Раді Вас бачити!

   Кілька днів наші зустрічі з Томасом траплялися на ранковій пробіжці, і тоді, коли я занесла вкотре приготовану страву після кулінарного уроку. Я сама не помітила, як втягнулася в ці активності, як вони стали мені цікавими, близькими та звичними. Мені подобалося цим займатися, я помічала, що зростаю. Цей розвиток я дуже чітко відчувала і це окриляло. Мені здається, я почала приходити до гармонії із собою, своїм тілом, душею. Хотілося вхопити ще більше знань, умінь, стати ще краще. Тепер стимулом для змін був не лише Томас. Тепер моє внутрішнє «я» саме хотіло стати краще. І це було чудовим показником, що я на вірному шляху.

   Томас був зайнятий на роботі, а я поступово готувалася до подорожі. Попросила Ліззі прийти, допомогти зі зборами і заразом поговорити про її особисте життя.

- Обов'язково візьми якусь худі чи толстовку, і штани, на вечір. Можеш взяти змінний одяг і не забудь те, в чому спатимеш. Піжаму або еротичну мереживну білизну – виріши сама. - підморгнула лукаво подруга.

- Дякую за пораду, над цим справді варто подумати. - зітхнула я.

- Я ще завжди беру свої особисті рушники. Хоч там і є такі предмети для користування, але мені комфортніше з моїми. - згадала вона. - Взуття зручніше, косметичку, аптечку на кожен, та й наче все.

- Добре, тоді залишилися дрібниці, і я буду готова. А ти поки що розкажи, як твій Рік. Все добре у вас? - завела розмову про її особисте життя.

- Він дуже уважний, добрий, симпатичний, і загалом усе гаразд. Єдине, мені не подобається, що він палить. Хоче кинути, але поки що не виходить. Але те, що хоче – вже добрий знак. - відповіла подруга, не вдаючись у подробиці.

- Він буде з нами? - запитала я.

- Так, я запросила його, і він з радістю погодився.

- Отже, у мене буде можливість побачити цього хлопця і побачити те, що, можливо, ти не помічаєш. - зраділа я.

- Так, це може бути корисним, - погляд збоку. - задумалася подруга.

- А я якось переживаю. Це наша перша з Томасом така вилазка, коли ми вже як пара. Я не знаю чи в курсі Анна, Джейк і Колін про наші відносини, як вони на це відреагують. І взагалі… Якось мені не по собі. Раптом щось піде не так… - почала метушитися я.

- Не хвилюйся. Ну, що може піти не так? У Томаса завжди все під контролем. - заспокоювала мене Ліз, хоча напевно трохи переживала, так як їй доведеться показати в цій поїздці свого нового хлопця. У такі моменти завжди сподіваєшся, що твої друзі приймуть його, потоваришують, і головне – не підколюватимуть, не перевірятимуть і не знущатимуться. Але оскільки раніше таких прецедентів не було, вона сподівалася, що і цього разу все буде добре.

- Зазвичай після слів «що може піти не так» щось і трапляється. - якось нервово скривилася я.

- Ну тоді нам прийде на допомогу фраза "все що не робиться - все на краще". - посміхнулася Ліззі.

   Ще кілька годин просидівши з подругою за звичною балаканиною, вона пішла до себе, а я почала перебирати свою нижню білизну, в пошуках чогось гарного, про всяк випадок. Вирішила взяти короткий пеньюар із шовкової тканини ніжно-рожевого кольору, а ось спокусливої мереживної білизни в мене не було. Точніше, не було такої, в якій я хотіла б з’явитися перед Томасом. Тож незапланований похід у магазин нижньої білизни витягнув мене з дому. Ліз я не стала брати з собою, аж надто інтимною здавалася мені ця ситуація.

   Перемірявши достатню кількість білизни, я зупинилася на напівпрозорому комплекті чорного кольору із мережива та невеликими тонкими візерунками квітів. На мені він сидів чудово, підкреслюючи всі принади. Напівпрозора тканина робила образ одночасно ніжним та зухвалим, залишаючи простір для уяви.

   Я не була впевнена на всі 100%, що використовуватиму комплект у цій поїздці, але те, що він мені точно колись стане в нагоді – без сумнівів.