Раді Вас бачити!

«Іноді справжня ціна порятунку від болю — це добровільна втрата власної душі».

Ранок зустрів мене тишею та м’яким світлом, що пробивалося крізь важкі оксамитові штори. Я розплющила очі й прислухалася до себе. Вчорашня агонія, яка розривала мої груди на шматки побачивши Олега з іншою, зникла безслідно. На її місці утворилася гладка, ідеальна порожнеча. Я пам’ятала його обличчя, пам’ятала зраду, але це більше не викликало сліз та болі. Я відчувала лише приємний холод і легке, пульсуюче поколювання на шиї, там, де Аріція залишила свій слід.

Двері кімнати безшумно відчинилися. Аріція увійшла, як завжди бездоганна: у довгому шовковому халаті, з ідеальною поставою і поглядом, що пронизував наскрізь.

— Бачу, біль пішов, — ствердно мовила вона, зупиняючись біля мого ліжка.

— Пішов, — спокійно відповіла я, сідаючи. Мій власний голос здався мені чужим: рівним, глибоким і позбавленим емоцій.

— Що зі мною сталося? Хто ви такі?

Аріція легким рухом сіла в крісло навпроти, поклавши ногу на ногу. Її губи вигнулися в холодній усмішці.

— Настав час скинути маски, Олесю. Ти віддала мені свій біль, але в цьому світі нічого не дається просто так. Усе має ціну. І твоя ціна — твоє життя.

Я не здригнулася. Страху не було.

— Я слухаю.

— Я — суккуб. А мій так званий чоловік, Еліас, — інкуб, — її слова впали в тишу кімнати, важкі та реальні. — Але ми не ті печерні монстри з міфів, що вбивають своїх жертв у ліжках. Ми адаптовані. Сучасний світ вимагає витонченості.

Аріція подалася трохи вперед, її темні очі загіпнотизували мене.

— Ми харчуємося енергією людей, їхніми пристрастями, пороками та гріхами. Але ми рідко робимо брудну роботу самі. Для цього в нас є слуги. Заражені. Такі, як ти.

— Заражені? — перепитала я, машинально торкаючись своєї шиї.

— Саме так. Моя отрута тепер у твоїй крові. Ти стала моїм продовженням, Олесю. Моїм каналом. Тепер ти маєш служити мені. Твоє завдання — знаходити грішних людей, зваблювати їх, розпалювати в них найтемніші бажання і вступати з ними в контакт. Під час цієї близькості ти витягуватимеш їхню життєву енергію, яка через наш невидимий зв'язок живитиме мене.

Вона зробила паузу, дозволяючи мені усвідомити сказане, а потім додала з хижим блиском в очах:

— І запам'ятай: чим грішніша людина, чим чорніша її душа, тим більше енергії ми отримуємо. Тим солодший її смак.

— А якщо я відмовлюся? — мій голос прозвучав рівно, радше з цікавості, ніж із непокори. Обличчя Аріції вмить стало крижаним, а в кімнаті, здавалося, впала температура.

— Тоді ти помреш. Моя отрута просто спалить тебе зсередини за кілька днів. Без мого підживлення і без енергії грішників ти згаснеш. Вибір простий: служи мені й живи в розкоші, маючи владу над людьми, або перетворися на прах.

Я обвела поглядом розкішну кімнату, згадала свій розбитий стан ще вчора ввечері, згадала Олега. Я не мала куди повертатися. І, що найстрашніше, мені подобалося це нове відчуття холодної сили в тілі.

— Мені доведеться спати з усіма підряд? — уточнила я, намагаючись зрозуміти правила гри.

Аріція розсміялася — тихо і мелодійно.

— О, ні, люба. Ми — естети. Ти обиратимеш лише тих, хто вартий нашої уваги. А щодо самого процесу. Фізичний контакт обов'язковий лише на початку. Це база. Коли ти досягнеш певного рівня, навчишся керувати своєю новою силою та пройдеш достатньо практики, ти зможеш забирати енергію за допомогою ілюзії. Тобі достатньо буде лише подивитись у очі та проникнути в розум жертви, змусити її пережити екстаз у своїй голові, і ти вип'єш її до дна, навіть не торкнувшись її шкіри. Але до цього треба ще дожити.

Вона підвелася і повільно підійшла до мене. Її прохолодні пальці підняли моє підборіддя, змушуючи дивитися їй просто в очі.

— То що, Олесю? Ти приймаєш свою нову сутність? Ти готова стати моїм найкращим діамантом?

Я дивилася в очі могутньому суккубу і відчувала, як залишки мого минулого, наївного життя остаточно відмирають. Я більше не та дівчинка, яка плакала біля річки через зрадника. Я розтягнула губи у впевненій, майже хижій усмішці.

— Хто буде моєю першою ціллю, пані?

— Не поспішай моя дівчинка про це згодом. Відпочинь трохи. І запам’ятай ти лише моя. Зрадиш мене з Елісом я тебе знищу.

Від її льодяного погляду по моїй шкірі пробігли мурахи.

— Я не зраджу вас. Ви єдина хто мене врятували. Я лише ваша.

Я відчула, що хочу поцілувати її. Вона сама підійшла до мене і впилася в мої губи. Солодке тепло насолоди розлилося по моєму тілу.