Раді Вас бачити!

«Блакитний метелик» вийшов із гіперстрибка з таким стогоном, ніби корабель особисто образився на всю цю пригоду. На екранах замість знайомих зірок Віннеї спалахнуло зовсім інше небо — густіше, яскравіше й якось підозріло святкове. Сканери одразу видали купу сигналів: орбітальні станції, торгові хаби, нескінченні ряди складів і рекламні голограми розміром із невеликий місяць.

Віл швидко пробігся по даних.

— Ми в Секторі Хмелія, — сказав він рівним голосом. — Сусідня галактика. Офіційно — торговий рай. Неофіційно — найбільший чорний ринок у цьому рукаві. Тут продають усе: від заборонених речовин до… людей. І нелюдей. І всього, що між ними. Рабство заборонене, звісно. Але на місцевих ринках про це якось забувають.

З вантажного відсіку одразу ж долинув вереск. Ксавір, якого Гром нарешті випустив з-під пахви, стояв посеред відсіку з розпатланим волоссям і диким поглядом.

— Ви всі сядете! — кричав він, тикаючи пальцем у всі боки. — Я імператор Тяжилів-Імперіуму! За викрадення імператора вас оголосять у розшук по всій галактиці! Вас знищать! Ваші діти будуть…

— Ой, заткнися вже, — буркнув Гром. — Ти зараз не імператор. Ти — потенційний товар на ринку Хмелії. І досить дорогий, до речі.

Сільвер, який отямився трохи раніше, раптом схопився за голову й кинувся до дверей каюти Сондри.

— Ні! — заверещав він. — Ви поклали цю… цю істоту в МОЮ каюту?! У мою?! Там мої речі! Мої костюми! Мої блискітки! Він же дикий! Він навіть нормально розмовляти не вміє! Він хотів мене вбити! Найвідомішого стриптизера галактики!

Він спробував відчинити двері, але вони були заблоковані.

— Сондро! — продовжував він крізь двері. — Висели його негайно! Нехай лежить у трюмі з буряками!

Сондра сиділа в кріслі пілота, тримаючи мокру ганчірку біля скроні, і тільки закотила очі.

— Він без свідомості, Сільвере. І стікає кров’ю. У трюмі він точно здохне, а нам він ще може знадобитися.Др того ж він в моїй каюті, не в твоїй. 

Гром голосно хмикнув і поплескав себе величезною долонею по стегну.

— А я пропоную простіше. Летимо на найближчий ринок, продаємо і блискучого, і колишнього імператора,і того дикуна. За ейнарa, якщо він виживе, можна буде виручити цілий статок. І всі щасливі. Сільвер обернувся до оркса з таким виразом, ніби той запропонував продати його матір.

— Ти що, зовсім…?! Я — зірка!

— Ти — вантаж з підвищеним рівнем шуму, — спокійно уточнив Віл. — І зараз ми всі — небажані гості в секторі, де за таких, як ми, платять особливо добре.

Ксавір знову спробував щось кричати про імперську помсту, але Гром лише грізно глянув на нього — і колишній імператор якось одразу стих. Сондра зітхнула, відкинула назад сплутане руде волосся й подивилася на зорі Сектору Хмелія.

— Ой мамцю… — тихо промовила вона. — Спочатку богомоли, потім арена, тепер ринок рабів. Якщо це все ще не кінець світу, то я навіть не знаю, що тоді вважати кінцем.

Віл уже прокладав курс до найближчої торгової станції. А в каюті Сондри безтямний Ейріс тихо лежав на її ліжку.

 «Блакитний метелик» повільно підлетів до орбітальної митниці Сектору Хмелія. Станція виглядала так, ніби її будували втричі й щоразу з того, що залишилося від попередньої спроби: криві модулі, миготлива реклама «Найкращі ціни на живий товар!» і величезний голографічний напис «Ласкаво просимо. Не порушуйте. Або порушуйте — але платіть». Шлюз прийняв їх без зайвих питань. Через кілька хвилин на трап піднявся митник. 

Це був бурбун. Невисокий, ледь вище метра сорока, круглий, як добре надутий м’яч. Шкіра синювато-сіра й пружна. На голові замість волосся короткі м’які щупальця, які повільно ворушилися, ніби нюхали повітря. Великі жовті очі без зіниць дивилися одразу на всіх. На ньому був офіційний жилет з купою кишень і нашивкою «Митна служба Хмелії. Усміхайтеся — ви під записом».

Бурбун дістав планшет, клацнув щупальцями по екрану й люб’язно запитав у ніс:

— Мета візиту? Товар? Транзит? Чи одразу на ринок?

Сондра вийшла вперед, старанно зображаючи втомлену, але досвідчену торговку.

— Торговці живим товаром, — сказала вона рівним голосом. — Транзит через сектор. Один ексклюзивний екземпляр.

Вона кивнула на Ксавіра, якого Гром тримав за плече. Колишній імператор одразу ж вибухнув:

— Я не товар! Я імператор Тяжилів-Імперіуму! Мене викрали! Це міжгалактичний злочин! Ви всі…

Бурбун повільно повернув жовті очі на Ксавіра. Щупальця на голові зацікавлено піднялися.

— Імператор, кажете? — протягнув він. — Ого. За звичайних рабів зараз ціна середня. А от за чинних і колишніх правителів… — він швидко щось перевірив у планшеті, — …дають у три-чотири рази більше. Особливо якщо з документами. Або без. Як піде.

Ксавір почервонів так, що аж шия надулася.

— Я не продаюсь!!

— Всі так спочатку кричать, — спокійно кивнув бурбун. — Потім звикають. Декого навіть починає тішити увага.

Він знову глянув у планшет і ткнув щупальцем у бік далекого посадкового кільця.

— Корабель ставте на платформу Сімнадцять-Б. Там якраз сектор для «особливого товару». Мито стандартне — дві тисячі кредитів за тонну плюс відсоток за ексклюзив. Можете платити зараз або після продажу. Ми не жадібні. Ми просто любимо порядок.

Сондра швидко переглянулася з Вілом. Кіборг ледь помітно кивнув — грошей на мито вистачало (на щастя, після останнього рейсу ще щось лишилося).

— Платимо зараз, — сказала вона. — І одразу на платформу.

Бурбун задоволено заворушив щупальцями.

— Гарний вибір. І якщо раптом передумаєте продавати імператора — дайте знати. У мене є постійний клієнт, який саме таких колекціонує. Платить добре. І майже не повертає.

Ксавір відкрив рота, щоб знову закричати, але Гром лише стиснув йому плече — і колишній імператор якось одразу видав лише слабке «гик».

Сільвер стояв трохи позаду, обійнявши себе руками, і тихо скиглив:

— Спочатку дикий ейнар у моїй каюті… тепер ще й ринок рабів… Я зірка, а не товар…

Бурбун чемно кивнув і йому.

— Зірки теж непогано йдуть. Особливо з досвідом сцени. Маєте на увазі?

Сільвер тільки тихо застогнав. Сондра вже роздавала команди:

— Віл, веди на Сімнадцять-Б. Гром, приглянь за вантажем. І щоб ніхто більше не знепритомнів по дорозі.

«Блакитний метелик» повільно відшвартувався від митниці й поплив у бік зазначеної платформи. А Сектор Хмелія зустрічав їх миготливими вогнями, запахом контрабанди й обіцянкою нових проблем.