Раді Вас бачити!

Покої Арена зустріли їх напівтемрявою і сухим теплом. В кімнаті пахло терпким деревом, висушеною шавлією й нічним вітром, що вільно проникав крізь вузьке вікно. Величезне ліжко на кам'яному подіумі тонуло у важких хутрах полярних вовків і ведмедів. На стінах тріщали свічки, заливаючи простір м'яким бурштиновим світлом і згладжуючи гострі кути прадавньої мурівки.

Арен діяв без поспіху. Він підійшов до невисокого столика, де стояв кришталевий караф, і налив у широку чашу густе темне вино, розбавлене соком лісових ягід. Повернувшись до Аліси, він простягнув їй напій і залишився поруч. У його світлих очах ще жила напруга після вечері, та зараз вона відчувалася інакше. Він дивився на неї уважно, наче чекав, що вона зробить далі.

Аліса прийняла чашу й зробила ковток. Вино виявилося терпким, із солодкуватим присмаком ягід. Тепло повільно розійшлося від горла до грудей. Вона провела пальцем по краю чаші й підняла очі на Арена. Після Каеля вона чекала від другого брата тієї самої владної наполегливості, проте Арен залишав вибір за нею. Від цього його присутність хвилювала ще сильніше. Аліса зробила ще один ковток, уже не відводячи від нього погляду.

Коли чаша спорожніла, Арен забрав її й поставив на столик. Його пальці на мить торкнулися пальців Аліси, і цього короткого дотику вистачило, щоб між ними знову повернулася напруга, яка супроводжувала їх від самої вечері. Арен провів долонею вздовж її руки й зупинився біля плеча. Аліса підняла на нього очі, а тоді сама скоротила останню відстань між ними й торкнулася долонями його грудей.

Арен нахилився до неї. Їхній перший поцілунок вийшов повільним, майже обережним, та вже за мить Аліса відповіла, притиснувшись ближче. Його руки охопили її талію, підняли й перенесли на м'яке хутро на ліжко. Арен опустився поруч, провів пальцями по її щоці, шиї, дістався верхнього ґудзика темно-синьої сукні й затримався. Аліса дивилася на нього кілька секунд, відчуваючи, як тремтять її власні пальці, а потім сама розстебнула перший ґудзик. Арен продовжив за нею, повільно звільняючи одну за одною, і з кожним рухом вона дедалі менше відчувала себе гостею в чужих покоях.

— Ти вся напружена, квіточко, — тихо, майже по-ведмежому пророкотав він, і цей звук завібрував у її тілі. — Твій розум бореться зі зграєю, але твоя кров уже знає правду. Дозволь мені забрати твою втому.

Віртуозними, сильними рухами він почав масувати її плечі й шию. Його пальці знаходили кожен затиснутий м'яз, кожен вузол нервової напруги. Альфа діяв повільно, гіпнотично, розтираючи її теплу шкіру, круговими рухами розминаючи лопатки й хребет. Аліса тихо простогнала, ховаючи обличчя в хутрах. Напруга, яку вона носила в собі від самого пробудження у цьому світі, поступово відпускала. Під долонями Арена тіло ставало м'якшим, дихання вирівнювалося, а настороженість поступалася новому для неї відчуттю довіри. Вперше поруч з одним із братів їй захотілося просто заплющити очі й дозволити собі відчувати.

Коли її тіло стало абсолютно м'яким і піддатливим, Арен повільно підвівся на повний зріст біля ліжка, і пальці лягли на пояс власного одягу.

— Дивись на мене, Алісо, — тихо, але владно наказав він, фіксуючи її своїм золотавим поглядом. — Дивись на свого Альфу.

Дівчина хотіла заплющити очі, сховатися від сорому, але голос змусив її підняти голову. Щоки спалахнули густим рум'янцем, а серце завмерло від побаченого. Арен скинув сорочку, оголивши монолітне, могутнє тіло. Його плечі й груди здавалися висіченими з граніту, м'язи перекочувалися під золотавою шкірою. Живіт перетинали кубики преса, а на стегнах і руках біліли шрами від боїв. Коли він повністю роздягнувся, Аліса судорожно вдихнула. Його чоловіче збудження, велике й налите кров'ю, виглядало лякаюче. Її розум не міг повірити у реальність того, що бачила, й панічно не розумів, як такий чоловік зможе увійти, не розірвавши її.

Арен помітив цей дикий переляк у її очах. Він опустився на ліжко, знову розводячи її коліна своїм могутнім тілом, і почав цілувати її, щоб відволікти від страху.

Його губи, м'які та дивовижно гарячі, торкнулися місця під щелепою, де ще кілька годин тому Каель залишив темний синець. Арен повільно пив її подих, вдихаючи аромат її шкіри. Його поцілунки спускалися нижче, покриваючи ключиці, плечі, ніжну улоговинку між грудьми. Він цілував кожну ділянку її тіла з такою тваринною ніжністю, ніби вона була найкрихкішим і найціннішим скарбом у всьому Північному лісі.

Кожен дотик його губ викликав усередині Аліси глибоку, пульсуючу вдячність. Вона несвідомо вигиналася назустріч його губам, підставляючи під поцілунки живіт, ребра, внутрішню сторону стегон. Лоно дівчини знову почало наливатися гарячим, солодким соком, але тепер цей жар був чистим, позбавленим сорому.

Арен опустився нижче, припавши губами прямо до її набряклих, стікаючих вологою пелюсток.

