Раді Вас бачити!

Крижане повітря Півночі, що зазвичай приносило мешканцям замку прохолоду й протверезіння, тепер майже не допомагало. Магічна напруга в кам'яних стінах дедалі зростала з наближенням повного місяця. Для Аліси ці дні стали виснажливим випробуванням. Срібний знак на зап'ястку вже не лише поколював, а й грів шкіру, часом відгукуючись пульсацією в усьому тілі. Особливо гостро мітка реагувала, коли поруч опинявся хтось із братів.

Дівчину постійно кидало в жар. Одяг дратував розігріту шкіру, а внизу живота жевріло важке, млосне відчуття. Думки вперто поверталися то до Арена, то до Каеля, і це непокоїло її значно сильніше, ніж сама фізична реакція. Після всього, що вона прочитала в бібліотеці, Аліса знала про посилення зв'язку перед повнею, однак записи алхіміка так і не пояснили головного: чому її мітка однаково гостро відгукується на двох Альф і чому після близькості з кожним цей потяг лише посилюється.

До ночі в неї визрів план. Аліса хотіла перевірити найпростішу з можливих причин — відстань. Коли замок стих, вона накинула на плечі темний дорожній плащ і рушила до виходу з фортеці. Якщо за межами цитаделі, далеко від Арена й Каеля, жар мітки почне слабшати, вона отримає хоча б одну закономірність, від якої зможе відштовхнутися. А якщо нічого не зміниться, доведеться визнати, що зв'язок уже не залежить від того, наскільки близько вони перебувають.

До брами Аліса майже дісталася. Вона вже перетинала внутрішній двір, коли попереду з темряви вийшов Каель, а за кілька секунд позаду з'явився Арен. Срібний знак на її зап'ястку відразу відгукнувся на присутність обох, перекресливши останню надію залишитися непоміченою. Каель зупинився просто перед нею й перевів погляд на дорожній плащ.

— І далеко ти зібралася?

— Хочу перевірити одну теорію. За межами замку.

— Сьогодні ти за браму не підеш, — сказав Арен. — На кордоні чужинці.

Аліса сердито повернулася до нього.

— Я збиралася відійти настільки, щоб перевірити реакцію мітки, а не гуляти до сусіднього королівства.

— Перевіриш удень, з охороною, — відповів Каель. — Можеш злитися на нас дорогою назад.

Вона вже приготувала відповідь, та мітка раптом спалахнула ще сильніше. Обидва брати відчули це одночасно. Погляд Каеля змінився, Арен завмер за її спиною, а Аліса відчула знайомий жар, який останні два дні намагалася розкласти на причини й наслідки.

До покоїв Каеля вони повернулися разом. Суперечка тривала майже всю дорогу, проте біля дверей Аліса раптом замовкла. Каель стояв зовсім близько, Арен — за кілька кроків, і присутність обох відгукувалася в ній значно сильніше, ніж раніше. Вона могла піти до своїх покоїв. Натомість сама переступила поріг кімнати Каеля, зняла плащ і кинула його на крісло. Коли брати залишилися біля дверей, Аліса повернулася до них.

— Ну? Чого ви стали?

Каель повільно усміхнувся.

Цього разу перший крок зробила вона.

Каель опинився разом із нею на величезному ліжку, накрив її долоні своїми широкими, покритими шрамами руками, і Аліса сама переплела з ним пальці. Його низький, вібруючий голос, що звучав наодинці з темрявою, віддавав тихі, оксамитові накази, від яких її розум остаточно плавився й стікав гарячими краплями. Водночас Арен, чиї губи безжально випалювали вологими поцілунками її тонку шию, ключиці та чутливу шкіру за вухами, змушував дівчину солодко здригатися від кожного руху його довгих, досвідчених пальців. Вони пестили її одночасно, тримаючи на межі між безумством і блаженством, але суворо дотримувалися правила: жодного проникнення від обох до настання самої повноти. Це було катування очікуванням, де кожен їхній дотик лише роздмухував внутрішнє полум'я.

Альфи чергували торкання, зводячи її з розуму контрастом гарячого дихання та прохолодного срібла мітки. Вони пестили її груди, окреслювали лінію ребер, спускалися до тремтливих стегон, доводячи її до знемоги. Аліса звивалася під ними, кусала губи, щоб не закричати, і благала про порятунок і більше, гублячись у солодкому катуванні. З кожним дотиком вона дедалі сміливіше відповідала їм, уже не намагаючись приховувати власне бажання.

— Куди ж ти тікала, Омего? — тихий, майже ласкавий шепіт Арена біля самого вуха змусив її тіло здригнутися від гострої хвилі солодкого болю. Його пальці повільно ковзали по внутрішній стороні її стегна, піднімаючись дедалі вище, але зупиняючись у сантиметрі від заповітної межі. — Невже думала, що нічний ліс сховає тебе від нашого зв'язку? Що вгамує цей холод, який ми в тобі запалили?

— Ви зводите мене з розуму… — видихнула Аліса й повернула голову до Каеля. Він торкнувся пальцями її підборіддя, зустрічаючи її погляд своїми золотими, хижими очима.

