Раді Вас бачити!

Важкий запах паленої дубової кори й густих чоловічих феромонів огорнув Алісу ще до входу до великої вітальні правителів. Вечірні сутінки поглинули замок, через що тіні на стінах стали витягнутими й грізними. Брати стояли один навпроти одного в центрі кімнати; їхні сильні тіла напружилися, наче натягнуті тятиви луків перед пострілом. Золоті очі палали такою дикою люттю, що повітря навколо вібрувало від напруги.

— Вона занадто втомилася сьогодні, Каелю, — голос Арена рокотав низьким, глухим громом, який зазвичай змушував підлеглих вовків негайно падати ниць. — Вона провела весь день у лабораторії, рятуючи наших людей. Їй потрібні спокій і мій надійний, залізобетонний захист. Я заберу її у свою спальню.

— Твій захист зараз наче клітка, старший, — Каель рішуче ступив уперед, оскалившись білими, гострими іклами у вовчій, зверхній усмішці. Його довгі пальці напружено зімкнулися в кулаки, готові перетворитися на кігті секунда в секунду. — Моя кров клекотить при згадці про її сьогоднішній тріумф. Їй потрібні мій вогонь, моє захоплення й моя шалена пристрасть, які знімуть її напругу. Поступися мені цією ніччю, Арене, або ми вирішимо це іклами просто тут.

Обидва Альфи водночас проривали низьке, тваринне гарчання, готові ось-ось кинутися у відкриту, криваву сутичку за свою Омегу. Їхній територіальний інстинкт затьмарив розум, вимагаючи негайної демонстрації сили.

Аліса впевнено ступила в коло світла від каміна, змусивши обох чоловіків різко повернути голови в її бік. Срібний знак на її правому зап’ястку спалахнув яскравим світлом, і відгук одразу прокотився через їхній спільний ментальний зв’язок. Обидва Альфи відчули її гнів так само гостро, як власний.

— Досить, — її голос прозвучав напрочуд тихо, але в ньому ховалася така залізна, непорушна сила, що миттєво змусила обох Альфів замовкнути. Вона повільно підійшла до них, тримаючи спину ідеально рівною. — Ви поводитеся як некеровані цуценята, які ділять здобич. Ви забули, що я виявляюся вашою істинною парою, а моя воля має для вас законну силу.

Арен і Каель заціпеніли, вражені новою, потужною енергією своєї жінки. Вони зачаровано спостерігали, як вона повільно підійшла до масивного шкіряного крісла біля вогню й владно сіла, закинувши ногу на ногу. Коротка шовкова сукня зісковзнула вище, оголюючи її гладкі, спокусливі стегна.

— Підійдіть до мене, — наказала Аліса, фіксуючи свій сміливий погляд спочатку на одному братові, а потім на іншому. — Обидва. Негайно.

Каель першим зробив рух. Він ступив уперед і підкорився магнетичному заклику її срібного знака. Його хижа грація перетворилася на обережність, а в очах з’явилося шалене збудження від її домінантного положення. Каель опустився на одне коліно біля її ніг, поклавши великі долоні на її коліна. Арен повільно наблизився з протилежного боку, важко дихаючи від стримуваної пристрасті. Він також став на коліна поруч із кріслом, схилившись перед нею й повністю визнаючи її владу.

— О так, моя королево, — прошепотів Каель, обпалюючи шкіру її стегон своїм гарячим подихом. — Твоя сила зводить мене з розуму. Наказуй нам.

— Сьогодні я вирішую, як пройде ця ніч, — Аліса запустила свої пальці в густе волосся Арена, злегка відтягуючи його назад і змушуючи старшого Альфу підняти голову. Його золоті очі розширилися від задоволення. — Ви втомили мене своїми суперечками. Зараз ви обидва будете слухатися лише моїх рук і моїх бажань.

Аліса впевнено потягнула Арена за комір сорочки, змусила його підвестися й сісти на широкий килим біля крісла. Вона подивилась на Каеля й поманила його пальцем до себе. Каель підійшов і сів поряд з Ареною, обидва брати діючи точно за її волею, наче слухняні звірі, приборкані її жіночим єством.

Аліса піднялася з крісла, скинула легкі туфлі на підлогу й підійшла до Арени. Вона зупинилася над ним, змусила його дивитись на себе знизу вгору. Її тонкі пальці акуратно розстебнули ґудзики його чорної сорочки, оголюючи його широкі, рельєфні груди зі срібним знаком їхнього союзу. Потім вона сіла навколішки на його стегна, відчуваючи крізь штани гарячий, сильний тиск його чоловічої сили.

— Пести свого брата, Каелю, — наказала вона, не повертаючи голови, і молодший Альфа миттєво підскочив ззаду. Його гарячі руки лягли на плечі Арена, масуючи напружені м’язи, поки Аліса повільно нахилялася вперед, впиваючись у губи владним, глибоким поцілунком.

