Раді Вас бачити!

Ранкове сонце ледь пробивалося крізь важкі оксамитові фіранки головної зали. Аліса повільно йшла довгим коридором цитаделі. Її тіло все ще приємно нило після палкої ночі в кабінеті Арени. На шкірі ніби досі залишався гарячий дотик чоловічих рук. Вона збиралася зайти до їдальні, проте раптом зупинилася біля напіввідчинених дверей військової ради. Звідти доносилися глухі, тривожні голоси близнюків. Вони змусили її затамувати подих і залишитися на місці.

— Це не звичайна інфекція, Каелю, — голос Арена звучав залізобетонно, але в ньому відчувалася глибока, прихована лють. — Сьогодні вночі з кордону привезли ще двох воїнів. Вони згасають прямо на очах. Сильні, досвідчені оборонці перетворюються на безпорадних істот за лічені години. Їхня вовча регенерація повністю заблокована.

— Проклятий Гідеон або хтось із його посіпак вирішив діяти підло, — Каель з силою гупнув кулаком по столу, від чого забряжчав залізний посуд. — Вони зрозуміли, що у відкритому бою Рада програла, тому пустили в хід цю гидоту. Наші вовки кашляють кров’ю, їхні вени чорніють, а магія лісу просто витікає з них, наче крізь сито. Якщо це пошириться на всю зграю, кордони впадуть за тиждень.

— Наші знахарі безпорадні, — важко зітхнув Арен. — Вони застосовують звичні магічні трави, але це лише прискорює руйнування тканин. Ми втрачаємо найкращих бійців.

Аліса відчула, як усередині неї спалахнули професійний науковий азарт і гостре бажання захистити свій новий дім. Описи симптомів одразу наштовхнули її на одну думку. Блокування регенерації, чорні вени, швидке згасання клітин могли вказувати на дію сильного токсину, посиленого магічним каталізатором. Але спершу їй потрібно було побачити хворих і зрозуміти, що саме відбувається з їхньою кров’ю. Вона впевнено штовхнула важкі двері й увійшла до зали, привертаючи увагу обох Альфів.

Брати миттєво повернули голови в її бік. Напружені обличчя близнюків злегка пом’якшали при виді своєї Омеги, але тривога в їхніх золотих очах продовжувала горіти яскравим вогнем.

— Алісо, тобі варто відпочивати після такої бурхливої ночі, — Каель зробив крок назустріч, намагаючись обійняти її за талію, але дівчина м’яко зупинила його руку, підходячи прямо до столу, де лежали звіти про стан хворих.

— Зараз не час для відпочинку, — її голос звучав спокійно й упевнено. — Я чула вашу розмову. Те, що ви називаєте прокляттям, виявляється складною отрутою з магічною домішкою. Чому ваші знахарі безсилі? Їм знайомі лише поверхневі симптоми, але отрута діє глибоко. Вона змінює склад білків у крові вовків, мовби ламаючи цеглинки фундаменту будинку, щоб він сам розвалився. Магічні трави нічим не допомагають, бо не досягають цієї глибини. Вони лиш приховують зовнішні прояви, поки хвороба руйнує організм ізсередини.

Арен зацікавлено примружився, спираючись великими долонями на край столу. Його залізна захисна натура миттєво відреагувала на новий тон дівчини.

— Ти розумієш, що це таке? — запитав старший Альфа, уважно вдивляючись у її зосереджене обличчя. — Ти знаєш, як це зупинити?

— Мої знання з хімії у поєднанні з багатством тутешньої природи можуть дати необхідний результат, — Аліса взяла один із пергаментів, де описувалися симптоми, й швидко пробіглася очима по ньому.— Чорнота у венах схожа на результат реакції токсину з кров’ю. Схоже, утворюються сполуки, які порушують кровообіг і блокують регенерацію. А магічні трави знахарів, можливо, лише прискорюють цю реакцію. Нам потрібен потужний антидот як хімічний реагент. Він зв’яже молекули токсину, нейтралізує їх і дозволить вовчій регенерації знову ввімкнутися на повну потужність.

— Що для цього потрібно? — Каель підійшов ближче, у його очах замість люті з’явилися величезна повага та надія. — Назви будь-які інгредієнти, і мої воїни дістануть їх, навіть якщо доведеться перевернути догори дриґом увесь Північний ліс.

— Мені потрібне коріння срібного аконіту та листя болотяного вересу для зв’язування токсинів. Також необхідна чиста джерельна вода з магічного джерела для активації реакції, — Аліса впевнено дивилася на чоловіків, відчуваючи, як її внутрішня сила Омеги гармонійно поєднується з людським інтелектом. — А ще мені потрібна повна свобода дій у тутешній лабораторії. Також кілька годин абсолютного спокою.