— Дивись на мене, Алісо, — глухо промовив Каель. — Відчуй нас обох. Торкнися мене. Так, як хочеться тобі.

Аліса дедалі сміливіше торкалася їх у відповідь, дозволяючи власній цікавості вести її далі.

Арен накрив її долоню своєю й повів вище, до плеча. Аліса провела пальцями по напружених м'язах, затрималася на теплій шкірі, а тоді сама стиснула їх ще сильніше. Її нігті залишили легкі білі смуги, і Арен тихо видихнув біля її скроні. Ця реакція несподівано сподобалася їй. Вперше вона відчула, що може не лише відповідати на їхні дотики, а й сама викликати їхню реакцію.

Напруга в ній розжарилася до краю. Хвиля збудження підкотилася до серця. Їй лишався один крок, один рух до вибуху. Вона вигнулася в їхніх руках, піднімаючи стегна назустріч, відкрито дражнила Арена, готова розчинитися в задоволенні.

— Будь ласка... Арене, Каелю… благаю, — видихнула вона, вже не намагаючись приховати власне бажання. У цю мить усі її теорії, записи алхіміка й спроби пояснити дію мітки відступили перед простим усвідомленням: вона хотіла їх обох.

Але замість фінального руху, що міг би принести звільнення, пальці Арена зупинилися. Каель розімкнув їхні переплетені пальці й відсторонився, важко дихаючи. Його груди швидко здіймалися, а на губах з’явилася жорстка, спокуслива посмішка ватажка, що знає владу.

— Ні, маленька моя, — пророкотав Каель, важко переводячи подих. — Не сьогодні.

Його погляд опустився до її зап'ястка, де срібні лінії світилися майже білим.

— Знак ніколи так не реагував на нас обох. До повні залишилася одна ніч, і ми досі не знаємо, що станеться, якщо зараз підемо далі.

— Ви… що ви робите? — Аліса розплющила очі, в яких застигли сльози шоку. Вона дивилася на них, не вірячи вухам. Тіло ще тремтіло від збудження, нерви кричали від незадоволення, вимагаючи продовження. — Ні! Не залишайте мене так!

— Я теж хочу продовжити, Алісо, — тихо сказав Арен. Його погляд ковзнув по її обличчю й затримався на палаючій мітці. — Саме тому ми зупиняємося. До завтра нам потрібно зрозуміти, що відбувається зі знаком, коли ми обоє поруч із тобою.

Важкі двері зачинилися за братами з глухим стуком, залишивши Алісу наодинці з незгаслим жаром і люттю.

Аліса залишилася зовсім одна посеред величезного, розворошеного ліжка. Її дихання було рваним, сипким. Шкіра все ще палала від їхніх гарячих дотиків, а внизу живота пульсував важкий, незадоволений біль. Найпершою, миттєвою емоцією у її душі піднялася чиста, дика лють, яка гарячою хвилею гніву повністю затопила свідомість. Вона з силою вдарила кулаком по подушці.

Як вони сміли зупинитися саме зараз?! Після всього, що відбулося, після її власного «благаю», після того, як вона нарешті перестала сперечатися із собою й дозволила собі хотіти їх обох. Найбільше дратувало навіть не те, що вони пішли. Вони залишили останнє слово за собою.

Вона лютилася на них обох. Ще сильніше — на себе. Кілька годин тому Аліса збиралася перевірити дію мітки на відстані, озброєна цілком пристойною науковою гіпотезою. Тепер лежала в розворошеному ліжку Каеля й думала лише про те, коли ці двоє повернуться. Для людини, яка так пишалася власним раціональним мисленням, результат експерименту виявився просто знущальним.

Але водночас, як би вона не намагалася залишатися у люті, під цим руйнівним почуттям почало виринати інше, страшніше й суперечливіше бажання. Її зрадницьке тіло продовжувало палати. Кожен сантиметр її шкіри, якого торкалися їхні пальці, сумував за цим тиском. Вона заплющувала очі й знову відчувала важку долоню Каеля на своїх руках, гарячі губи Арена на своїй шиї. І тоді, поруч із гнівом, зароджувалося майже божевільне бажання, щоб вони повернулися. Прямо зараз. Відчинили ці двері, повернулися до неї й завершили те, що почали.

Її думки хаотично металися між двома протилежними полюсами, створюючи в голові справжнє пекло. "Я хочу бути вільною, я маю знайти вихід із цього кошмару, я не дозволю їм зламати себе", — крутилося в її голові, і тут же, наступної секунди, думка збивалася на гарячий, гріховний шепіт: "Але як же я хочу повернутися в їхні обійми... хочу знову відчути цю дику силу, хочу, щоб вони належали мені, а я їм... хочу отримати цей бісовий оргазм, який вони в мене вкрали".

Вона згорнулася калачиком на ліжку, міцно обхопивши себе руками за плечі, намагаючись вгамувати тремтіння. Срібний знак на зап'ястку продовжував болісно й солодко пульсувати, нагадуючи про близькість повні та дивний зв'язок між ними трьома. Найбільше Алісу бентежила власна реакція. Вона сама тягнулася до обох, сама просила продовжувати, а тепер шаленіла від того, що вони зупинилися. Звалити все на магію ставало дедалі складніше.