Раді Вас бачити!

Наступний тиждень почався зі спільної пробіжки з Томасом, обіду в ресторані, а вечір я провела на занятті кулінарії, оскільки Томас знову затримався на роботі. Він старанно намагався стати чудовим керівником, залишаючись після роботи, доробляючи та покращуючи проєкти.

Ліззі потихеньку почала збирати речі, перевозити їх у нову квартиру, яку зняли не так далеко від нашого будинку. Я допомагала їй у всьому цьому, як могла, адже переїзд – це завжди важко, як морально, так і фізично.

На середу я планувала піти на танці увечері, оскільки Томас знову працював.

- Схожу, трохи розімнуся. Правда по середах наче як парні танці, типу вальсу, сальси, танго, бачати… - розмірковувала я вголос, допомагаючи упаковувати чергову коробку речей Ліззі.

- То Томаса попроси сходити з тобою. - запропонувала подруга.

- Ні, він працює. Весь у проєктах, і я не хочу його відволікати. Я знаю, наскільки для нього це важливо. Він мріяв про цю посаду, і не може «вдарити обличчям у бруд». – відповіла я.

- Робота, робота, робота… А жити коли? - обурилася Ліз.

- Так, воно то так, просто зараз такий період, коли він повинен проявити себе на максимум. І я ставлюсь до цього з повним розумінням. - заспокоїла я подругу.

- Ну, дивись сама. - зсунула плечі дівчина.

- І взагалі, у нас там майже всі жінки ходять без пари, ми звикли танцювати одні, або якщо вже й прийде чийсь чоловік, то по черзі танцюємо з ним. – хіхікнула я. - Гаразд, побіжу збиратися, треба ще свої танцювальні туфлі знайти. - і з цим втекла додому.

У танцювальний клуб я прийшла чи не перша, переодягнулась у зручну, але гарну чорну сукню, приталену, довжиною нижче колін, з високим розрізом на одній нозі. Зібравши волосся в об'ємну черепашку, перевзувшись, поспішила до танцювальної зали.

Сьогодні було небагато людей, точніше жінок. Чоловіків було двоє. Але я не хотіла з ними танцювати, тож вирішила, що обійдуся без партнера.

Викладач розпочав із загального ознайомлення танцю, який ми мали сьогодні танцювати. Це було танго. Усі захоплено слухали його.

Раптом відчинилися двері й у проході з'явився Томас, у білій сорочці з підкоченими рукавами на три чверті, з розстебнутим комірцем, у чорних штанях та якихось дивних туфлях. Я розгублено подивилася на нього з подивом. Він увійшов до зали, вибачившись за запізнення, підлетів до мене і став навпроти.

- Я не спізнився? – пошепки спитав він.

- Що ти тут робиш? – поцікавилася я.

- Прийшов танцювати з тобою. – широко посміхнувся мені.

- У тебе ж робота. - не розуміла я в чому справа.

- Робота ніколи не буде важливішою за тебе. - сказав він твердо, впевнено.

- Це так мило... – посміхнулась я у відповідь, поцілувавши його крадькома. - Це все Ліззі?

- Так, вона мені сказала про твої танці. – відповів Томас. - Чому ти мені не сказала, чи не попросила піти з тобою? Я не відмовив би тобі.

- Я не хотіла відволікати тебе від роботи. Я знаю, наскільки для тебе важливе це підвищення, і як ти стараєшся… - пояснила я.

- Так, це важливо для мене, але ти завжди будеш важливішою.

У залі зазвучала музика, як знак того, що ми починатимемо.

Викладач пройшов повз нас, коротко показуючи рух, пояснюючи головні кроки та інші елементи танцю.

- Ближче один до одного. Танго – це напруга. Чоловік веде, жінка відповідає... але між вами має бути іскра.

Він клацнув пальцями в такт музиці та відійшов до інших учнів.

Я підійшла до Томаса майже впритул. Його долоня лягла мені на спину - впевнено, але обережно. Така тепла, рішуча.

- Готова? - тихо спитав він.

- З тобою… завжди. - відповіла я.

Ми зробили перший крок.

Його рука міцніше притягнула мене за талію. Моє стегно торкнулося його, і між нами наче пройшла тепла хвиля. Я повільно провела пальцями по плечу, відчуваючи, як під тканиною напружилися його м'язи.