Арен кивнув, і в його погляді спалахнула гордість за свою жінку. Вона виявлялася не просто красивою трофеєм чи джерелом насолоди, а справжньою, корисною та сильною хазяйкою зграї, здатною вирішувати проблеми, перед якими падали б духом навіть найсильніші воїни.

— Усе буде готово негайно, — коротко кинув Арен, віддаючи наказ через ментальний зв’язок своїм підлеглим.

Вже за тридцять хвилин на столі просторої лабораторії стояли великі залізні казани, скляні колби та купи свіжих, щойно зібраних трав. Повітря наповнилося терпкими магічними ароматами. Аліса закотила рукави сукні, повністю занурившись у процес. Це нагадувало їй про її колишнє життя. Але тепер усе мало значно більшу вагу — на кону стояли життя сотень вовків.

Брати залишилися в кімнаті, тихо спостерігаючи за її діями з кутка. Вони заворожено дивилися, як упевнено й спритно її тонкі пальці працюють із реактивами. Аліса ретельно подрібнювала коріння аконіту, розраховуючи точні пропорції. Вона стежила, щоб концентрація соку була ідеальною. Змішувала компоненти, підігрівала розчин на вогні й стежила, як рідина змінює колір від брудно-сірого до глибокого, чистого синього.

— Дивись, як вона це робить, — тихо сказав Каель брату, не відводячи погляду від її рішучої постави. — Вона сильна та розумна. Це подарунок для клану.

— Вона дивовижна, — погодився Арен, відчуваючи, як його територіальний інстинкт слабшає, поступаючись місцем глибокому захопленню цією жінкою. — Вона рятує нашу зграю без використання зброї завдяки своєму дивовижному інтелекту.

Коли синій розчин у великій колбі нарешті закипів, він випустив густу, пахучу пару з ароматом свіжої хвої та заліза. Аліса полегшено зітхнула. Срібний знак на її руці знову м’яко спалахнув. Ніби благословляючи створений антидот, він додавав фінальної магічної сили союзу Омеги.

— Готово, — вона повернулася до чоловіків, тримаючи в руках колбу з кришталево чистою синьою рідиною. — Цей розчин зруйнує хімічну структуру отрути. Потрібно негайно передати його пораненим воїнам. Результат ви побачите вже за кілька хвилин.

Арен особисто взяв колбу й разом із нею вирушив до лазарету. Там лежали двоє вовків, принесених уночі. Воїни виглядали жахливо. Їхня шкіра набула сірого відтінку, а по венах на шиї та руках розповзалася липка чорна сітка. Вона блокувала будь-який прояв життя.

Аліса обережно підійшла до першого бійця й влила йому в рот кілька крапель синього антидоту. Усі присутні в лазареті замерли в напруженому очікуванні. Минуло кілька секунд, перш ніж поранений вовк зробив глибокий, судомний вдих. Чорна сітка на його венах перестала розповзатися, а згодом почала повільно бліднути. Дихання вирівнювалося, кашель ставав рідшим.

Аліса стежила за ним ще кілька хвилин, перш ніж дозволила собі видихнути. Антидот працював. Токсин втрачав силу, а вовча регенерація поступово відновлювалася. Другий воїн після отримання своєї дози також почав приходити до тями. Він відкрив очі й з подивом оглянувся навколо.

Знахарі зграї вражено зойкнули, падаючи на коліна перед своєю Омегою в знак глибокої пошани. Усі присутні усвідомили велич моменту, бачачи в особі дівчини справжню, могутню рятівницю їхнього роду.

Каель і Арен перезирнулися, і в їхніх очах читалося таке сильне, концентроване захоплення, якого Аліса ще ніколи в них не бачила. Вони підійшли до неї з обох боків, повністю ігноруючи присутність інших людей у кімнаті. Арен владно, але неймовірно ніжно притиснув її до своїх широких грудей, зариваючись носом у її волосся.

— Ти зробила неможливе, моя прекрасна дівчинко, — його низький голос вібрував від переповнюючих емоцій. — Ти повернула мені найкращих воїнів і захистила весь наш Північний ліс від невидимої смерті. Твоя користь для зграї безцінна. Відсьогодні кожен вовк знає, що ти наша повноправна хазяйка.

— Наша розумна, геніальна королева, — Каель підхопив її руку, припадаючи гарячими губами до її зап’ястка, прямо туди, де срібний знак продовжував лагідно пульсувати відлунням перемоги. — Вороги думали, що знайшли нашу слабкість, але завдяки тобі вони виявили нашу найбільшу силу. Тепер ми створимо стільки антидоту, скільки потрібно для повного очищення кордонів.

Аліса посміхалася, відчуваючи себе на своєму місці. Її знання, її розум та нова магічна природа злилися в ідеальну зброю. Вона здатна протистояти будь-яким підлим інтригам сусідніх кланів. Брати тримали її міцно. Вони демонстрували всьому світу, що їхня Омега є найціннішим скарбом Півночі, який вони захищатимуть до останнього подиху.