Раді Вас бачити!

Додому я просто-таки влетіла. Зателефонувала Ліззі, попросивши її зайти до мене через 15 хвилин. Сама швидко прийняла душ і почала порпатись у своєму новому гардеробі, не пригадуючи, що я купувала з нового одягу таке, що підійде для даної ситуацій, такого виходу.

Як по годиннику, через 15 хвилин подруга була вже в мене, а я їй квапливо розповідала про наш похід до клубу. Її здивування, точніше, паніка розхитувала мене ще сильніше. Хвилювання підкочувало до горла, серце вилітало, руки тремтіли. Я ніби збиралася на своє перше побачення у житті. У нас було приблизно півтори години на збори, і ми завзято почали шукати вбрання. Щось ефектне, але не вульгарне.

Розклавши кілька варіантів на ліжку, ми стояли з оцінюючим, вибираючи, яке вбрання краще.

- Боожееее... Я не була в таких місцях... ще з підліткового віку. Я не знаю, що зараз одягають в клуби… - занила я від тягаря важкого вибору.

- Тому, треба приміряти! - вирішила подруга.

І я почала по черзі одягати розкладені вбрання. Найбільше підійшла приталена сукня в паєтках, яку я купила для корпоративу на Новий рік, і стильний комплект з корсету та спідниці, обтягнутий зборами атласною тканиною. І те, й інше чудово підкреслювало фігуру, відкривало ноги, показувало вдало декольте.

Я вирішила йти в темно-синій сукні з паєтками, на тонких бретельках, яка «обліпила» мене, чітко окресливши фігуру. Уявляючи, що серед темряви, де будуть тільки софіти, привернуть увагу саме паєтки, які блищатимуть та явно виділятимуться.

До сукні підібрали темні босоніжки на шпильці. Яскравий макіяж на очах, у стилі смокі-айс, нюдова помада, трохи рум'ян, і я була майже готова. Не знала тільки, що робити із зачіскою. Залишити локони, які трохи розпустилися, або зібрати їх в об'ємний пучок знизу? І спробувавши по-різному «пограти» з зачіскою, зупинилися на пучку. Тому, зібравши волосся, заколовши його, не сильно стягуючи, залишаючи невеликий об'єм, вклали локони в гарний «клубочок», витягли з боків обличчя два тонких пасма локонів, для легкості та витонченості образу. З прикрас на шиї красувався ланцюжок з невеликою підвіскою з темним камінням, на вухах довгі сережки з камінчиками такого ж темного кольору, що й підвіска.

Я стояла майже готова біля великого дзеркала і нервово розглядала себе, крутилась, намагалась сукню витягнути нижче, бо мені здавалось, що вона надто коротка. Я скривилася, сумніваючись, що ця ідея з клубом взагалі вдала. Це «прочитала» на моєму обличчі Ліззі.

- Ні, Наталі, навіть не думай вмикати задню! Ти вже забігла занадто далеко, щоб зараз просто втекти, сховатися! – суворо глянула вона на мене.

- Ліз, я не знаю… - я нервово прикусила губу, дивлячись на подругу. Макіяж був бездоганним, але всередині все тремтіло від паніки. - Клуби - це взагалі не моє. А якщо я виглядатиму безглуздо? Якщо його колеги зрозуміють, що я просто вдаю із себе цю «фатальну жінку»? І взагалі, ти памʼятаєш, я розказувала, який був Томас в кав'ярні? Він був роздратований. Може, я десь перегнула палицю?

Ліззі підійшла ззаду, м’яко поклала руки мені на плечі й змусила подивитися прямо в дзеркало, зустрівшись зі мною поглядом.

- А тепер послухай мене уважно, - її голос звучав незвично серйозно, без жодної краплі звичної іронії. - По-перше, Томас був не роздратований, він був шокований. І наляканий тим, що інші чоловіки раптом розгледіли в тобі те, яка ти гарна, вишукана, інтригуюча. По-друге, подивися на себе. Ну ж бо, поглянь!

Я слухняно видалась у своє відображення.

- Ти бачиш сіру мишку? Бо я - ні. - продовжила Ліззі. - Я бачу неймовірну, розкішну дівчину, від якої сьогодні в «Арбі» у всіх відніме мову. Ти зробила колосальну роботу над собою, Наталі. І ти зробила це не просто так. Ти вийшла зі своєї тіні. Тож чому ти зараз намагаєшся залізти туди назад при першому ж серйозному виклику?

- Бо мені страшно втратити навіть те, що є… - тихо зізналася я, відчуваючи, як підкочується клубок до горла.

- Страх - це нормально. Але ти вже не та дівчинка, яка роками мовчки проводжала його поглядом, - Ліззі підбадьорливо посміхнулася й злегка струснула мене за плечі. - Сьогодні твій вечір. Ти не повинна нічого вдавати. Просто будь собою - тією Наталі, яку ми всі любимо, але з додаванням цієї нової, яскравої, непередбачуваної та загадкової нотки, яка тобі так личить. Нехай Томас помучиться. Нехай подивиться, як на тебе заглядаються інші, і нарешті зрозуміє, який скарб весь цей час був прямо перед його носом. Ти зможеш, чуєш? Я буду поруч.

