Раді Вас бачити!

«Справжня ініціація завжди вимагає жертви.

Поцілунок Еліаса був зовсім не схожим на гарячі, відчайдушні ласки Марка. У ньому не було обожнювання чи благання. Це був напад. Це було зіткнення двох крижаних стихій, де кожен намагався вирвати перемогу з горла іншого. Його язик рухався владно, обпалюючи мене холодом, а руки, що впилися в мої плечі, здавалися сталевими лещатами.

Еліас ривком відкинув фоліант, що лежав на столі, і посадив мене на масивну дубову поверхню. Книжкові полиці навколо нас ніби стиснулися, створюючи інтимний і небезпечний кокон.

— Аріція виховала тебе як ідеальний інструмент, — прошепотів він мені в самі губи, і його дихання пахло гірким полином і старовиною. — Вона дала тобі свій укус на початку, перетворивши на напівкровку. Але вона приховала від тебе головну таємницю нашого роду. Лише укус двох істинних — сукуба та інкуба — може створити нового істинного справжнього сукуба. Вона залишила тебе неповноцінною, щоб ти ніколи не змогла кинути їй виклик.

Його рука ковзнула під мою сукню, піднімаючись вище по стегну. Його дотики не викликали звичного жару — вони викликали вібрацію в самій моїй суті.

— Ти хочеш знати, що таке справжній голод, Алекссо? Ти хочеш стати повноцінною? — його очі спалахнули потойбічним сяйвом. — Тоді відпусти свою людську сутність. У нас немає душі. Ми — це лише уламки буття, зіткані з темряви та чужих бажань. Ти готова втратити все, щоб отримати світ?

Я не могла говорити. Мій голос потонув у тому вирі енергії, який він створив навколо нас. Я лише сильніше вчепилася в його піджак, притягуючи його до себе. Я хотіла цієї отрути. Я хотіла стати досконалою.

Еліас різко відхилив мою голову назад, оголюючи шию. Наступної миті світ вибухнув білим світлом. Його зуби, гострі, як хірургічні скальпелі, встромилися в мою плоть, рівно в те саме місце, де колись залишила свій слід Аріція.

Коло замкнулося. Інкуб і сукуб.

Я відчула, як у мої вени впорснули крижане полум'я. Це не було схоже на людську кров. Це була концентрована енергія тисячоліть, густа і неймовірно могутня. Вона розтікалася моїм тілом, безжально випалюючи все людське. Я фізично відчувала, як моя душа — крихка, світла, налякана — розсипається на попіл, зникає назавжди. На її місці утворювалася порожнеча, яку миттєво заповнювали гострі, холодні уламки буття.

Я вигнулася в його руках, видаючи напівкрик-напівстогін. Мої нігті впилися в його спину, розриваючи тканину сорочки. Кожна клітина мого тіла кричала від цього нестерпного, але божественного перетворення. Моє серце зробило один останній, важкий людський удар і завмерло, перейшовши на зовсім інший, неживий ритм вічності.

Наша енергія з’єдналася, і я побачила його природу: вічний холод, розколоту свідомість і абсолютну, чисту темряву. Він ділився зі мною своєю істиною.

Коли Еліас нарешті відсторонився, я безсило впала на його груди, важко хапаючи ротом повітря. Але це повітря вже було іншим. Я відчувала запахи, які раніше були недоступні, бачила в повній темряві бібліотеки кожен візерунок на корінцях книг. Я відчувала себе... порожньою, але абсолютно всемогутньою.

— Тепер ти справжня, — прошепотів Еліас, злизуючи краплю моєї крові зі своїх губ. Його обличчя пом'якшало, у ньому з'явилося щось схоже на гордість. — Без душі. Без жалю. Лише чиста сутність і уламки буття.

Я розплющила очі. Світ навколо перестав бути просто декорацією. Він став моїм володінням. Наша таємна угода була скріплена кров'ю і стародавньою магією. З цього моменту я стала такою ж найнебезпечнішою істотою в місті, як і вони двоє. Навіть Аріція ще не здогадувалася, що її «маріонетка» щойно втратила останні крихти людяності, ставши справжнім, ідеальним хижаком.