Раді Вас бачити!

Прокинувшись серед ночі, я відчула, що страшенно зголодніла. Поруч мирно спав Томас, тихо дихаючи, спокійно та ритмічно. За вікном все ж так само вирувала негода, з вітром, дощем та далеким гуркотом грому. В кімнаті було темно, і тільки вуличний ліхтар дарував крихти світла, щоб я могла хоч якось дістатись до дверей і не вбитись. Навпомацки я схопила одяг, перше що потрапило під руки, накинула на себе, щоб не розгулювати по дому голою, і тихо виринула з кімнати, поспішаючи на перший поверх.

Вже спустившись на кухню, я увімкнула м'яке світло, роздобула в холодильнику їжу, сіла на стілець, спершись на великий кухонний стіл. З великим апетитом та задоволенням я уплітала шматочок м'яса, закусюючи помідоркою. Чи я була дуже голодною, чи їжа була дуже смачною, але я з насолодою жувала, не помітивши як хтось увійшов до кімнати.

- Зголодніла? – почулося десь позаду.

- Господи! Ти мене налякав. - обернулася на звук я, мало не померши від страху.

- Вибач, не хотів. - підійшов ближче Томас в одних трусах. – Як тобі моя футболка?

- Чудово! Дуже зручно. - посміхнулася я, згадуючи, що мені «дісталася» його футболка з усієї купи одягу, яка досі лежала там на підлозі.

- Ти дуже спокуслива в ній. - поцілував мене в плече, де сповзла вона. - І часто ти така голодна блукаєш ночами? - теж зазирнув у холодильник Томас.

- Ні. Тільки після божевільного сексу. - відповіла кокетливо я.

- Божевільного, значить? - наблизився до мене Томас, тримаючи в руках виноград.

- Угу. - промугикала я, дожовуючи шматочок м'яса.

Томас усміхнувся краєм губ, повільно відриваючи виноградину від гілки.

- Тобто офіційно визнаєш, що це було божевілля?

- А хіба ні? - підняла я на нього лукавий погляд. - Чи ти вже настільки самовпевнений, що для тебе це звичайна ніч?

- Ні, точно не звичайна. - тихо посміхнувся він. - Для мене це була ніч, через яку я тепер не можу спокійно дивитись на тебе.

Він підійшов ближче й підніс виноградину до моїх губ.

- Відкривай рот.

- Вже домінуєш? - примружилась я.

- Це лише турбота. Ти ж голодна.

Я посміхнулась і все ж взяла виноградину губами, спеціально повільно, не відводячи від нього погляду.

Томас завмер буквально на секунду.

- Наталі… - видихнув він із тихим сміхом. - Ти зараз навмисно граєшся зі мною?

- Можливо... - невинно знизала плечима я.

- Небезпечна жінка.

- Так, ти колись вже казав це…

Він поставив виноград на стіл і підійшов впритул, змушуючи мене спертися спиною об кухонну стільницю.

- Так. - його пальці ковзнули по моїй талії під футболкою. - Я це зрозумів ще тоді, коли ти вперше подивилась на мене так, ніби вже щось задумала. Мабуть, ще в кав’ярні почала…

- І що ж я задумала?

- Звести мене з розуму.

Я тихо засміялася.

- Судячи з усього, план спрацював.

- Більш ніж. - він коротко поцілував мене в шию. - Тепер я взагалі не знаю, як після цієї поїздки повернутись до нормального життя.

- А хто сказав, що треба повертатися? - прошепотіла я, обіймаючи його за талію.

Томас підняв на мене погляд - томний, теплий, майже голодний.

- Ти навіть не уявляєш, як сильно мені подобається, коли ти стаєш ось такою.

- Якою?

- Сміливою. Грайливою. - він усміхнувся. - І коли дивишся на мене так, ніби вже знаєш, що я тобі ні в чому не відмовлю.

Я прикусила губу, стримуючи усмішку.

- А це неправда?

- Правда. - без вагань відповів Томас. - Особливо зараз. Вночі. На кухні. Коли на тобі тільки моя футболка, а я ще досі пам’ятаю кожен звук, який ти видавала кілька годин тому.

- Хммм… - тихо простогнала я, наче нагадуючи мої стогони.

- Ти мене випробовуєш? – прихилився Томас до мого вуха, шепочучи звабливо.

