Спочатку:
На сторінку книги
Бій розпочався , але не тривав навіть хвилини. Ейріс рушив. Він не розбігався, не готувався, не займав стійку. Просто зробив один крок — і став вітром. Худе тіло зірвалося з місця так швидко, що очі ледь встигали за ним. Спис у його руці описав коротку дугу.
Сільвер лише встиг відкрити рот.
— Стій, я ж…!
Далі все закінчилося.
Ейріс опинився прямо перед ним, довгі пальці вже стискали альфійця за горло й плече. Бірюзовий спис Сільвера безсило впав на пісок. Ейнар тримав його однією рукою, ніби той важив не більше пір’я. Сільвер бійкими ногами дригав у повітрі, очі округлилися від жаху, але кричати вже не міг.
На трибунах на мить запала тиша. Потім хтось голосно розчаровано вигукнув:
— Вбий його вже!
— Давай!
— Не тягни!
Натовп підхопив. Скандування покотилося хвилями. Сондра різко обернулася до Ксавіра. У голосі не лишилося жодної солодкості.
— Ти звичайний покидьок, — сказала вона чітко. — І це тобі так просто з рук не зійде. У Сільвера є впливові друзі. Дуже впливові. Ти навіть уявити не можеш, яку бурю піднімеш.
(Насправді вона сама в цьому трохи сумнівалася, але зараз було не до сумнівів.) Ксавір лише повільно посміхнувся. Він дивився на Ейріса, який досі тримав Сільвера в повітрі, ніби чекав команди.
— Друзі, кажеш… — протягнув він. — Тоді пропоную простий вихід. Якщо цей… артист тобі такий дорогий — займи його місце.
Сондра мовчала кілька секунд. Сапфірова сукня, високі підбори, довге руде волосся — вона виглядала абсолютно не готовою до арени. І сама це чудово розуміла.
Вона читала в підручниках про ейнарів. Живі зорі. Створіння, які не грають у чесні бої. Безжальні. Небезпечні. Їх майже неможливо приборкати. Якщо Ейріс вирішив когось вбити — той уже мрець. Але Сільвер досі борсався в його руках, і виглядав він таким жалюгідним, що навіть Гром унизу перестав гарчати. Сондра глибоко вдихнула.
— Ой мамцю… — тихо буркнула вона. — Ну й вляпалася.
Потім випросталася, підняла підборіддя й рішуче ступила вперед — прямо до сходів, що вели вниз на арену. Підбори голосно цокали по каменю. Сукня шелестіла.
— Відпусти його, — кинула вона Ейрісу, навіть не дивлячись на Ксавіра. — Я займаю його місце.
Натовп загудів ще голосніше. Ейріс повільно повернув голову. Льодово-блакитні очі зустрілися з її. Він не усміхався. Лише ввічливо, майже непомітно, кивнув і обережно опустив Сільвера на пісок. Альфієць одразу відповз назад на чотирьох, кашляючи й шепочучи:
— Я ж казав… я ж попереджав…
Сондра зупинилася на краю арени. Підбори трохи грузли в піску. Вона швидко скинула їх ногою вбік і босоніж зробила ще кілька кроків уперед.
Ейріс стояв навпроти — худий, змучений, і з звичайним списом у руці. Браслети на зап’ястях і щиколотках тьмяно поблискували. Він дивився на неї спокійно. А Сондра дивилася у відповідь і думала тільки одне:
«Трясця… Ну хоч умру красиво».
Вона швидко нахилилася й підняла з піску бірюзовий спис. Зброя виявилася важчою, ніж виглядала, але рука лягла впевнено. Половина аресійської крові все ж давала про себе знати — навіть у сапфіровій сукні й босоніж. Вона крутанула спис раз-другий і тихо буркнула:
— Ой мамцю… Ну хоч помру не з порожніми руками. Хоча помирати ой як не хочеться.
Ейріс стояв нерухомо. Льодово-блакитні очі спокійно стежили за нею. Він навіть не змінив стійку. Просто чекав — ввічливо, як на світському прийомі. Наче вони збиралися не битися, в танцювати танець. Публіка затихла. Всі з нетерпінням очікували початку бою.
Сондра атакувала першою. Вона рвонула вперед — швидко, різко, з грацією альфійки й силою аресійки. Спис свиснув, цілячи в плече. Ейріс ледь повернув корпус. Зброя пройшла повз так акуратно, ніби він спеціально дав їй шанс виглядати гідно.
— Серйозно? — гукнула Сондра, вже заходячи з іншого боку. — Ти навіть не намагаєшся! Я ж стараюся!
— Мені шкода, — тихо відповів Ейріс.
— «Мені шкода»?! — вона знову вдарила. — Ти що, інструкцію з ввічливого вбивства читав?!
Ейріс коротко блокував удар древком свого списа. Виглядало це майже ліниво.
— Я просто не хочу завдавати зайвого болю.
— Ой, дякую за турботу! — Сондра крутнулася й спробувала підсічку. — Може, ще кавою напоїш перед смертю, чи чимось міцнішим?!
Ейріс зробив півкроку назад. Сондрина підсічка пройшла в порожнечу. Вона ледь не впала від власного імпульсу.
— Якщо бажаєте, — спокійно сказав він. — Але часу, на жаль, обмаль.
Голос в нього був на диво приємним. Низьким як вона й любила. Сондра з цікавістю подивилася в обличчя свого майбутнього вбивці. Окрім надзвичайної сили і вмінням змінювати гравітацію ці створіння мали ще й надзвичайну вроду. Високі, різко окреслені вилиці, бліда шкіра і очі які могли змінювати колір в залежності від настрою. Зараз вони були майже без кольору.
Вона навіть замилувалася хлопцем і подумала, що за такого на чорному ринку рабів десь в іншій галактиці, наприклад в тій же Хмілеї можна отримати гарну суму.
— Та щоб тебе… — почала Сондра і знову рвонула вперед.
Цього разу Ейріс нарешті рушив по-справжньому. Один короткий розмах — і древко його списа точно вдарило її по зап’ястю. Бірюзовий спис вилетів з рук і встромився в пісок за кілька метрів. Наступним рухом він м’яко, майже чемно, підсік їй ноги. Сондра плюхнулася на спину. Повітря з легень вибило з характерним «оох».
За мить вістря звичайного списа вже зупинилося в кількох сантиметрах від її горла. Натовп вибухнув ревом.
Сондра лежала на піску, важко дихаючи, і дивилася вгору в спокійні льодово-блакитні очі.
— Ну все, — хрипко сказала вона. — Я вже майже готова. Тільки без довгих промов, добре? А то ще встигну передумати.
Ейріс трохи нахилив голову — ввічливо, як завжди.
— Мені справді шкода.
— Та чула я вже! — відмахнулася вона рукою, наскільки дозволяло положення. — Давай швидше, бо сукня мнеться.
Він підняв спис для останнього удару. І в ту саму мить весь палац струснув потужний вибух. Силові поля навколо арени спалахнули білим і погасли. Люстри закачалися. Зі стелі посипалася штукатурка. Десь далеко пролунав другий вибух — глухіший, але зліший. Ейріс завмер з піднятим списом. Сондра широко розплющила очі й раптом розреготалася — коротко, нервово, але щиро.
— Ой мамцю… — видихнула вона. — Ну хоч цього разу точно не я винна. І сукню, здається, врятовано.
