Раді Вас бачити!

«Коли два хижаки укладають угоду, вони не ставлять підписи на папері. Вони скріплюють її кров'ю і злиттям своїх істинних сутностей, де межа між абсолютним знищенням та найвищим екстазом стирається назавжди».

Я не встигла забрати свою долоню з його руки. Еліас різко смикнув мене на себе, вдавлюючи моє тіло у свої тверді груди. Наша угода була укладена, але слова — це лише вібрація повітря. Для таких, як ми, існував лише один спосіб остаточно скріпити союз.

Його людська маска, яку він носив роками, почала розчинятися просто на моїх очах. Риси обличчя загострилися, ставши хижими і нелюдськи прекрасними. Очі повністю залило суцільним чорним глянцем, без білків та райдужок. З-під шкіри проступили темні вени, наповнені киплячою стародавньою магією, а за його спиною, розриваючи простір, розгорнулися величезні крила, зіткані з густого, чорного мороку. Інкуб постав переді мною у своїй істинній, нищівній подобі.

Мій власний внутрішній монстр відгукнувся миттєво, вітаючи рівного. Залишки мого людського самоконтролю згоріли дотла. Я відчула, як мої нігті подовжуються, перетворюючись на гострі, небезпечні леза. Очі спалахнули інфернальним вогнем, випалюючи залишки людяності, а навколо мого тіла завихрилася темна, магнетична аура істинного сукуба, спраглого до чужої сили.

Ми більше не грали в ігри. Ми зіткнулися, як дві бурі.

Еліас вп'явся у мої губи з тваринною жорстокістю. Його подовжені ікла прокусили мою шкіру, і смак моєї власної крові на мить оглушив мене, але одразу ж обернувся шаленою хвилею збудження. Я не залишилася в боргу: мої пазурі безжально розірвали залишки його сорочки, впиваючись глибоко в його кам'яні плечі, залишаючи гарячі борозни, з яких сочилася темна енергія.

Він глухо заричав, підхопив мене на руки і з неймовірною силою впечатав у найближчу бетонну колону. Від удару з моїх легень вибило повітря, а свіжі рани від хлиста на моїй спині вибухнули пульсуючим, нестерпним вогнем. Але завдяки його ж урокам цей біль більше не був перешкодою — він миттєво переплавився на чистий, концентрований екстаз, який вдарив мені в голову, як найміцніший наркотик.

Це не було коханням. Це було дике, шалене поглинання, де кожен намагався підкорити іншого.

Коли він увійшов у мене, це сталося на межі фізичного розриву. Я скрикнула, закидаючи голову назад, і мої пазурі ще глибше вп'ялися в його спину. Його крила з мороку огорнули нас обох, відрізаючи від усього світу, створюючи кокон із чистої темряви та болю.

Наші енергетичні канали відкрилися повністю. Я жадібно тягнула його стародавню, важку міць інкуба, відчуваючи, як вона обпалює мої вени. А він так само нещадно випивав мою новонароджену, голодну силу сукуба. Ми замкнули цей цикл, створивши нескінченний вир темної магії, який живився сам собою. Чим більше болю ми завдавали одне одному — кусаючи, дряпаючи, вдавлюючи в холодний камінь — тим яскравіше палав наш потойбічний екстаз.

Його поштовхи були жорстокими, вивіреними, доводячи мене до межі божевілля. Я обвила його талію ногами, відповідаючи на кожен його рух з такою ж звірячою агресією. Наші істинні тіла витримували те, що розірвало б будь-якого смертного на шматки.

Сплеск нашої об'єднаної енергії був настільки потужним, що залишки скляного купола над галереєю не витримали. З оглушливим дзвоном скло розлетілося на тисячі осколків, осипаючись навколо нас блискучим, смертоносним дощем під світлом повного місяця. Але жоден уламок не торкнувся нас — магічний вибух відкинув їх геть.

Ми завмерли, важко дихаючи, все ще сплетені воєдино в нашому темному коконі. Моє тіло тремтіло від перенапруги, рани на спині горіли, але всередині я відчувала абсолютну, непереможну повноту. Я подивилася в його чорні очі, які поступово почали набувати людського вигляду.

Я повільно відпустила його плечі, дозволяючи своїм пазурям знову стати звичайними нігтями. Ми повернули собі людські маски, але те, що сталося між нашими істинними сутностями, назавжди змінило правила гри.

Еліас обережно, майже з благоволінням провів рукою по моєму розпатланому волоссю, змазуючи краплю крові з моєї щоки.

— Тепер ми готові, Алекссо, — прошепотів він, і в його голосі звучав тріумф. — Час забирати своє. Браслет більше тобі не потрібний.