Її слова гарячою хвилею розійшлися по моєму тілу, витісняючи липкий підлітковий страх. Ліззі мала рацію. Позаду були дні перевтілень, курсів, сумнівів і перших маленьких перемог. Я не мала права здатися саме зараз.

- Дякую, Ліз, - я глибоко вдихнула, розправляючи плечі, і вперше за вечір щиро й упевнено посміхнулася своєму відображенню. - Що б я без тебе робила?

- Ой, ну все, досить драми, - знову защебетала подруга, миттєво повертаючись до свого звичного грайливого настрою. – Збирай сумочку, бризкай свої нові вишневі парфуми, бо мій братик буде чекати в авто через 15 хвилин. А я хочу бачити, як у нього відвисне щелепа, коли він побачить тебе такою!

Поки я збирала в маленьку сумочку всі необхідні для дівчини речі, Ліззі швидко зібралася, і прийшла повідомити, що Томас нас уже чекає в авто.

- Ти хоч усе встигла, що хотіла зробити? – я поцікавилася зборами подруги.

- Не хвилюйся за мене. Сьогодні не мій вечір, це точно. - посміхнулася мені, підбадьорюючи, і поквапила мене виходити з дому.

Вже вибігаючи, я нанесла свої вишневі парфуми на зону декольте, зап'ястя, і трохи на волосся. І вискочила з дому, в передчутті незабутнього вечора.

В авто я сіла на заднє сидіння, щоб зайвий раз не нервувати поряд з Томасом, це зрозуміла і Ліззі, тому не стала наполягати, щоб я сиділа попереду.

Сівши зручніше, я глянула на Томаса. Він був у темній сорочці, з розстебнутим комірцем, досить глибоко розстебнутим… Верхня частина його грудей була оголеною, що виглядало досить відверто та звабливо. Темні штани доповнювали образ. Злегка мокрі локони, гарно укладені, підкреслювали його брутальний стиль.

- Готова? - Ліззі обернулася, переконуючись, що зі мною все добре. - Ти виглядаєш просто неймовірно! Ми чудово тебе вбрали. Сіло на тобі все просто шикарно! Томасе, подивись, яку красуню ми веземо. Якщо в клубі до неї вишикується черга, я не здивуюся. – говорила подруга демонстративно, звертаючи увагу Томаса на мене.

Томас нічого не відповів відразу. Він повільно перевів погляд у дзеркало, і я відчула, як цей візуальний контакт став майже фізичним. Його очі затрималися на моєму обличчю, потім на відкритих ногах, які в цій сукні здавалися нескінченними.

- Бачу, - нарешті вимовив він. Голос був незвично сухим. - Але чи не занадто... відверто для звичайної п’ятниці? Ти впевнена, що готова до такої уваги, Наталі? Клуб - це не парк для пробіжок. Там інші правила.

- Якраз правил мені сьогодні й не хочеться, - я витримала його погляд через дзеркало, злегка нахилившись вперед, до простору між сидіннями. - Хочу відчути драйв. Тобі щось бентежить у моєму одязі? До речі, твої оголені груди теж не демонструють скромності… - показала на його занадто відкриту сорочку.

- А я не казав, що скромний… - злегка повернув голову до мене він.

Наші обличчя опинились досить близько, що мені стало незручно… перед Ліззі.

Ліз пирхнула, переводячи погляд з брата на мене.

- Не скромний мій брат… Годі тобі! Не звертай уваги, Наталі. Він просто знову ввімкнув режим «суворого вихователя». Насправді він просто боїться, що йому доведеться весь вечір відганяти від тебе кавалерів.

Томас різко повернув обличчя від мене, завів двигун, і звук мотора прозвучав як глухе гарчання. Я випрямилась, сівши трохи напружено.

- Я просто кажу, що деякі вбрання провокують більше, ніж потрібно, - він ще раз зазирнув мимохідь в дзеркало. - Ти виглядаєш ефектно, Наталі. Навіть занадто. Сподіваюся, ти знаєш, що робиш.

- Повір, я чудово знаю, що роблю, - сказала я впевнено, відкинувшись на сидіння. Розслаблено, трохи гордовито, наче образилась на його занадто «дбайливі» та стурбовані коментарі.

- Ну все, вистачить повчань! - втрутилася Ліззі, не помічаючи електрики, що іскрила між нами. - Томасе, тисни на газ! Клуб чекає, і я не збираюся пропускати найкращі треки через твій буркіт.

- Як скажеш, - відрізав Томас.

Він різко рушив з місця. Протягом усієї дороги я відчувала його погляд у дзеркалі щоразу, коли ми зупинялися на світлофорі. Він вдивлявся в моє обличчя, сповзав все нижче від ключиць до декольте, блукав по моєму тілу трохи нахабно. Я робила вигляд наче не помічаю цього, просто дивлячись у вікно. А коли ловила його зацікавлені очі у дзеркалі заднього виду, він швидко відводив погляд, наче й не дивився на мене зовсім.

У машині панувала атмосфера зовні спокійна, але на енергетичному рівні все ніби «тремтіло». Я починала хвилюватись з кожною хвилиною все більше, хоч і сама не розуміла до кінця чому.

Доїхали ми швидко, тому що відстань від будинку до клубу була невеликою. Запаркувавши авто трохи осторонь від закладу, ми вийшли з машини і поспішили до «Арбі», який вже на повну приймав відвідувачів.