Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Назад дороги немає, - передражнив той голос, наче хлопчисько. Він знову став людиною. Привабливим юнаком з надзвичайним поглядом істоти древнішої за сам Всесвіт. Білий кіт нявкнув. Вони рушили вперед, оминаючи темний провал. Гел і Марк мовчали - слова здавалися зайвими, тендітними в цій чорноті, де кожен звук міг стати пасткою.

— Обережно, — прошепотів Гел. трансформуючись у кота. І вже за мить під його лапою хруснуло.

Підлога піддалась. Марк встиг побачити, як кам'яні плити рушаться, а далі - лише темрява.

Вони обидва провалилися вниз.

Удар був різкий, але неначе приглушений. Їх немов поглинула жива плоть мармуру. Приміщення, в яке вони впали, виявилося величезним залом. Гел підвівся першим, обтрушуючись. Його тіло знову було людським - котяча форма зникла одразу, щойно він торкнувся підлоги.

— Що за... — почав він, але голос зник у тиші.

Стеля губилася у пітьмі, а з усіх боків відходили десятки вузьких, однакових коридорів - мов щупальця якоїсь гігантської істоти. Стіни - холодний сірий мармур, до болю ідеально гладкий. Але варто було придивитися, як по ньому виявлялись символи - вигравірувані лінії, круги, малюнки, що виливалися в складні, химерні орнаменти.

— Тобі не здається, що вони... рухаються? — прошепотів Марк.

— Вони дихають, - відповів Гел. — І щось дихає разом із ними.

Марк зробив крок уперед, і зупинився. Його груди стисли, як після удару. Символи... вони випалювалися в мозку, як спогади, яких не було. Тіні минулого, яких він ніколи не переживав, нахабно вторгалися в розум. Голос у голові шепотів чужі імена. Імена зламаних, проклятих, забутих.

— Мені... погано, — сказав він, сперся на стіну.

Шкіра його зап'ястя почорніла, пульсація стала нестерпною.

Гел вхопив його за плече:

— Не дивись на стіни! Дихай! Це пастка — інформація як зброя. Схоже, ці символи живляться нашими думками. Особливо твоїми.

— Я... не можу. Вони... знають мене.

Тиша знову ожила. Коридори здригнулися. Від одного з них долинув звук - тихий, обережний, як чиїсь кроки... але не людські. Більше схоже на те, як лапи когось надто довгого та тонкого пересуваються по каменю.

— Нас вивчають, — прошепотів Гел. — Як мишей у лабіринті.

— Ти котом був - от і захищай, — спробував пожартувати Марк, але голос зірвався на кашель.

На підлогу легко ступив кіт - спина дугою, очі світилися зловісно. Він насторожено втупився в один із коридорів, потім озирнувся до Марка й коротко, різко нявкнув:

— Йдуть.

Усі проходи здавалися однаковими. Але один з них наче темнів швидше, ніби щось ізсередини поглинало навколишнє світло.

Марк зіщулився. Стіни тремтіли. Символи ледь не почали рухатись назовні, як щупальця. І в глибині - знову те саме шепотіння, що ставало гучнішим...

Кіт стискався в пружну дугу, напружено вигинався, вухо донизу. Потім - ривок.

Чорна стріла з хутра й м'язів кинулася в найтемніший прохід, той, що здавався провалом у саму ніч. Звідти тягнуло сирістю й чимось старим - не просто древнім, а покинутим, вимерлим... і голодним.

— Гел! — гукнув Марк.

Відповіддю став пронизливий, розпачливий нявкіт. Не котячий - людський у своїй безпорадності. Волосся на потилиці Марка стало дибки. Він рвонув уперед - тіло опиралося, боліло зап'ястя, а в голові верещала паніка. Але звук... той крик пронизав його до кісток. Білий кіт побіг перед ним.

Прохід ковтнув їх. Марк ішов навпомацки, торкаючись холодного мармуру, що здавався живим. Серце гупало в грудях так, що здавалося, воно приверне всю нечисть цього місця. Кожен крок - мов проти вітру, проти сили, що тягне назад. Символи тепер горіли просто перед очима, мов тавра.

І раптом - він побачив.

