Раді Вас бачити!

Минуло кілька тижнів. Життя в замку поступово поверталося до звичного ритму. Після смерті Вітольда Арен і Каель укріпили кордони своїх володінь і взяли під контроль землі, що залишилися без Альфи. Зграя біля підніжжя замку швидко звикала до нових порядків. Брати вимагали відданості й суворо карали за зраду, а після останніх подій охочих випробувати терпіння двох Альф майже не залишилося.

Того дня брати йшли широким коридором головного крила, обговорюючи укріплення кордонів і нові пости варти. Розмова урвалася посеред фрази. Арен сповільнив крок, різко повернув голову й завмер. Ніздрі розширилися, вловлюючи запах, якого ще мить тому тут не було. Каель зупинився поруч, і напруга в його тілі з'явилася майже одночасно із золотим спалахом в очах брата.

— Відчуваєш? — низько проговорив Арен.

Каель повільно вдихнув ще раз, намагаючись розібрати незнайомий запах серед звичних запахів замку.

— Так. І їх двоє. Я таких раніше не зустрічав

Незнайомий запах ставав виразнішим із кожним вдихом. У ньому відчувалося щось звірине, вовче, але водночас чуже обом Альфам. Найдивнішим було інше — слід ішов із самого серця замку. Двоє невідомих опинилися всередині їхньої цитаделі, минувши варту й захисні пости. Арен і Каель перезирнулися. Золото вже розтікалося по їхніх зіницях, а звірині інстинкти вимагали знайти чужинців раніше, ніж ті встигнуть наблизитися до Аліси.

Вони рвонули коридором майже одночасно. Запах вів до спільних покоїв, де залишалася Аліса, і це змусило обох прискоритися. Арен першим звернув за ріг. Каель тримався за кілька кроків позаду. Слуги притискалися до стін, пропускаючи Альф, а варта, помітивши їхній стан, уже тягнулася до зброї. Чим ближче брати підходили до покоїв, тим сильнішим ставав незнайомий вовчий запах.

Двері відлетіли до стіни внаслідок удару Арена. Він увірвався до кімнати, готовий побачити біля Аліси двох чужих вовків, і різко зупинився. Каель за мить опинився поруч. У кімнаті була лише Аліса. Вона стояла біля вікна з книгою в руках і здивовано дивилася на братів, поки ті вдихали повітря, намагаючись зрозуміти, як двоє чужинців могли перебувати зовсім поруч і водночас залишатися невидимими.

— Де вони? — голос Арена прокотився кімнатою низьким гарчанням. Він повільно рушив уперед, вдивляючись у простір між колонами й важкими портьєрами. Каель пішов у протилежний бік, намагаючись з’ясувати джерело запаху. Та чим довше вони шукали, тим дивнішим ставало відчуття: слід був усюди, особливо сильний біля Аліси, але жодної чужої присутності не бачили.

Аліса спостерігала за ними спочатку розгублено, а потім у її погляді промайнуло розуміння. Вона відклала книгу й опустила очі на свій живіт. Кутики губ повільно піднялися в усмішку. Арен тим часом уже перевіряв двері до сусідньої кімнати, а Каель знову вдихнув повітря й різко повернувся до неї. Запах ішов звідти. Від Аліси.

— Зупиніться, — сказала вона.

Цього разу обидва почули. Арен миттєво опинився поруч і взяв її за плечі, оглядаючи обличчя, шию, руки, наче шукав сліди чужого дотику. Каель став з іншого боку. Його погляд ковзнув по Алісі й зупинився на її животі, але звір усередині все ще вимагав знайти двох невідомих, чий запах тепер був настільки близьким, що помилитися вони вже не могли.

— Алісо, звідки цей запах? — запитав Каель, вдихаючи повітря ще раз. — Тут двоє чужих. Зовсім поруч.

Аліса спочатку подивилася на нього, потім — на Арена. Усмішка на її губах стала виразнішою. Вона обережно звільнилася від рук Арена й поклала долоню на живіт.

— Ви справді досі не зрозуміли, кого шукаєте?

