Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Я не спала всю ніч. Думала про те, щоб було, якби я відповіла на поцілунок. І, можливо, варто було б «відбити» Томаса в тієї дівчини. Адже за своє щастя треба боротися. Але розуміння того, що він цілував одну, а потім хотів поцілувати іншу, приводило мене в якийсь жах. Адже навіть якщо я його відіб’ю у іншої, він зможе так само легко зраджувати і мені. Найдивніше, що я ніколи не думала про зради Томаса щодо його колишніх. Я не пам'ятала про такі деталі в його біографії, а може, просто не знала. З чого б він розповідав мені про таке? Знаю, що йому дівчина зраджувала, як казала Ліззі. Але щоб він…
У голові панував хаос. Від думки, що я йому небайдужа, що він хотів мене поцілувати, мене підносило до неба. А від думки, що я в нього не одна, мене знову кидало в саме пекло.
Ближче до ранку, змучена, я заснула. І прокинулася тільки коли у двері стукали. То була Ліззі. Задоволена і усміхнена, вона зайшла в квартиру, простягла мені паперовий стаканчик з кавою і запитала :
- Ну, як все пройшло?
- Ти про що? - мляво перепитала я, забираючи каву, проводячи її на кухню.
- Мене не було цілий день у квартирі, і я не повірю, що ти не стала нічого робити! Це було б просто безглуздо. - все не могла вгамуватися подруга.
Ми сіли за стіл, попиваючи гарячу каву, я розповіла все, що відбувалося вчора, - незнайомка, вечеря у кімнаті Томаса, його спроба поцілувати мене. Але більш за все нас обох турбувала та дівчина, яка змінювала тепер усе.
- Що це ще за дівчина заходила? - не розуміла Ліззі.
- Гадки не маю. - видихнула важко я.
- У нього нікого не було. Я була в цьому впевнена. - намагалася згадати щось подруга.
- Ну, бачиш, все змінюється. Не лише я. - усміхнулася куточком рота я, гірко усвідомлюючи всю абсурдність ситуації. – Взагалі, знайти дівчину можна швидко. За день. Іноді, лише на ніч. Хіба це зараз проблема? Але не повірю, що це про Томаса…
- Так, це зовсім на нього не схоже. Він ніколи не шукав собі дівчат на ніч, на одну зустріч, або просто для розваг. Відносини для нього – це завжди про щось тривале, стабільне, відповідальне, я б сказала… - роздумувала подруга.
- Я теж так думаю… Чи думала... Ми з роками стаємо іншими, часом змінюючи свої бачення на життя. Змінюємося й самі. Можливо, Томас переглянув свої погляди на стосунки… - намагалась зрозуміти його поведінку.
- Ну добре, якщо це «дівчина на годину», чи як там це зараз називають, то значить це не серйозно. – якось мляво зраділа Ліз.
- Якось це не радує. – скривилась я. – Мені завжди задавалось, що коли ти зацікавлений в комусь, симпатизуєш, то більше ні на кого не можеш дивитись, прагнеш привернути увагу свого об’єкта симпатії, а не мати ще когось запасного, проявляти ще комусь таку ж симпатію. Це вже більше про якусь полігамність. І я в такому точно не буду приймати участь. Навіть з Томасом. Враховуючи, як довго та як сильно я його кохаю.
- Так, я все з'ясую і повернуся. Головне, поки не накручуй себе. – рішуче була налаштована подруга, намагаючись мене заспокоїти.
- Якщо ти почнеш розпитувати про дівчину, яку не бачила, ти цим видаси мене. Буде зрозуміло, що ми обговорювали це. І все буде виглядати так, наче мене це якось турбує, чи зачіпає. Тому, це не дуже гарна ідея. Я думаю, що все скоро саме проясниться. І не будемо поспішати робити що-небудь. Вона точно знову з’явиться, якщо в нього дійсно нові стосунки, або Томас сам її представить нам, чи хоча б розкаже про неї… Хоча… - задумалась я. – Якщо вона є запасним варіантом, то, може і не стане приводити її в нашу компанію. Я вже сама заплуталась. – нервувала я.
Просто я не розуміла в якій ролі для нього тепер була я. Просто подруга? Ні… Подруг не намагаються поцілувати. Може я була запасним варіантом, якщо з цією дівчиною не складеться? Можливо… В будь-якому випадку, вся ця ситуація мене бентежила, дратувала, виводила з себе. І я не знала як мені себе поводити тепер, що робити…
- Добре. Я тоді просто придивлюся до нього. – уже спокійніше відреагувала вона. – Але це дуже не схоже на Томаса… Щоб він з двома дівчатами одночасно заводив відносини, чи просто навіть фліртував. Він завжди вірний у відносинах. Тому, це здається дуже дивним…
- Люди змінюються. Життя – дуже непередбачувана штука. – усміхнулась я.
- Угу… - пробурмотіла Ліз, щось розмірковуючи.
- Краще розкажи, як ти провела час? Як там Рік? - вирішила перевести тему я, щоб не заганяти себе в ще більший дискомфорт.
- Все було чарівно. У нього чудові друзі, і в цілому все пройшло краще, ніж я собі уявляла. – змінилась в обличчі подруга, повеселішала, згадавши свою поїздку. – Але подробиці згодом. Я дуже хочу прийняти душ.
І з цим вона поспішила додому.
Сьогодні був черговий день барбекю, відмовитися я не могла, щоб не показати, що щось відбувається, тож мені залишалося налаштуватися на спокійний лад і бути максимально нейтральною. У всьому, щоб не сталося.
Оскільки ми збиралися ближче до 15-16 годин, в мене був час зайнятися чимось, що змогло б мене відволікти від думок про Томаса.
Поснідавши, я прибралася в квартирі, поставила прання, приготувала обід. Але вся ця домашня робота не дуже відволікала. І тут я згадала, що найкраще розвантажували мене танці, на які я періодично ходила. Заняття проходили щодня, і на кожен з днів було присвоєно свій стиль танцю, який викладали. Наприклад, сьогодні, в неділю, завжди був хай-хілс (High Heels) - вид танцю, де змішані різні напрямки типу Vogue, Jazz-funk, SexyR'n'B, Waacking, Strip, Latina, Burlesque, Go-Go, і головним атрибутом цього танцю є високі підбори. Все це чудово допомагало робити дівчину розкутішою, пластичною, гнучкою, впевненою в собі, розкривати жіночність та сексуальність. Те, що потрібно!
Діставши своє танцювальне взуття та одяг, я попрямувала до танцювальної студії, заздалегідь попередивши, що я сьогодні прийду.
Так як я давненько не ходила на танці, я відчувала дефіцит навичок та витривалості. Але згодом влилася в ритм, динаміку танцю, відключила мозок, і просто насолоджувалася процесом. Рухи з часом ставали точнішими, впевненішими, разом з цим і я ставала впевненішою в собі.
Вийшла зі студії я вже з легкістю, з внутрішньою гармонією, з відчуттям спокою. Саме цього мені не вистачало перед майбутньою зустріччю з друзями. І Томасом.
