Раді Вас бачити!

«Кохання монстра — це завжди пастка. Але найбезглуздіша помилка хижака — вважати, що жертва, яку він виростив для власного бенкету, не навчилася гострити власні ікла».

Повний місяць висів над містом, заливаючи відкриту терасу мого пентхауса холодним, мертвотно-блідим світлом. Нічний вітер тріпав поділ моєї легкої шовкової сукні.

Еліас уже чекав на мене. Він стояв біля скляного парапету, розслаблений, впевнений у своїй абсолютній недоторканності. Його темна аура пульсувала в такт моєму наближенню. Він очікував цієї ночі. Ночі, коли наші канали мали злитися, щоб він міг випити мене до дна.

— Моя королево, — його голос був глибоким, оксамитовим, сповненим тієї самої облудної ніжності, яка ще кілька днів тому змушувала моє серце битися швидше. Він простягнув до мене руку. — Ця ніч змінить усе. Ми нарешті станемо єдиним цілим.

Я повільно підійшла до нього, але його руки не торкнулася. Зупинилася за крок, вдивляючись у його чорні, як смола, очі.

— Ти маєш рацію, Еліасе, — мій голос пролунав напрочуд спокійно, крижаною луною розбиваючись об тишу. — Ця ніч справді змінить усе.

Його брови ледь здригнулися. Він відчув зміну в моїй енергетиці. Мої канали не були відкриті й довірливі, як він очікував. Вони були закриті наглухо, а всередині мене вирував океан первозданної, руйнівної сили, готової вирватися назовні.

— Що ти робиш, Алекссо? — він зробив крок назустріч, намагаючись використати свій гіпнотичний вплив інкуба. — Відкрийся мені.

— Щоб тобі було зручніше висушити мене для своїх стародавніх тіньових друзів? — я схилила голову набік, і на моїх губах заграла моторошна, мертва посмішка. — Я бачила запис, Еліасе. Касіан виявився набагато кориснішим союзником, ніж ти міг уявити. Ти хотів поглинути мене, щоб стати абсолютом? Ти збрехав мені про все.

Його людська маска спала миттєво. Оксамитова ніжність у голосі зникла, поступившись місцем жорстокому, звірячому гарчанню. За його спиною з оглушливим тріском розгорнулися величезні чорні крила.

— Ти завжди була лише посудиною! — проревів він, і простір навколо нього вибухнув чорним димом. — Аріція створила тебе як інструмент, і я просто використав його краще за неї! Твоя сила належить мені!

Він кинувся на мене з неймовірною швидкістю, випустивши вперед десятки тіньових щупалець, щоб пробити мій захист і насильно підключитися до моїх каналів.

Але він запізнився. Я більше не була його ученицею.

З мого тіла вирвався сліпучий спалах синього вогню Агнес, змішаний із чорною, руйнівною магією сукуба. Наш удар зіткнувся з такою силою, що броньоване скло парапету розлетілося на друзки, дощем осипаючись на нічні вулиці.

Еліас ударив знову, використовуючи всю свою стародавню міць. Він бив жорстоко, намагаючись зламати мою волю. Чорні леза його магії різали повітря, залишаючи глибокі борозни на бетонній підлозі тераси. Я ухилялася і відбивала атаки синіми щитами, поступово заманюючи його в пастку.

— Ти ніщо без мене! — кричав він, його очі палали інфернальним вогнем. Він різко скоротив дистанцію, схопив мене за горло і з силою втиснув у стіну пентхауса. Його пазурі вп'ялися в мою шкіру. — Я вип'ю тебе прямо зараз!

Він силоміць пробив мій зовнішній бар'єр і жадібно припав до мого енергетичного каналу.

Це була саме та мить, на яку ми з Касіаном чекали.

Замість того, щоб опиратися, я різко відчинила всі свої шлюзи. Але замість покірної енергії, я влила в нього концентрований, розпечений потік чистого гніву, посилений рунічною пасткою чаклуна. Ця суміш вдарила по його венах, як рідка лава.

Еліас дико закричав. Його очі широко розплющилися від нестерпного болю, коли моя магія почала розривати його власну сутність зсередини. Його хватка на моєму горлі ослабла, і він похитнувся, марно намагаючись розірвати зв'язок.

— Ти хотів мою силу? — прошипіла я, наступаючи на нього. — То бери її всю!

Моя права рука спалахнула сліпучим синьо-чорним сяйвом. Мої нігті перетворилися на довгі, нещадні леза.

Він спробував закритися крилами, але я вдарила з такою люттю, що пробила його захист наскрізь. З хрускотом, який заглушив навіть завивання вітру, я встромила свою руку просто в його груди, пробиваючи ребра та плоть.

Еліас судомно видихнув. Його крила безвольно обвисли. Він дивився на мене з абсолютним, незбагненним шоком, відчуваючи мої пальці всередині себе.

Я намацала джерело його життя, епіцентр його темряви, і міцно стиснула його.

— Це моє місто. І мій світ, — прошепотіла я йому в саме обличчя.

Різким, безжальним ривком я вирвала руку назад.

У моїй долоні пульсувало його серце — згусток найчистішої, найдавнішої чорної магії. Еліас впав на коліна, його рот беззвучно відкривався.

На моїх очах вирване серце раптом затверділо, перетворившись на чорний кристал, а потім з оглушливим дзвоном розлетілося на тисячі сяючих уламків. У ту ж мить тіло Еліаса пішло глибокими тріщинами. Зсередини нього вирвалося світло, і його плоть розсипалася на такі ж самі, пульсуючі уламки чорного скла і тіней.

Він перестав існувати.

Уламки його сили зависли в повітрі навколо мене. Величезна, колосальна могутність стародавнього інкуба шукала нового господаря.

Я заплющила очі, широко розкинула руки і зробила глибокий вдих.

Уламки його серця та душі крижаним вихором рвонули до мене, впиваючись у мою шкіру і миттєво розчиняючись у моїй крові. Я поглинала його без залишку. Його знання, його стародавню темряву, його міць. Моє тіло вигнулося від неймовірного перенавантаження, але я втримала цей океан сили, підкоривши його своїй волі.

Коли останній уламок зник у моїх венах, на терасі запанувала абсолютна тиша. Вітер стих.

Я розплющила очі. Тепер у них не було ні зіниць, ні райдужки — лише суцільний, бездонний космос, у якому переливалося золото, синява та непроглядна темрява.

Я стояла на вершині світу, переповнена абсолютною, безмежною владою. Більше не було ні вчителів, ні творців, ні зрадників. Була лише я. Ідеальний, досконалий хижак.