Гел лежав на підлозі. Уже не кіт. Хлопець. Людське тіло, скуцьорблене, скручене в болісній позі, як побитий птах. Під ним темніла калюжа - густа, важка. Із плеча стирчав ніж - довгий, чорний, немов викований зі сну. Кіт нявкав сидячі біля нього, але не торкався, підняв на Марка перелкані очі.

Марк кинувся до Гела.

— Гел! Чуєш мене? ГЕЛ!

Очі того розплющились. Повільно. Порожні. Потім знову спалах - короткий, болючий.

— Не... доторкайся до ножа, — хрипло прошепотів він. — Він... як пастка. Як ключ. Я... бачив.

— Ти мариш, — просичав Марк, хитаючись від болю в зап'ясті, який тепер пульсував у унісон із кожним словом Гела. - Ти не бачив, тебе вдарили.

— Це... було видіння. Ніж... він щось показує. Він створений, щоби ми страждали. І знаходили шлях. Через біль.

Білий кіт жалібно нявкнув.

Позаду щось прослизнуло. Тінь? Вітер? А може... погляд. Відчуття, що на них дивляться стало майже фізичним - як чужі пальці на потилиці.

— Я тебе звідси витягну, — буркнув Марк, стискаючи зуби. Він не дозволить йому тут залишитись.

Марк подивився на лезо. Воно було схоже на шип з мармуру , але то було щось інше - на ньому пульсували ті ж самі символи, які вкривали стіни. І вони... змінювались. Відгукувались на його присутність.

— Якщо не витягти - ти помреш, — прошепотів Марк, а за його спиною коридор нарешті видав звук. Шурхіт. Потім ще один. Легкий, але швидкий. Хтось іде.

— Що... що робити? — Марк відчув, як його серце хоче вирватися назовні. Боліло не лише зап'ястя. Боліло все всередині.

Гел відповів тихо, так, що губи ледь ворухнулися:

— Це... кірід, — прошепотів Гел. — Може... вразити навіть таких, як я.Я не помру. Але... — його голос обірвався, і Марк помітив, як очі того закотилися, потім знову сфокусувались. — Але це значно послабить мене.

Марк важко дихав. Ніж пульсував у такт його зап'ястя. Здавалось, ці дві речі з'єднані одним болем. Він стиснув пальці навколо руків'я. Одним ривком він витягнув лезо.

Мить тиші. Потім - вибух тиші. Не звук - відсутність звуку. Як ковдра, що впала згори й поглинула все: крики, серцебиття, навіть думки. Світ потонув.

Під ногами захиталась підлога. Марк встиг лише подивитися на Гела - той підняв голову, обличчя мертвотно бліде, але живе.

— Що... — почав Марк.

Але слова обірвались.

З глухим тріском підлога розійшлась, наче зітліла тканина. Обоє полетіли вниз - спершу у темряву, потім у світло. Мерехтливе, жовте, ненатуральне світло - його джерело не було видно. Тіло вдарилося об камінь, але підлога виявилась м'якою, як волога шкіра.

Марк підвівся. Дихав важко, кров капала з його зап'ястя, ніж ще світився тьмяним жаром, лежачи поруч. Позаду - порожнеча. Вгору було не вибратись. Прохід зник. Їх затягнуло.

— Назад немає, — сказав Гел, підводячись з натугою. На плечі залишилася лише чорна рана без крові, як затягнуте тавро. — Ми в внутрішньому колі. Вони... вже знають. Білий кіт ліг нявкнув ліг на підлогу, заховав голову у лапах. Здається і він почав втрачати надію.

— Хто "вони"? — Марк озирнувся.

Перед ним тягнулося приміщення, що нагадувало гігантську мармурову бібліотеку, але без книжок - тільки стіни, вкриті символами. Вони пульсували. Деякі - дихали.

— Не знаю. Хто вивчає таких, як я. І... тепер тебе. Марк з підозрою дивився на свого нового товариша по нещастю.

— Вивчає? Мені здається ти знаєш більше ніж говориш. Кажеш бог, а сам темряви боїшся..

— Не темряви, а замкнутого простору. — виправив його Гел.

Марк роздратовано махнув рукою. Мовляв яка тепер різниця.

— Певен якби ти не прийшов попити кави нічого б не сталося.

— Якби я не прийшов попити кави то ти був би тут сам.

Марк роздратовано фиркнув.

— Хочеш сказати, що ці істоти викрали спеціально мене щоб дізнатися рецепт мокачіно?

