Спочатку:
На сторінку книги
Другий вибух виявився ближчим і сильнішим. Світло сліпуче вдарило в очі. Підлога арени підкинула всіх угору. Сондра встигла лише побачити, як Ейріс різко кинувся вперед — і все зникло.
Коли вона знову розплющила очі, над нею нависало худе, скривавлене тіло. Ейріс лежав поверх неї, без свідомості. Перламутрова коса розпалася й розсипалася по піску. З порізу на скроні повільно стікала золотиста кров. Браслети на його зап’ястях тріснули, але все ще трималися. Він явно прикрив її своїм тілом.
Навколо панувала повна маячня. Силові поля мертві. Частина трибун обвалилася. Десь горіло. Люди кричали, стріляли, бігали в усі боки. Повітря наповнювали дим, пил і запах паленого оксамиту. Сондра обережно виповзла з-під Ейріса. Голова гуділа.
— Ой мамцю… — прохрипіла вона. — Ну й деньок.
Поруч уже стояв Гром. Оркс швидко перевірив її поглядом і простягнув величезну лапу.
— Жива, капітане?
— Більш-менш. Допоможи…
Гром легко підняв її на ноги. Сондра хитнулася, але встояла. Вона швидко оглянула залу й виловила поглядом Віла. Кіборг якраз тягнув на плечах непритомного Сільвера, який звисав, як дорогий, але дуже невдалий шарф.
— Тікаємо! — гаркнув Гром. — Поки ця циркова вистава не закінчилася остаточно!
Сондра кивнула, але одразу ж указала на Ейріса.
— Його беремо з собою.
Гром обернувся й подивився на худого, скривавленого ейнарa так, ніби йому запропонували прихопити ще й люстру.
— На фіг він нам здався?! Він щойно мало тебе не прибив!
У цей момент Сільвер на плечі Віла раптом різко отямився. Альфієць підняв голову, побачив Ейріса й одразу ж заверещав:
— Воно ж дике! Навіть розмовляти нормально не вміє! Тільки й знає, що «мені шкода»! Та ще й вбити хотіло мене — найвідомішого стриптизера галактики! Кидайте його! Негайно!
Віл без жодного слова різко нахилився й поставив Сільвера на землю. Альфієць хитнувся, але встояв. Гром уперше за весь час кивнув Сільверу з явною повагою.
— От цього разу блискучий правий. Навіщо нам зайві проблеми?
Сондра випросталася, обтрусила сукню від пилу й жорстко глянула на обох.
— Він такий самий бранець, як і ми. Невідомо, скільки років його тут тримали. Плюс він ейнар. Можливо, останній представник цієї древньої раси. Можна сказати рідкісний екземпляр. Ми його не кинемо.
Гром важко зітхнув, матюкнувся по-своєму (тихо, але виразно) і неохоче нахилився. Він підхопив безтямного Ейріса однією рукою, ніби той важив не більше мішка з картоплею, і закинув собі на плече.
— Як скажеш, капітане. Але якщо він знову почне «шкодувати» — я його першим скину за борт.
Сільвер обурено пирхнув, але вже тихіше. Віл лише коротко кивнув Сондрі — мовляв, рухаємося. Навколо знову пролунала стрілянина. Хтось закричав на верхніх ярусах. Дим ставав густішим.
— Ну все, — сказала Сондра, швидко підбираючи з піску свої підбори (шкода ж добро). — Тікаємо, поки нас тут остаточно не поховали під люстрами.
І команда — хто на ногах, хто на плечах — рвонула геть з арени, залишаючи позаду палаючий палац, розлюченого імператора й купу дуже незадоволеної еліти.
---
Вони бігли коридорами палацу, які вже мало нагадували імперську велич. Скрізь валялися уламки люстр, перевернуті крісла й хтось із місцевої еліти, що з жахом ховався під столами. Дим їв очі. Десь позаду гриміли постріли. Раптом прямо перед ними з-за рогу вискочив Ксавір.
Імператор Кровосталь виглядав… м’яко кажучи, не як володар планети. Мундир розстебнутий, орден криво звисав, обличчя біле, як молоко. Він метався туди-сюди, явно шукаючи, куди б ще сховатися, і ніхто з охоронців уже не біг за ним. У загальній маячні колишній господар життя виявився нікому не потрібним. Сондра навіть не гальмувала.
— О, дивіться, хто тут у нас! — гукнула вона. — Гарний заложник, хлопці. Хапайте!
Гром, який і так ніс на одному плечі безтямного Ейріса, вільною рукою швидко вхопив Ксавіра за комір і підняв, ніби мішок з картоплею.
— Пустіть! — верескнув колишній імператор. — Я імп…!
— Ти зараз — просто вантаж, — коротко відрізав Гром і закинув його під пахву. — Не смикайся.
Віл йшов попереду, зелені очі швидко сканували коридори.
— Корабель у третьому ангарі. Охорону зняли ще під час першого вибуху. Шлях відносно чистий… поки що.
Вони вискочили у величезний ангар саме тоді, коли з протилежного боку туди ж увірвалися фігури в чорній броні. Ті самі таємничі корвети. Саме вони, судячи з усього, і влаштували весь цей погром.
Сільвер, який досі кульгав поруч, побачив чорні силуети, широко розплющив очі й знову втратив свідомість — цього разу з тихим піском «не знову…».
Гром важко зітхнув, підхопив альфійця другою рукою і тепер ніс одразу трьох: на одному плечі — ейнарa, і найвідомішого стриптизера галактики. Під пахвою стискав напівживого імператора.
— Капітане, — гаркнув він, — якщо ще хтось знепритомніє, я почну кидатися людьми!
Сондра вже нахилилася й підхопила з підлоги чийсь кинутий бластер. Віл зробив те саме.
— Прикриваємо! — кинула вона.
Вони почали відстрілюватися, відступаючи до трапу «Блакитного метелика». Постріли плазми креслили повітря. Чорні фігури відповідали щільним вогнем. Один заряд ударив у корпус корабля, але щити, на диво, ще тримали. Гром першим влетів у відкритий шлюз, скинув обох несвідомих на підлогу вантажного відсіку й одразу розвернувся, закриваючи собою вхід. Сондра й Віл скочили всередину останніми. Трап почав підніматися.
— Гром, двигуни! — крикнула Сондра. — Віл, курс будь-куди, тільки геть звідси!
Корабель здригнувся. Двигуни загули знайомим хрипким голосом. «Блакитний метелик» важко, але впевнено відірвався від підлоги ангара саме в ту мить, коли чорні фігури вже добігали до трапу. Сондра впала в крісло пілота, відкинула назад довге руде волосся, що повністю сплуталося, і голосно видихнула.
— Ой мамцю… — пробурмотіла вона. — Якщо ми сьогодні виживемо, я особисто поставлю цьому кораблю пам’ятник. Або хоча б новий двигун.
У вантажному відсіку Гром уже перевіряв, чи всі на місці: Ейріс без свідомості, Сільвер без свідомості, Ксавір під пахвою все ще слабо смикався й щось обурено булькав.
Віл увімкнув гіперстрибок. Зірки за ілюмінатором витягнулися в смуги. Вони вирвалися.