Ми рухалися повільно, ковзаючи крок за кроком. Його долоня на моїй спині трохи сильніше притиснула мене до себе, і я відчула його подих біля скроні. По моїй шкірі побігли мурашки, і я глибоко вдихнула, стримуючи порив бажання, який починав прокидатися.

- Я не знала, що ти добре танцюєш. - прошепотіла я.

- Ми так давно знайомі, але впевнений, що мені ще є чим тебе здивувати. - грайливо сказав він, затягуючи в динамічні рухи танцю.

Я м'яко ковзнула ногою вперед, розвертаючись у його руках. Музика стала різкішою, рухи - швидші. Він різко розвернув мене, і я плавно ковзнула назад до нього, притискаючись спиною до його грудей. І знову хвиля збудження, що занила знизу живота.

"Небезпечно так притискатися до нього... Я не зможу довго тримати себе в руках…» - подумала я.

Його пальці трохи стиснули мою талію, нестримно, чуттєво. Від чого шалено закрутилася голова, серце забилося швидше.

Я накрила його своєю руку.

- У тебе такі гарячі руки... - прошепотіла я.

Він нахилився ближче:

- А ти навіть не уявляєш, наскільки ти сексуальна зараз, і як сильно я зараз хочу тебе…

Я обернулася до нього обличчям, наші кроки знову збіглися. Моє коліно м'яко торкнулося його ноги, і я затрималася на мить довше, ніж вимагав танець, відчуваючи його напруження, легке збудження від цих дотиків.

- Тоді не дивись на мене так. - сказала я тихо.

- Як?

Я провела пальцями по його зап'ястю.

- Начебто готовий накинутися на мене, як голодний звір.

Він притяг мене ще ближче, і наш наступний рух вийшов майже зухвалим - швидкий поворот, ковзання, і знову зупинка так близько, що між нами майже не залишилося повітря.

- Готовий... Накинутись і просто зʼїсти тебе… - прошепотів він низьким голосом.

Мій подих перехопило, чи то від різких пристрасних рухів танцю, чи то від запаморочливого сексуального голосу, чи цих невгамовних рук, які ковзали по моєму тілу, так шалено збуджуючи.

- Тоді забери мене звідси, і роби зі мною що хочеш... - не витримала я, наблизившись до самих губ, в міліметрах від нього.

Він різко схопив мене за руку і потяг до виходу, не затримуючись більше ні секунди.

Ми швидко приїхали додому, але попрямували не до мене, не до нього, а на дах нашого будинку.

Виявляється, на даху з недавніх пір хтось облаштував невелику терасу, розмістивши компактний диван з дерева, схожий більше на садовий, на сидінні та спинці були великі подушки. А поряд стояв маленький столик.

- Я навіть не підозрювала про існування цього місця. – захоплено дивилася на терасу я.

- Мало хто знає про це місце, адже це все з'явилося тут не так давно. Якось потім розповім. – таємниче відповів він, підводячи мене до краю даху.

Ми підійшли впритул до огорожі. Вітер ледь торкався мого волосся, але я не відчувала холоду — жар, що виходив від Томаса, який стояв за моєю спиною, грів краще за будь-який плед. Він поклав руки на перила по обидва боки від мене, фактично затиснувши у пастку, з якої мені зовсім не хотілося тікати.

- Ти знаєш, з цієї висоти все здається неважливим, таким маленьким, дріб’язковим… - промовив він мені прямо у вухо. Його дихання обпекло шкіру, викликавши цілу лавину мурашок. - Є тільки це небо, ці вогні… і ти.

Я повільно повернулася в його обіймах, опинившись обличчям до нього. Його очі в напівтемряві здавалися темними омутами, в яких я вже давно потонула.

- Тільки я? - з викликом запитала я, поклавши долоні йому на груди, відчуваючи, як швидко б’ється його серце під тонкою тканиною сорочки. - А як же твій контроль, який завжди біжить попереду тебе? Здається, на такій висоті він теж втрачає значення.

Він усміхнувся - тією самою зухвалою посмішкою, яка завжди змушувала моїх серце частіше битися. Його рука повільно ковзнула від моєї талії вгору, зупинившись на потилиці, пальці заплуталися у волоссі, такі ніжні та чуттєві.