- Тааак… - на видиху промовила я.

- І навіщо ці тортури, якщо я вже готовий на все? Тут, поруч з тобою, вже повністю потонувший в твоїй звабливості… - продовжував шепотіти на вухо, тільки вже більш низьким хриплим голосом.

- Бо мені подобається дражнити тебе, зваблювати… Ти такий тоді нестримний, такий… хижий. – останнє слово я сказала більш різкіше.

- Хижий? Хм… Так мене ще не називали... То ти хочеш, щоб я став несамовитим звірем? З’їв тебе на цій кухні? – перемістився він до моєї скроні, рвано вдихаючи запах мого волосся.

- Так, звірем. Але досить обережним, тому що в цьому лісі ми сьогодні не одні. Нам точно не потрібні свідки твого полювання та поїдання своєї жертви… - відповіла я з томними вдихами та видихами.

- Арррр… - з риком він вкусив мене за шию, легенько, грайливо. Від укусу плавно перейшов до поцілунку, впиваючись в мою шию, з натиском. Внизу живота щось тремтливо стислось.

Я знову застогнала, трохи гучніше, ніж потрібно було. І щоб зупинити цей стогін, який нас видавав, Томас перехопив мої губи своїми, затягуючи в легкий поцілунок.

На мить відсторонившись, він подивився на мене, пильно, трохи зухвало. Наче перед стрибком у невідомість. Потім різко розвернув мене зі стільцем до себе, швидким рухом підхопив руками моє напівголе тіло і посадив на стіл.

Холодна поверхня стільниці на мить торкнулася шкіри, але це відчуття відразу зникло - Томас підійшов впритул, стаючи між моїми ногами. Його долоні лягли на мої стегна, впевнено, майже нетерпляче, і він притяг мене ближче до себе.

Я відчула його дихання біля самого обличчя, знайомий аромат, і тихий шепіт, такий звабливий, неспокійний :

- Ну що, продовжимо наше божевілля?

Це питання не потребувало відповіді…

Він нахилився, і його губи знайшли мої – жадібно, палко, ніби кожен поцілунок мав сказати більше, ніж слова. Я обгорнула руками його шию, погладжуючи, зариваючись у його м'яке волосся, переміщаючи руки з плечей на його груди, ідеальний торс, опускаючись нижче, до затверділого і збудженого місця. З силою та бажанням я затиснула його в своїх руках і почула низький гортанний стогін Томаса. Я погладжувала, стискала, збуджувала його ще більше. Тепер він був у моєму полоні. І доки я грала з ним, ніжні руки Томаса ковзнули під футболку, проходячи по моїй спині, змушуючи мене мимоволі прогнутися назустріч. Від кожного дотику по шкірі пробігало тепле тремтіння. Він цілував мою шию, руками пестячи груди, так м’яко і ніжно.

Я обхопила Томаса своїми ногами, погоджуючись на запропоноване божевілля. Він присунув мене ближче до краю столу, щоб було зручно обом, і цього разу в його рухах не було ні краплі стриманості, тільки сила, натиск і солодке передчуття. Міцно тримаючи мене, цілуючи з новим поривом, почав дихати важче, ловлячи повітря. Я повільно обома руками стягнула з нього спідню білизну, - єдине, що було на ньому, оголюючи його велике і вже готове до всього достоїнство.

Томас м'яко тримав мої сідниці, проникаючи у мене. Я вигнулась від нереального відчуття всередині, видавши ледь чутний стогін. Тепер він заповнював усю мене, володів моїм тілом без залишку, зайняв мої думки тільки собою, і я тонула в ньому і цьому блаженстві.

Його ритмічні та динамічні рухи доводили мене до запаморочення. Пробуючи зі мною різні пози, різні темпи та глибину, Томас вивчав мене, і себе разом зі мною. Йому хотілося пізнавати нас у цьому, жадав випробувати мене в різних положеннях, з різною силою, дізнаватись нові відчуття, дотики, і ця цікавість розпалювала ще більший вогонь між нами.

Ми намагались не шуміти, не видавати голосних звуків, але це не завжди вдавалось. Ми не завжди могли контролювати себе, свої почуття та емоції.

Ніч здавалася нескінченною. Тепер і кухня стала свідком нашого божевілля, такого солодкого та невгамовного.