Раді Вас бачити!

Спуск у підземелля здавався Алісі нескінченним. Кожна сходинка віддаляла її від освітлених верхніх залів і занурювала в густу, майже відчутну на дотик темряву казематів. Повітря наповнював аромат старого каменя, сирої землі, іржі та ледь відчутний присмак озону, який супроводжував Каеля. Альфа йшов попереду. Його спина у світлі смолоскипів здавалася монолітною скелею, що поглинала залишки ранкового світла. Дівчина відчувала його потужну, зосереджену ауру. Напруга навколо майбутньої Ради кланів діяла на Каеля дедалі сильніше, і зараз у кожному його русі відчувалася стримувана лють.

Каель зупинився перед масивними, окованими дверима й різко відчинив їх, пропускаючи Алісу в особисту тренувальну залу. Усередині панувала напівтемрява, яку розганяли кілька чавунних жаровень. Живі тіні химерно танцювали на кам'яних стінах. В центрі стояла товста колона з темного дерева з прикріпленими широкими ременями. Один погляд на ці знаряддя змусив серце дівчини стиснутися.

— Підійди ближче, — пролунав голос Каеля, який вібрував низьким, загрозливим риком і змушував кожну волосинку на її тілі піднятися від передчуття чогось неминучого.

Аліса зробила крок уперед. Магічна мітка на зап’ястку відгукнулася гарячою пульсацією на близькість Каеля. Вона зупинилася біля колони, відчуваючи ногами холод кам'яних плит. Тонка сукня не захищала від вогкості підземель. Вона обернулася, шукаючи у погляді Каеля краплю м’якості, та бачила лише маску суворого правителя.

— Навіщо ми тут, Каелю? — її голос прозвучав тихо, з нотками тривоги, які вона марно намагалася приховати. — Рада кланів почнеться вже за кілька годин. Нам варто бути нагорі разом з Ареном.

— Сьогодні твій страх стане твоєю силою. Вони відчули твою невпевненість, бо ти досі боїшся власних реакцій і сили, яку пробудив у тобі зв’язок. Через це для чужих Альф ти виглядаєш вразливою.

Його великі, гарячі долоні без церемоній лягли на її тендітні плечі, і Аліса мимоволі вигнулася навзустріч цьому гарячому контакту, відчуваючи, як по тілу розходиться знайома приємна млість. Каель повільно розв’язав тонкі тасьми на її плечах, дозволяючи важкій тканині сукні безшумно впасти до її ніг і залишити її абсолютно оголеною перед його потемнілим від голоду поглядом. Під срібним світлом місяця, яке дивом пробивалося крізь вузьке вікно під самою стелею, її шкіра здавалася вилитою з дорогоцінної порцеляни, проте багряні мітки від ікол на шиї та плечах голосно кричали про її теперішню належність.

— Підніми руки, Алісо, — наказав Каель.

Вона підняла руки над головою, дозволяючи Альфі зафіксувати зап’ястя прохолодними шкіряними манжетами. Було не боляче – манжети підбиті хутром, та саме відчуття повної нерухомості викликало в животі туге збудження. Вона опинилася в повній владі Альфи, прикута до темного дерева підземель.

— Каелю, будь ласка, це занадто… — прошепотіла вона, намагаючись смикнути руками, але ремені тримали міцно й надійно.

— Сьогодні ти дізнаєшся, що таке справжня витримка, — Каель обійшов її. Його пальці легко окреслювали лінії стегон і талії. Кожен дотик розливався по тілу каскадом електричних розрядів. — Я доведу тебе до межі, але не дам розрядки, поки ти сама не відчуєш, що здатна втримати цей вогонь. На Раді тобі доведеться витримати тиск чужих Альф і залишитися собою.

Він почав пестити її тіло з витонченою, продуманою жорстокістю досвідченого спокусника, який знав кожну її слабкість. Гарячі губи залишали сліди на її шиї, гострі зуби злегка прикушували мочку вуха, змушуючи її судорожно вдихати повітря, наповнене його мускусом. Каель діяв повільно: кожна дія відчувалася в тиші набагато сильніше. Широкі долоні стискали груди, великі пальці дражнили тверді від холоду і збудження соски.

— Проси мене, Алісо, — прошепотів він біля самих її губ, лише дражнячи близькістю. — Відчуй, чого хоче твоє тіло. А потім втримай це бажання сама. Не віддавай йому владу над собою.

— Будь ласка… — її голос зірвався на хрип, внутрішній жар почав плавити її свідомість, перетворюючи думки на туман. — Каелю, я більше не витримаю… благаю, дай мені бажане.

— Ти можеш витримати набагато більше, ніж сама думаєш, — відповів він з тихим смішком, опускаючись на коліна перед її напруженим тілом.

Його пальці знайшли її центр, вже мокрий і гарячий від очікування. Каель повільно пестив її, заходячи пальцем глибоко і одразу виходячи, тримаючи на межі божевілля. Він спостерігав, як її стегна тягнуться до контакту, голова відкидається на колону, а з горла вириваються судомні звуки.