Брати перезирнулися. Арен насупився й знову втягнув повітря носом, а Каель завмер, уважніше прислухаючись до власних відчуттів. Запах ішов від Аліси. Теплий, незнайомий, із виразною вовчою нотою, він переплітався з її власним настільки тісно, що тепер це здавалося очевидним. І все ж їх було двоє.

Аліса взяла їх за руки й повільно поклала обидві долоні собі на живіт. Арен і Каель завмерли одночасно. Крізь тканину сукні й тепло її тіла магічний зв'язок раптом відгукнувся двома ледь відчутними пульсаціями. Два окремі відлуння життя, тихі й крихітні, але для Альф безпомилково живі. Золото в очах Арена почало згасати, а Каель опустив погляд на свою долоню, наче вперше не знав, що сказати.

Кілька секунд брати мовчали. Арен дивився на Алісу, потім на свою долоню, ніби намагався осягнути те, що вже підказували йому звірині чуття. Каель повільно перевів погляд на брата. Ще мить тому вони були готові полювати на двох чужинців, які якимось чином проникли в саме серце їхнього замку. Тепер ці двоє були тут, під їхніми долонями.

— Двоє? — нарешті запитав Каель.

У його голосі прозвучало таке рідкісне для нього приголомшення, що Аліса тихо засміялася й накрила його руку своєю.

— Двоє, — підтвердила вона.

Арен повільно опустився перед нею на коліна, залишивши долоню на її животі. Усі сліди недавньої люті зникли з його обличчя. Він притулився щокою до тканини її сукні й завмер, прислухаючись уже до зовсім інших відчуттів. Каель опустився поруч і накрив другою долонею руку Аліси. Вперше за довгий час обидва Альфи мовчали, і цього мовчання було достатньо.

Аліса дивилася на них і відчувала, як усмішка сама з’являється на її губах. Ще зовсім недавно двоє Альф були готові рознести власний замок, шукаючи невідомих вовків, а тепер стояли перед нею на колінах, боячись навіть поворухнути долонями. Вона провела пальцями по волоссю Арена, потім торкнулася Каеля, який усе ще дивився на її живіт із незвичною для нього розгубленістю.

— І давно ти знаєш? — запитав Арен, піднімаючи на неї очі.

— Кілька днів. Але сьогодні щось змінилося — Аліса накрила долонями їхні руки. — Я відчула це незадовго до того, як ви прибігли. Наче всередині прокинулися ще двоє маленьких вовків.

Каель знову вдихнув повітря, цього разу вже знаючи, що саме відчуває.

— Їхній запах з'явився тільки зараз.

Арен перевів погляд на брата, а потім знову на живіт Аліси.

— Обох одночасно?

— Схоже на те, — усміхнулася вона.

Кілька секунд брати мовчали, наче сама думка про двох маленьких вовків виявилася сильнішою за все, з чим їм доводилося стикатися раніше. Каель першим тихо засміявся. Арен глянув на нього, потім на Алісу, і кутик його рота теж здригнувся від усмішки.

— Ми мало не підняли всю варту через своїх дітей, — промовив Каель.

— Ти мало не зламав двері, — нагадала Аліса.

Арен перевів погляд на двері, що так і залишилися прочиненими після його появи.

— Вони витримали.

Аліса засміялася, і цього разу до неї приєднався Каель. Навіть Арен уже не зміг зберегти серйозний вираз обличчя. Він знову поклав їй долоню на живіт, і веселощі поступово стихли.

Дві ледь відчутні пульсації знову відгукнулися через зв’язок.

Арен завмер.

Каель теж відчув їх. Його пальці накрили пальці брата, а долоня Аліси лягла поверх обох.

Колись двоє Альф означали для неї прокляття. Вибір, який мав забрати одного з них і зруйнувати життя іншого. Вони пройшли крізь страх, зраду й кров, перш ніж зрозуміли, що сама природа від початку вимагала від них зовсім іншого.

Аліса подивилася на двох чоловіків поруч, потім опустила погляд на їхні долоні.

Під ними билися два маленькі серця.

І вперше число два означало майбутнє.