Раді Вас бачити!

   Вечора я чекала з хвилюванням та нетерпінням. Робота не йшла, я була розсіяною та роздратованою. Витягла на обід Кейт у кав'ярню, сподіваючись перетнутися там з Томасом, але на жаль, не пощастило.

   А ввечері я прийшла до нього, прихопивши печиво, що нещодавно пекла.

   Ми сиділи на кухні, спокійно пили чай, а я вдивлялася в жести Томаса, намагаючись вловити хоч щось.

- Ти сьогодні якась дивна. Все гаразд? - раптом запитав Томас.

- Так. Все добре. – спокійно відповіла я.

- Ти така гарна, але ніби сумна, чи втомлена. Не можу зрозуміти у чому справа. - не вислизнув мій стан від нього.

- Я просто не виспалась. Не могла заснути. - зсунула плечима я.

- Тебе щось турбувало? – поцікавився він.

- Ммм ... Не знаю навіть. Може сумую, коли не бачу тебе в якісь дні. І це на мені позначається. Але я все розумію, робота в ресторані забирає додатковий час. - посміхнулася якось сумно я.

- Так, вибач, знаю, що стали бачитися рідше. Але ще трохи, я доопрацюю їх сайт, так як з додатком ми розібралися, і скоро знову тобі набридатиму. - жваво посміхнувся Томас, поцілувавши мене в ніс.

- Це добре. - бадьоро посміхнулася я.

- А як взагалі працюється з рестораном? Цікаво? - заходила здалеку я.

- Так, це цікава сфера, я ніколи не працював з ресторанами. Багато різних нюансів, які для мене не знайомі, але мені всіляко допомагають працівники закладу. - спокійно відповів він.

- Допомагають? - примружилася я.

- Так, підказують, де і що потрібно поміняти чи оптимізувати на сайті, щоб було зручно і самому ресторану, і тим, хто робить замовлення он-лайн. - не запнувся Томас.

   Я не знала, що ще запитати, щоб щось конкретне дізнатися. Та й чи було що дізнаватися? Можливо, у всій цій історії мене хвилювало те, що Томас відповів на її обійми. Адже якби вона його обійняла, а він не відповів, то було б простіше. А чи було б?

   Розмова про роботу не клеїлася, невдовзі ми перемістилися до його кімнати, дивилися серіал і просто відпочивали. Для сексу у мене точно не було настрою.

  Не побачивши в Томасі чогось  підозрілого, я вирішила сходити в сам ресторан, подивитися там обстановку, і поспостерігати за тією дівчиною, якщо, звичайно, вийде пересіктися з нею.

   Я попросила Ліззі сходити зі мною у середу, але вона перенесла зустріч на п'ятницю, з якихось особистих причин, обіцяючи потім розповісти. Я не чинила опір, і погодилася на п'ятницю. Саме тоді Томас не повинен бути в тому ресторані, тож не запідозрив би нічого.

   П'ятниця настала швидко, і я готувалася до неї якось дивно. А саме вбиралася туди, як на побачення. Може, хотіла показати тій дівчині, що я краща за неї, підвищити свою самооцінку, або просто підняти собі настрій гарним вбранням.

   На цей вечір я дістала той комплект із корсету та спідниці, обтягнутої зборами атласною тканиною, що тоді хотіла одягнути в клуб. Бордовий атлас гарно переливався на світлі, корсет ідеально підкреслював контур фігури у вигляді «пісочного годинника», груди відмінно лягали в чашки корсета, підкреслюючи їх лінії та об'єм. Я вирівняла волосся за допомогою випрямляча. Вийшло якось зухвало. Але мені подобався такий образ, він ніби відбивав мій бойовий настрій. Мої улюблені смокі-айс, темно-вишнева помада, і звичні вишнево-ванільні парфуми.

   Я ніби йшла не до ресторану з подругою, а на якусь війну, – війну краси та кохання.

   Ліззі мала заїхати за мною. Томас знав, що ми йдемо з нею кудись, але не знав точно куди саме.