Алісу прошила така гостра, пронизлива хвиля насолоди, що вона судомно вхопилася пальцями за його світле волосся. Арен цілував її лоно з неймовірною ретельністю, його гарячий язик ковзав по пелюстках, злизуючи нектар і знаходячи суть її збудження. Кожен дотик і поцілунок посилювали відчуття, і коли оргазм накрив її, тіло судомно запульсувало, хребет вигнувся дугою, і з її горла вирвався протяжний, чистий крик. Від повного розслаблення і віддачі вона відчула глибоку слабкість, повністю розкриту й оповиту задоволенням. Її емоції пройшли шлях від напруги до повного підкорення і спокою.

Арен піднявся до її обличчя й затримався зовсім близько. Його долоня лягла на її стегно, а погляд залишився в очах Аліси. Цього разу він не поспішав. Аліса відчувала напругу його тіла, власне, хвилювання і ту межу, за якою все між ними стане іншим. Вона могла відсунутися. Натомість пальці ковзнули по його плечах, притягуючи ближче.

Арен поцілував її й повільно продовжив близькість. Перший гострий біль змусив Алісу здригнутися й міцніше вчепитися за його плечі. Він одразу завмер, даючи їй час. Кілька секунд вона просто дихала, притулившись чолом до його скроні, а потім сама ледь помітно подалася назустріч. Арен зрозумів цей рух і залишився поруч, уважний до кожної зміни в її диханні.

Срібний знак на руці Аліси раптом спалахнув. Світло пробігло тонкими лініями по шкірі й відгукнулося теплом десь глибоко всередині. Арен відчув відповідь магії та зосередився на зв'язку. Гострота болю почала слабшати, поступаючись теплу, що повільно розходилося тілом. Аліса розплющила очі й зустріла його погляд. Цього разу вона залишилася поруч уже свідомо.

Арен почав рухатися. Спочатку повільно, даючи тілу звикнути до його розмірів, а потім усе швидше, пристрасніше. Його поштовхи були важкими, глибокими, але в кожному русі відчувалася одна й та сама ніжність. Аліса закинула голову, повністю віддаючись цьому ритму. Її єство всередині торжествувало, солодко вило від усвідомлення того, що саме він виявився її першим чоловіком, назавжди запечатавши її долю в хутрах цієї кімнати.

Нова хвиля пристрасті, потужніша за всі попередні, скрутила її нутрощі. Вона рухалася у такт йому, ловила кожен його подих, підставляла губи під його гарячі поцілунки. Разом вони досягли вершини. Єдиний нищівний спалах спільної насолоди назавжди з'єднав їхні душі нитками прадавньої магії. Арен глухо заричав їй у шию, вивільнивши в неї пульсуючу хвилю сили, а Аліса затулила очі, засинаючи на його грудях під мирний, заспокійливий стукіт серця.

В той самий час, як у покоях панували тиша і спокій, у глибині Північного лісу розгорталося зовсім інше видовище.

Каель не витримав. Ментальний зв'язок близнюків, прадавній і нерозривний, цієї ночі став для нього справжнім прокляттям. Він відчув момент, коли зв'язок Арена з Алісою змінився: спалах срібного знака прокотився крізь нього гарячою хвилею, а слідом прийшло чуже, проте надто близьке відчуття єднання. Каель завмер, стискаючи кулаки. Йому вистачило цього, щоб зрозуміти, що відбувається в покоях брата. Вовк усередині відреагував миттєво.

Ревність, дика, первісна і некерована, вибухнула в його грудях нищівним вогнем. Його звір загарчав так, що в покоях злетіли на підлогу свічники. Свідомість Каеля капітулювала перед цим болем. Прямо на бігу, вискакуючи крізь розчинене вікно вежі на дах цитаделі, він трансформувався. Одяг розлетівся шматками, і на каміння ступив величезний синяво-чорний вовк із палаючими бурштиновими очима.

Він злетів із високої стіни замку вниз, у темні хащі лісу, мов чорна блискавка. Трансформація у вовка переросла в жорстоке, криваве палювання, оскільки лише через запеклий вихід первісної агресії він міг урятувати свій розум від повного випалення емоціями.

Чорний вовк шалено мчав крізь зарослі, абсолютно не розбираючи дороги. Гілки чагарників рвали його шкуру, залишаючи дрібні подряпини, але він повністю ігнорував біль. Йому потрібно було заглушити відлуння чужого єднання, яке залишив у його свідомості срібний знак.

Він вискочив на галявину, де паслося стадо диких лісових оленів. Йому потрібна була кров — смерть як вихід тієї руйнівної люті, яку братові слова змусили стримати. Одним могутнім стрибком Каель збив із ніг величезного вожака стада. Його ікла з хрускотом зімкнулися на горлі жертви, гаряча кров бризнула на його чорну вовну. Він рвав м'ясо з дикою, неприборканою жорстокістю, виючи на повний місяць, який уже починав наливатися сріблом.

Шалений біг лісом мав заглушити одну думку, яка вперто переслідувала його: Аліса сама пішла з Ареном. Сама простягнула йому руку. А тепер срібний знак відгукнувся на їхню близькість так сильно, що Каель відчув це навіть посеред власних покоїв. Вовк скаженів від ревнощів і водночас тягнувся до неї ще сильніше. Каель біг далі в ніч, доки втома не скувала м'язи й не змусила його впасти під старим дубом. Навіть там зв'язок залишався з ним — тонкий, гарячий, упертий. І найгірше було те, що він досі не розумів, чому одна жінка відгукувалася на обох братів.