Коли вона відчула, що хвиля оргазму ось-ось накриє її, Каель різко зупинився й відступив, залишаючи її в стані болючого очікування, від якого хотілося кричати.

— Ні… навіщо ти це робиш… повернися! — простогнала Аліса, марно намагаючись дотягнутися до нього своїм тілом, але шкіряні ремені на зап'ястях швидко нагадали їй про повну безпорадність.

— Це і є твій перший і найголовніший урок, Омего, — Каель піднявся на повний зріст і подивився на неї зверху вниз зі спокійною, холодною й владною усмішкою істоти, яка звикла отримувати те, чого хоче. — Контроль над власною хімією. Ти повинна навчитися стримувати свій внутрішній вибух, поки він не стане твоєю особистою зброєю. Ти хочеш всього й одразу, як дурна дитина, проте справжній Альфа вміє чекати на ідеальний момент, щоб завдати удару. Ми повторимо це ще раз.

Він знову наблизився, і його пестощі стали ще більш відвертими, глибокими й безжальними. Його гарячий язик знайшов її найчутливішу точку, і Аліса відчула, як весь світ навколо просто перестав існувати, залишаючи лише цей вологий, гарячий ритм і непохитний, контролюючий погляд Альфи. Вона знову опинилася на самому піку. Її м'язи напружилися до межі, а пальці ніг судорожно стиснулися від солодкого болю, але Каель знову зупинився в останню секунду, безжально відірвав руки.

Дівчина важко дихала, груди стрімко піднімалися й опускалися, а по тілу стікав гарячий піт. Катування повторювалося, доки Аліса не навчилася втримувати себе на межі. З кожним разом паніка відступала, а на її місці з'являлося дивне відчуття власної сили. Вона вже не просила. Тепер дивилася Каелю просто в очі й вимагала. Срібло проступило в її погляді, а дихання стало глибоким і рівним.

— Дивись на мене, Каелю, — її голос змінився, став низьким і наповненим небаченою раніше силою. — Я не боюся цієї темряви. Я і є ця темрява. Звільни мене, або я сама порву ці ремені.

— Ось так, — задоволено й навіть із деяким захопленням прошепотів Каель, бачачи зміни в її погляді та аурі. — Тепер я бачу твою силу. Запам'ятай це відчуття, Алісо. На Раді вони тиснутимуть на тебе значно жорсткіше. І саме так ти маєш дивитися їм у вічі.

Він звільнив її руки одним точним рухом, не давши впасти: миттєво підхопив її під сідниці й притиснув до колони. Аліса обхопила його за талію, впиваючись нігтями в плечі й відчуваючи його гаряче, напружене тіло. Тепер вона вже була не жертвою, а активною учасницею дикого танцю пристрасті.

— Бери мене, Каелю, — рикнула вона йому прямо в обличчя, дивлячись у його бурштинові очі. Цього разу Каель почув у її голосі саме те, чого домагався весь цей час: упевненість у власному бажанні.

Він увійшов у неї одним потужним, нищівним поштовхом, який миттєво вибив усе повітря з її легень і змусив її вигнутися в його руках. Це було грубо, дико, на межі фолу, але водночас неймовірно правильно для їхньої звірячої природи. Кожен його наступний рух виявлявся наповненим невблаганною владою й домінуванням. Він буквально забивав свою шалену силу в її спрагле тіло, а магічна мітка на її руці в цей момент спалахнула так яскраво, що срібним світлом осяяла всі найтемніші кутки підземель. Дівчина відчувала кожну краплю його чоловічого єства; вона повністю розчинялася в його ритмі, стаючи його тінню, його дзеркальним відображенням і найголовнішою частиною.

У момент, коли вони нарешті разом досягли шаленого фіналу, Аліса не просто кричала від переповнювального її екстазу. З її грудей вирвався чистий, владний і дикий вовчий клич, який гучним відлунням прокотився по всіх довгих коридорах та підземних переходах замку, змушуючи навіть найсильніших воїнів-бет нагорі затамувати подих від ревнощів і поваги. Каель вибухнув усередині неї, заповнюючи її тісне лоно гарячою, киплячою лавою свого єства, і в цю саму секунду їхній кровний зв'язок став ще міцнішим, ще темнішим і абсолютно непорушним для зовнішнього світу.

— Ти навчилася головному — витримувати силу, яка прокинулася в тобі, й залишатися собою, — тихо сказав Каель трохи пізніше, коли їхнє дихання нарешті почало вирівнюватися. — Запам'ятай, що ти відчувала в останню мить. На Раді вони спробують змусити тебе сумніватися у своєму місці серед нас. Не дозволяй їм цього.

Аліса зустріла його погляд. Срібне сяйво в її очах повільно згасало, проте відчуття, яке вона щойно знайшла в собі, залишалося. Страх перед Радою теж нікуди не подівся. Тепер поруч із ним з'явилася впевненість: якщо чужі Альфи захочуть перевірити її на міцність, вона принаймні знатиме, з чого почати.