Гел скривився і торкнувся рани на плечі.

— Який же ти зануда.... Кицюню, йди до мене на руки. Ні не треба, краще будь маленьким. Марк кинув на нього сердитий погляд.

— Зато ти веселий. Прямо Локі.. — Локі? — перепитав Гел, — Це хто? Цікаво ким ти був до того як вивчив рецепт мокачіно? Що вони можуть від тебе хотіти? І чому я страждаю? Марк лише стенув плечима - хотів було відповісти щось різке, але не встиг.

Глухий звук, схожий на гуркіт старого дизельного двигуна, прорізав тишу, як іржавий ніж тканину. Він набирав гучності, розкручуючи простір навколо - стіни наче почали вібрувати, повітря затягувало всередину, як перед вибухом.

Гел завмер. Його руки рефлекторно стиснули білого кота.Очі світилися відчуттям загрози. У Марка серце гупало в такт незрозумілому реву. Він кинув короткий погляд на ніж кіріду, що лежав на камені, і нахилився за ним.

— Зброя, — прошепотів, знімаючи сорочку,і обмотуючи ліву руку, щоб бодай якось захистити себе. — Це все, що маємо?

Гел відповів не одразу. Права рука тремтіла, але очі були крижаними.

— Цього вистачить.

З тунелю вирвалося щось. Металеве. Гулке. Воно ковзало по мармуровій підлозі, залишаючи за собою криваві подряпини - наче розпечений метал торкався льоду. Спершу здалося, що це була машина - три ноги, голова схожа на розтрощений череп, очі - скляні прорізи з глибоким фіолетовим світлом. Механіка й м'ясо переплелися в беззвучному крику.

Марк стиснув ніж. Гел випрямився, і з його спини вискочили короткі кістяні шипи.

— Біотехнологічна охорона, — буркнув він. — Зроблена з тіла і машини. Її не цікавлять переговори.

— Добре, — сказав Марк, не зводячи очей з потвори. — Тоді без зайвих слів.

Воно рвонули на них.

Марк ухилився першим - тіло зреагувало раніше, ніж мозок. Він скрутився, пройшов під лівою лапою потвори, і ножем різонув по виступаючому механічному суглобу. З тріском деталь відірвалася. Метал заіскрився. Потвора видала скрегіт, схожий на радіоперешкоди.

Гел, використовуючи момент, підскочив збоку - удар кулаком у живіт тварюки відкинув її в стіну. Камінь тріснув. Він був неймовірно сильним - Марк аж здивувався, наскільки.

— Праве око - сенсорний центр, — крикнув Гел, ухиляючись від леза, яке раптово вискочило з лівої лапи монстра. — Влучиш - відключиться.

— Ясно, — просичав Марк.

Він покотився вперед, уникаючи ще одного удару, і - мов блискавка - підскочив, вистрибнувши вище голови противника. Ніж кіріду блиснув у повітрі - різонув точно по правому оку.

Гуркіт.

Моментальна темрява. Машина завмерла. Повітря знову стало важким.

Марк важко приземлився, докотився до ноги Гела, задиханий.

— Скільки ще таких?

Гел підійшов до знерухомленого тіла, пробив його ногою наскрізь, аби переконатись.

— Це лише перша хвиля.

— Чудово, — пробурмотів Марк, відштовхуючись від підлоги. — То йдемо до другої?

Гел посміхнувся - вперше щиро.

— Йдемо. Ми всередині якогось космічного апарату, не під поверхнею планети, бо я відчуваю що тут немає пластів породи чи грунту. Суцільні стіни й площини, й такого лайна може бути багато.

Зачепив розділ? Поділіться враженнями.

Відгук допомагає автору ставати кращим.
Ваші реакції анонімні — їх бачите лише ви.