Її поцілунок був іншим. Вона диктувала ритм, кусала губи, вплітала язиком і забирала його дихання. Арен гарчав. Його руки хотіли стиснути її талію, але вона перехопила їх, притиснувши до підлоги.

— Обернися до мене, — хрипко попросив Каель, чиє власне збудження вже досягло критичної межі. Він швидко позбувся свого одягу, демонструючи готовність.

Аліса повільно підвелася, залишивши Арена важко дихати на підлозі. Вона повернулася до Каеля, опустилася на коліна прямо перед його обличчям і одним рухом стягнула тонку шовкову сукню, залишивши себе повністю оголеною у світлі вогню. Її жіноча природа вже виділяла солодкий, концентрований сік, що дурманив обох вовків.

— Ти прагнеш моєї покірності, Каелю? — прошепотіла вона, беручи його великий, гарячий і напружений спис у свої долоні. — Спочатку ти відчуєш мою владу.

Вона наблизилася й глибоко прийняла його силу в уста, починаючи ритмічно пестити його мовою. Каель застогнав. Його пальці зарилися в килим. Аліса контролювала кожен подих, то сповільнюючи, то прискорюючи темп, доводячи Альфу до безумства.

Арен підійшов ззаду. Його долоні лягли на її сідниці, відкриваючи повний доступ до її лона. Його тверде єство вперлося в стегна, вимагаючи входу.

— Алісо, я більше не можу чекати, — прохрипів Альфа. Його голос вібрував від дикої напруги. — Дозволь мені злитися з тобою.

— Бери мене, Арене, але рухайся повільно, — сказала вона, не зупиняючи пестощів для Каеля.

Арен одним потужним, але дивовижно плавним рухом увійшов у її вологе лоно на всю довжину, заповнюючи його своїм розпеченим жаром. Аліса судорожно здригнулася, відчуваючи, як її власна магія спалахнула потужною хвилею, поєднуючи два протилежні полюси насолоди. Вона продовжувала пестити Каеля, приймаючи глибокі, розмірені поштовхи Арени ззаду.

Ця сцена виглядала як повне торжество її жіночої сили. Два найсильніші правителі Північного лісу зараз повністю підкорялися її ритму, стогонам і наказам. Відчуваючи її контроль, Каель гарчав. Його стегна судорожно смикалися, намагаючись прорватися глибше в її рот, але вона міцно тримала його за стегна, диктуючи свої правила. Арен ззаду рухався в ідеальній гармонії. Його залізна воля зараз була повністю розчиненою в її солодкій пастці.

Ментальний зв'язок між трьома працював на максимумі, передаючи кожне почуття. Брати відчували її ейфорію від домінування, що підсилювало їхній оргазм. Вони розуміли, що їхня Омега стала справжнім центром їхнього всесвіту.

Аліса різко відпустила Каеля й закричала від хвилі внутрішнього суду. Вона впала на килим і потягнула чоловіків за собою, розвівши коліна в боки та закликаючи їх до фіналу.

Каель став між її стегнами, замінюючи брата, і ввійшов у її єство одним потужним ударом. Аліса вигнулася, приймаючи його пристрасть. Арен ліг поруч, цілував її, пестив груди й чутливі місця, доводячи її до нового піку.

Ревнощі вовків повністю згасли в цьому палкому вогні її домінування…

Коли фінальний вибух пристрасті одночасно накрив усіх трьох, кімната наповнилася сліпучим срібним магічним світлом їхнього замкненого контуру. Каель з диким, вовчим ревом вилився глибоко всередині неї, залишаючи весь свій гарячий життєвий сік у її лоні. Арен конвульсивно здригнувся поруч. Його насіння великими краплями прикрасило її плоский живіт і груди, фіксуючи їхнє спільне володіння цією ніччю.

Вони лежали на м'якому килимі біля каміна, важко й часто задихаючись від пережитого екстазу. Гарячі відблиски вогню лагідно пестили їхні оголені, втомлені тіла. Каель обережно притиснув дівчину до свого гарячого боку, ділячись із нею власним природним жаром. Арен ліг з іншого боку, владно обіймаючи її за талію й ніжно цілуючи в лоб. Розпечене повітря вітальні та тепло чоловічих тіл надійно захищали її від нічної прохолоди.

— Ти повністю приборкала нас сьогодні, наша маленька хазяйко, — тихо й захоплено вимовив Арен, і в його голосі більше не було ні краплі колишньої люті. — Твоя влада виявилася солодшою за будь-яку перемогу.

— Ти наше єдине правильне рішення, Алісо, — додав Каель, закриваючи очі й засинаючи в повному, глибокому спокої. — Тепер ми належимо тобі без залишку.

Цієї ночі ревнощі вовків відступили, залишаючи між трьома рідкісне відчуття єдності й спокою перед новими випробуваннями, що чекали попереду.