Раді Вас бачити!

Сондра й Гром спустилися в трюм. Пахло буряками, вологістю й ображеним імперським его. Ксавір сидів на перевернутому ящику, обійнявши коліна, і з підозрою дивився на овочі, ніби ті могли в будь-який момент підняти бунт. Коли двері відчинилися, він підскочив.

— Нарешті! Ви передумали! Я знав, що ви зрозумієте, яку цінність маю…

— Ксавіре, — спокійно перебила його Сондра. — За тобою прийшла твоя дружина. Пані Лакшмі. І не сама. З двома прекрасними діточками. Дуже на тебе схожі, до речі. Аж шість рук у кожного — явно в батька пішли.

Ксавір на мить застиг. Потім його обличчя набуло кольору переспілого буряка.

— Це помилка! — заверещав він. — Я ніколи тобі не зраджував! Я взагалі її майже не… тобто… це все інтриги! Політика! Вороги імперії! Я чесний чоловік!

Він почав метатися між ящиками, хапаючись то за один буряк, то за інший.

— Це підлаштували! Я вимагаю адвоката! Я вимагаю міжгалактичний суд! Я…

Гром лише схрестив руки на грудях і чекав, поки істерика трохи видихнеться. Коли Ксавір зрозумів, що крики не допомагають, він різко змінив тактику. Упав на коліна прямо між буряками й склав руки в благальному жесті.

— Не віддавайте мене! Прошу! Я готовий на все! Буду жити в трюмі! Буду мити туалети! Буду чистити двигуни язиком! Тільки не до неї! У неї ж шість рук! Ви уявляєте, скільки вона може одночасно… робити зауважень?!

Сондра похитала головою з усією можливою серйозністю.

— Ксавіре, я не маю морального права перешкоджати твоєму сімейному щастю. І робити двох невинних дітей сиротами при живому батькові. Це жорстоко. Майже нелюдяно.

— Я краще буду сиротою сам! — завив він.

— Ні, — твердо сказала Сондра. — Сім’я — це святе. Громе, будь ласка.

Гром задоволено хмикнув, підійшов, підхопив колишнього імператора під мишку й легко поволік до виходу. Ксавір дригав ногами в повітрі й продовжував благати:

— Сондро! Капітане! Я ж тобі колись освідчувався! Ти ж мене знаєш! Я можу змінитися! Я можу…

— Можеш, — погодилася Сондра, йдучи слідом. — Але вже в колі сім’ї. Під наглядом шести рук. Це буде дуже виховний процес.

Вони піднялися нагору, до кают-компанії, де їх уже чекала Махарані Лакшмі з близнюками. Жінка стояла спокійно, всі шість рук зайняті справою: дві тримали дітей, дві поправляли власну зачіску, ще дві нетерпляче барабанили пальцями по стегну.

Коли Гром вволік Ксавіра в приміщення, Махарані повільно розпливлася в усмішці.

— Ось і ти, мій любий зраднику, — лагідно сказала вона. — Діти, вітайте татуся. Він нарешті знайшовся.

Близнюки радо замахали всіма дванадцятьма рученятами. Ксавір видав звук, схожий на поєднання стогону й писку..Сондра лише схрестила руки й задоволено кивнула.

— Ну от. Сімейне возз’єднання. Як все зворушливо.

---

Махарані Лакшмі задоволено оглянула Ксавіра, якого Гром обережно (наскільки це було можливо) поставив на ноги. Потім повернулася до Сондри й усіма шістьма руками зробила складний жест вдячності.

— Ви зробили велику послугу моєму дому, капітане. За це я вам вдячна.

Одна з її рук зняла з зап’ястя важкий золотий браслет, усипаний темно-червоними рубінами, і простягнула Сондрі.

— Невеликий знак вдячності. Прийміть.

Сондра обережно взяла браслет. Рубіни глибоко грали світлом. У голові одразу ж швидко пробігли розрахунки: капітальний ремонт двигуна, нові щити, можливо, навіть нормальна кавова машина замість тієї, що плюється кип’ятком.

— Дякую, — щиро сказала вона. — Це… дуже доречно.

Саме в цю мить у кают-компанію увійшов Ейріс..У світлій туніці з розрізом, у широких шароварах невільника з пустелі Цукрон, з розпущеним перламутровим волоссям і спокійним виразом обличчя. Він чемно зупинився біля дверей і коротко вклонився всім присутнім.

Махарані Лакшмі повільно повернула голову. Усі шість рук на мить завмерли. Темні очі з цікавістю ковзнули по ейнару з ніг до голови.

— О… — протягнула вона. — А це що за екзотичний екземпляр? Дуже вишуканий. Скільки просите?

Сондра швидко кроком стала між нею та Ейрісом.

— Це не продається, — твердо сказала вона. — Це музейний експонат. Останній у своєму роді. Під охороною. І з особливо складним характером.

Махарані злегка розчаровано зітхнула, але кивнула.

— Шкода. Я б знайшла йому гідне місце в колекції. Ну що ж. Сім’я понад усе.

Вона зібрала близнюків усіма вільними руками, підштовхнула Ксавіра до виходу (той лише жалібно глянув на Сондру востаннє) і попрямувала до трапу.

На посадковому майданчику їх уже чекав розкішний літаючий апарат марки «Vipra-Lotus Imperial Skiff» — довгий, білосніжний, з золотими візерунками й м’яким перлинним сяйвом двигунів. Виглядав він так, ніби його спеціально створили, щоб перевозити саме жінок із шістьома руками та їхніх нервових чоловіків.

Махарані Лакшмі з дітьми й досі трохи переляканим Ксавіром піднялася на борт. Двері елегантно зачинилися. Апарат м’яко відштовхнувся від платформи й розчинився серед вогнів Сектору Хмелія..Сондра ще якусь мить стояла на трапі, крутячи в пальцях золотий браслет з рубінами.

— Ну от, — нарешті сказала вона. — Одного імператора здали. Корабель майже багатий. І музейний експонат поки що залишається при нас.

Вона глянула на Ейріса..Той спокійно стояв поруч і мовчав.

— І давай сподіватися, — додала Сондра тихіше, — що більше ніхто сьогодні не спробує тебе купити. Бо ліміт на сімейні драми в мене на сьогодні вже вичерпано.