Олесь Король
Пастка на драконів

Зміст книги: 73 розділа

Спочатку:
Частина 1 Розділ 1 Ранкова кава
1776533167
42 дн. тому
Розділ 2 У пастці
1776103164
47 дн. тому
Розділ 3 Лабіринт
1776138992
46 дн. тому
Розділ 4 Лабораторія
1776183510
46 дн. тому
Розділ 5 Павуки
1776190210
46 дн. тому
Розділ 6 Луг
1776224945
45 дн. тому
Розділ 7 Болото
1778096260
24 дн. тому
Розділ 8 Кірідова клітка
1776313438
44 дн. тому
Розділ 9 Ангели
1776355903
44 дн. тому
Розділ 10 Чаювання
1776409498
43 дн. тому
Розділ 11 Нескорені
1776449825
43 дн. тому
Розділ 12 Портали
1776485724
42 дн. тому
Частина 2 Розділ 1 інший світ
1776533143
42 дн. тому
Розділ 2 Втеча
1776575222
41 дн. тому
Розділ 3 Громадяни
1776657217
40 дн. тому
Розділ 4 Пожежа
1776798462
39 дн. тому
Розділ 5 Весілля
1776952987
37 дн. тому
Розділ 6 Продовження весілля
1777045666
36 дн. тому
Розділ 7 Крадії
1777112279
35 дн. тому
Розділ 8 Бард
1777190416
34 дн. тому
Розділ 9 Степ
1777283505
33 дн. тому
Розділ 10 Геологи
1777374747
32 дн. тому
Розділ 11 Вогняні метелики
1777391696
32 дн. тому
Розділ 12 Напад
1777439074
31 дн. тому
Розділ 13 В полоні
1777485884
31 дн. тому
Розділ 14 Вибір Марка
1777535498
30 дн. тому
Розділ 15 Елайджа
1777606755
29 дн. тому
Розділ 16 Змова
1777691529
28 дн. тому
Розділ 17 Вогняний дракон
1777749142
28 дн. тому
Розділ 18 Приємник
1777799323
27 дн. тому
Розділ 19 Втеча
1777815499
27 дн. тому
Розділ 20 Нова влада
1777900923
26 дн. тому
Розділ 21 Знову портал
1777995663
25 дн. тому
Частина 3 розділ 1 УРСР
1778035902
24 дн. тому
Розділ 2 Опальний письменник
1778088175
24 дн. тому
Розділ 3 Руїни
1778221623
22 дн. тому
Розділ 4 Казка
1778388309
20 дн. тому
Розділ 5 Кіра
1778420998
20 дн. тому
Розділ 6 47й завод
1778433310
20 дн. тому
Розділ 7 Політінспектор
1778501137
19 дн. тому
Розділ 8 Ленінська кімната
1778512575
19 дн. тому
Розділ 9 Залицяння
1778573587
18 дн. тому
Розділ 10
1778606283
18 дн. тому
Розділ 11
1778727100
16 дн. тому
Розділ 12 Смітник
1778727126
16 дн. тому
Розділ 13 Новини
1778695332
17 дн. тому
Розділ 14 Хутір
1778728930
16 дн. тому
Розділ 15 КДБ
1778729089
16 дн. тому
Розділ 16 Гра триває
1778854488
15 дн. тому
Розділ 17
1778854464
15 дн. тому
Розділ 18 Втеча
1778856873
15 дн. тому
Розділ 19 Вогонь
1778857011
15 дн. тому
Частина 4 Шаріат. Розділ 1 Пустеля
1778858107
15 дн. тому
Розділ 2 В'язниця
1778880570
14 дн. тому
Розділ 3 Работоргівці
1778988828
13 дн. тому
Розділ 4 Торги
1778993097
13 дн. тому
Розділ 4/1 Торги
1779022341
13 дн. тому
Розділ 5
1779037723
13 дн. тому
Розділ 6 В покоях шейха+18
1779039549
13 дн. тому
Розділ 7 Ранок
1779042943
13 дн. тому
Розділ 8 Повстання
1779074516
12 дн. тому
Розділ 9 Гарем
1779074753
12 дн. тому
Розділ 10 План
1779074910
12 дн. тому
Розділ 11 Покарання
1779111629
12 дн. тому
Розділ 12 Ібріс
1779124821
12 дн. тому
Розділ 13 Тиша
1779134059
12 дн. тому
Розділ 14 Чаклун
1779162575
11 дн. тому
Розділ 15
1779178874
11 дн. тому
Розділ 16
1779199932
11 дн. тому
Розділ 17 Чаша
1779203385
11 дн. тому
Розділ 18 Фінальна битва
1779203593
11 дн. тому
Розділ 19 Нове життя
1779207547
11 дн. тому
Розділ 20 Кінець подорожі
1779207686
11 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!