   Вже перед виходом він до мене забіг.

- Ого, нічого собі у тебе вигляд! Ти просто приголомшлива! – захоплено сказав він. - Ти точно йдеш на зустріч до Ліз, а не на якийсь конкурс у стилі "Міс світу"? Чи може таємне побачення? – лукаво оглядав мене.

- Дійсно, бо мені робити нічого, брати участь у конкурсах, і тим більше ходити по якихось побаченнях, якщо в мене є ти. – грайливо сказала я, торкаючись його плечей.

   Наблизившись до нього, я виразно відчула жіночі парфуми на ньому, і в серці щось кольнуло.

- Від тебе пахне жіночими парфумами… - пронизливо подивилася я на нього.

- Це швидше за все парфуми Ліззі. Я бачився з нею сьогодні, під час зустрічі обійняв. - спокійно відповів він, ні на секунду не запнувшись, не відводячи погляду.

- Я не пам'ятаю таких парфумів у Ліз. - не відступала я.

- Можливо нові якісь. - зсунув плечима Томас.

   Я недовірливо примружилася, вишукуючи в його погляді хоч натяк на щось, може страх, докори совісті чи щось подібне. Адже щось виникає у людей, які зраджують? Але нічого не побачила. Він був спокійним, таким, як завжди.

   Томас зрозумів мою недовіру, зібрано і впевнено сказав:

- Я не зраджу тебе, знай це. Мені потрібна тільки ти... Подивися на себе - ти ідеальна. І я щасливий з тобою... - і притягнув мене до себе, міцно поцілувавши. А коли поцілунок став гарячішим, прошепотів:

- Ти така сексуальна. Я хочу тебе взяти прямо зараз, ось у цьому вбранні.

- Якщо ти мене візьмеш прямо зараз, то це затягнеться до ранку, і я не потраплю на зустріч з Ліззі. - відповіла я тихо, трохи відходячи від нього. - Але я обіцяю швидко повернутися, і зайти до тебе в цьому одязі. І візьмеш мене в ньому, чи вже без нього… Як забажаєш…

   Він різко схопив мене за талію і з силою притиснув до себе.

- Не дражни мене... – сказав томно, трохи грубувато, мені в саме вухо, натякаючи, що зараз просто не стримається.

   Я палко поцілувала його і швидко відсторонилася, створюючи між нами відстань, щоби він справді не зірвався.

   Швидко взувшись і прихопивши сумочку, я вибігла з квартири, бо через секунди могла вже я сама передумати кудись іти. Томас вийшов за мною, закриваючи на ключ мою квартиру, і поспішив до себе на четвертий.

   У ресторані було дуже мало світла, майже темно. Можливо, навмисно створювали романтичний настрій для відвідувачів.

- Ти виглядаєш чудово. І не дуже буденно, не для звичних посиденьок у ресторані з подругою. - зауважила Ліз.

- Це мій сьогоднішній настрій – бойовий, сміливий, зухвалий. - відповіла я впевнено.

- Ти когось бити зібралася? - підняла одну брову подруга.

- Ні. Сьогодні все буде мирно. - заспокоїла її я. - А в тебе нові парфуми? - принюхалася, згадавши про жіночий аромат на Томасі.

- Так, купила і собі нові парфуми, коли вибирала Ріку на подарунок. Подобається? – бадьоро відповіла подруга.

- Так, цікавий аромат. - ввічливо посміхнулася я, розуміючи, що її парфуми схожі на ті, що я чула на Томасові.

- О, дивись, та дівчина йде. - подивилася в бік тієї ж панянки, що обіймала Томаса.

- Ти знаєш, мені все одно. Я не робитиму нічого. Я вірю Томасу, і знаю, що він мені не зрадить. - сказала я впевнено.

- Ну от і добре. - зраділа Ліз.

  Ми замовили по келиху червоного вина, сирну нарізку та фрукти, і насолоджувалися спілкуванням, невимушеною атмосферою та смачним вином.