- Мій контроль закінчується там, де починаєшся ти… - хрипло відповів він, нахиляючись так близько, що наші губи майже торкалися. - Я весь танець тільки й думав про те, як приведу тебе сюди. Як залишу весь світ там, знизу.

Він зробив паузу, його погляд опустився до моїх губ, а потім знову зустрівся з моїм.

- Ти навіть не уявляєш, як важко було танцювати з тобою, просто тримати тебе, і не торкатися так, як я хочу насправді. – продовжив він.

- То чому ти досі чекаєш? - мій голос зірвався на шепіт. - Тут немає нікого, крім нас…

- Я хочу, щоб ти відчула кожну секунду, - він провів великим пальцем по моїй нижній губі, злегка відтягуючи її. - Я хочу, щоб цей момент закарбувався у тебе в пам'яті так само сильно, як ти закарбувалася в моєму серці.

Його ніжність миттєво переросла у пристрасть, коли він нарешті накрив мої губи своїми. Поцілунок був спочатку глибоким і повільним, ніби він куштував мене на смак, але вже за мить став вимогливим і палким.

Томас притиснув мене до скляної огорожі, і холод скла за моєю спиною став різким контрастом до жаркого тіла, що притискалося до мене спереду. Його руки тепер діяли впевненіше: одна міцно тримала мене за талію, не даючи впасти, а інша блукала по моїй спині, притягуючи ще ближче, намагаючись стерти будь-яку відстань між нами.

- Наталі… - видихнув він мені в губи, і в цьому одному слові було стільки жаги, що в мене закрутилася голова. - Я хочу тебе. Всю. Зараз.

Я відчула, як його дихання збилося, а м’язи під моїми пальцями напружилися. Кожен його дотик ставав сміливішим, кожне зітхання - гучнішим. Ніжність розчинилася в чистому, нестримному бажанні.

- Тоді не зупиняйся, - прошепотіла я, відповідаючи на його поцілунок з такою ж силою.

Тоді Томас провів рукою по моїй нозі, де був високий розріз, залишаючи жаркий слід від своїх пальців. Все вище і вище. Не припиняючи палкий та глибокий поцілунок. Пірнув рукою під сукню, наблизився до спідньої білизни, заповзаючи під неї. Увійшов пальцями в мене, плавно, обережно, ніжно граючи на струнах мого тіла. Чіткі та вмілі рухи довели мене до оргазму досить швидко, адже я була збуджена, розпалена ще на танцях, і вже тут, на даху, від цих слів та дотиків пристрасних рук.

- Така мокра. Саме те, що потрібно. - сказав Томас, підхопивши мене на руки та понісши на невеликий диван.

Він поклав мене на диван, обережно, трохи сповільнюючи нашу пристрасть. Його долоні, сильні та гарячі, лягли мені на коліна, повільно піднімаючись вище, зминаючи тонку тканину мого одягу. Кожен сантиметр моєї шкіри відгукувався на його дотик, ніби я була натягнутою струною, яка ось-ось зірветься від найменшого руху.

Томас нахилився до мене, нависаючи зверху, і я опинилася в полоні між його міцним тілом та м’якими подушками дивана. Він занурив пальці в моє волосся, злегка відтягуючи його назад, щоб відкрити мою шию. Його губи пройшлися вздовж пульсуючої жилки, і я мимоволі вигнулася йому назустріч, випускаючи тихий стогін, який він одразу ж «впіймав» своїм ротом.

- Ти зводиш мене з розуму… - прошепотів він мені в губи, обпалюючи своїм диханням. Його рука ковзнула під край моєї білизни, і я відчула, як його пальці впевнено і водночас неймовірно ніжно торкаються моєї вологої шкіри. - Я хочу відчувати кожну твою реакцію. Хочу пізнавати тебе ще більше…

Я обхопила його за шию, притягуючи ще ближче, відчуваючи кожну лінію його напружених м’язів. Його пристрасть була нестримною, але в кожному русі відчувалася якась особлива турбота, якась глибинна ніжність, від якої моє серце стискалося не менше, ніж тіло.

Томас став між моїх ніг, обхоплюючи мої стегна руками, заволодів мною жадібно, дико, нестримно, більше не стримуючи свого дикого бажання. І це була незвичайна довга ніч, із пристрастю, як у танго. А потім були довгі розмови, обійми, і просто тиша, коли не потрібні слова, і б'ються лише два серця поряд, в одному ритмі.