Обіцяв, як зі звітами розбереться, відразу прилетить. Ми обоє хочемо все повернути, мамо! І будемо знову діточок шукати, поки не знайдемо...

– Габріо, йди швидше сюди! – весело скрикнула Юлія Павлівна. – Тіночка наша телефонує. Дитина знову повертається до нас усіх! Ну от: поспішав і величезну пляшку з вином розбив. Та не переймайся, коханий, то на щастя! Уяви, доню, ніс бутель з вином, а як про тебе почув, так з рук і впустив!

– Мамуню, ти його не свари. Сеньйор Габріо - він же наш рятівник. Гнату з фондом допоміг, тебе від самотності врятував. Я ж за голосом чую, що ти щаслива! – посміхнулася Тіна.

– Та як мені його сварити? Доню, він наче той бальзам. Весь час всім допомагає. І трудиться день і ніч. Я лише тепер розумію, що давно повинна була відповісти на його домагання. Скільки всього не сталося б у житті! Хоча з іншого боку, якби ми сюди раніше переїхали, де б ти зустріла свого кароокого легіня?

– Кохане наше дитятко, вuenos dias! Як ти? – почула Тіна з трубки хрипкий голос маминого сеньйора. – Я так зрадів, що помив терасу улюбленим червоним. Скажи, наша квітонько, у тебе все о’кей? Чи як там у вас говорять? Бо я на радощах тепер спочатку оближу всі сходи, а потім ще й мою Джулію! – хтиво жартував в трубку цей неймовірний дід.

Тіна весело розсміялася та пригадала минулі роки. Коли вона росла у нього на руках і дивовижний чоловік, не знаючи майбутніх намірів її названої мами, все одно ставився до геть чужої дитини, наче до своєї рідної. Він був і залишається таким!

Більше нещасна втікачка не вважала себе такою. Навпаки, вона почувалася неймовірно багатою на добрих людей навколо. Тут, у Сполучених Штатах, жили й довго чекали на неї рідні люблячі батьки. Вони були добрі й веселі, а ще рішучі, коли треба допомогти.

У неї є кохана Україна, що виростила та вивчила її. А в Іспанії тепер щасливо живе зі своїм чарівним Габріо її названа мама. Та найголовніше у житті – це повернення блаженного Кохання. У нього є красиве ім'я – Гнат Гамаюн. З Ним Тіна міцно поєднана долею та впевнена, що скоро ВОНИ поєднаються по-справжньому й назавжди.