Раді Вас бачити!

   Коли я прийшла додому після танців, у мене залишалося достатньо часу, щоб приготувати щось смачне. Мені хотілося принести на сьогоднішні посиденьки щось приготоване власноруч. Тим більше, що Вівіан роздала всім кулінарні книги з рецептами, і радила вдома практикуватись по можливості.

   Гортаючи книгу з рецептами, я вибирала щось не дуже складне, але смачне і запам’ятовуюче. Мій погляд впав на мафіни з малиною. Це і  вирішила приготувати.

   Я увімкнула музику і почала «творити» смакоту. З легкістю йшов весь процес, так як в книзі було покроково розписано, що, як і за чим робиться.

   Час за куховарством пролетів, мафіни допікалися в духовці, а я потихеньку збиралася на зустріч із друзями.

   Я вирішила не зменшувати обертів у своїй зовнішності, одягла короткі джинсові шорти, топ асиметричного крою, який відкривав одне плече, легкі кеди, і високий пучок, макіяж яскравіший за звичайний, що підкреслював мої сірі очі.

   Друзі вже зібралися на подвір'ї, тож я поспішала до них зі своєю випічкою.

- Привіт усім! – радісно привіталася, посміхаючись. Поглядом обійшла всіх друзів, затримавшись на Томасі, але не змінивши виразу обличчя, продовжувала посміхатися, ніби нічого не сталося.

   Друзі теж привітали мене, почали розпитувати, що я принесла із собою. Вручивши їм мафіни, сіла поряд з Ліззі, і почала просто мовчки спостерігати за тим, що відбувається.

   Ліззі розповідала, як відпочивала з Ріком, решта уважно слухали, ставлячи свої запитання. Томас порався з мангалом, періодично повертаючись до нас за стіл. Він виглядав засмученим, але «натягував» милу посмішку, щоб інші не стали розпитувати, що трапилося. В один із приходів до нас за стіл Томас оголосив:

- Друзі, зовсім забув, у мене є для вас новина. Зараз закінчу з м'ясом та все розповім! – і поспішив повернутися до приготування.

- Мабуть, про ту дівчину скаже… - прошепотіла мені на вухо Ліззі.

- Мабуть. - сухо відповіла я, ніби мені не було діла до цього. Але на обличчі відобразився мій глибокий смуток.

 «Отже, так має бути. Краще так, один раз "розбитися", щоб більше до цього не повертатися.» - крутилося в голові.

   Коли Томас повернувся з м'ясом, виклав його на велику тарілку, сів, налив собі напій і глибоко вдихнувши, сказав:

- У мене великі зміни…

   Моє серце завмерло, в очікуванні історії про нову дівчину.

- … Мене пару днів назад призначили начальником відділу, і з понеділка я вже повноцінно переходжу на свою нову посаду! - оголосив він з гордістю і радісною посмішкою.

«А дівчина? Може потім скаже?» - здивувалася я.

- Вчора до мене заїжджала помічниця колишнього начальника відділу, передала деякі справи та документи, посвятила в деякі делікатні моменти роботи з колективом. – ніби зчитав моє питання Томас.

- Тепер вона буде твоєю помічницею? - запитала Ліззі, швидше для мене, ніж для себе.

– Ні. - твердо відповів він, - вона переїжджає в інше місто, так як знайшла роботу, більш підходящу для себе.

- Ну ось ми і з'ясували, що це була не його нова дівчина ... - прошепотіла Лізі мені.

   У відповідь я лише скривилася, відчуваючи полегшення, радість і натхнення, упереміш із соромом, смутком і злістю на себе, тому що я поспішила з висновками і відштовхнула своє кохання.

   Розмова тривала між друзями, а я сиділа розгублена, не розуміючи, що мені робити далі.

   Коли стало темніти, Томас знову, непомітно для всіх зник, ніхто не зрозумів, коли це сталося.

- Знову пішов за пледами. - махнула на це Ліз.

- Напевно ... - у своїх думках літала я. - Це треба ж так помилитися! І втратити такий момент, такий шанс! Адже він поцілувати мене хотів… – засмучено сказала я подрузі.

- Ну, зате ти тепер знаєш, що він нікому не зраджує. - підбадьорила вона мене.

- А що мені тепер від цього, адже я злякала його своєю поведінкою. - розчаровано відповіла я.

- Може, не все втрачено... - посміхнулася вона.

- Знаєш, я стільки мучилася від цього великого кохання до нього, пішла на всі ці зміни, теж заради нього. Якщо я йому подобаюсь, якщо я йому потрібна, то він доб'ється мене! - кипіло все в мені.

- Добре... - тихий, але впевнений голос прозвучав біля мого вуха, такий знайомий і любий, що мені стало не по собі, та по шкірі побігли мурашки.

   Томас відразу накрив мої плечі пледом, і роздав друзям такі самі.

   Від розуміння, що він все чув у мене зупинився світ. Я не могла дихати, не могла поворухнутися, просто заплющила очі, щоб зібрати себе в купку, і спокійно дихала.

   Коли я прийшла до тями, Джейк, Колін і Анна розмовляли з Томасом, а Ліззі, як і раніше, сиділа поруч.

- Вибач, він стояв позаду тебе. Я побачила і хотіла попередити тебе, але він жестами показав, щоб я мовчала, а тебе ще понесло з зізнаннями ... - винувато дивилася на мене подруга.

   Я дивилася на неї злісно, але розуміла, що це її брат, і вона не могла йому відмовити. А може, я злилася на себе.

- Все гаразд. - зітхнула я важко. - Може воно і на краще. Може, тепер все стане на свої місця.

- Якщо ви будете разом, я буду дуже щаслива. - раптом зраділа подруга.

   Я лише посміхнулася на її нестримні веселощі.

   Томас зрідка поглядав на мене, посміхаючись ніжно, по-доброму, із зачарованими очима, зовсім іншими, не такими, як нещодавно. Я посміхалася у відповідь, і на душі ставало тепліше, ось тільки серце билося частіше, і я не могла з цим нічого вдіяти.