Раді Вас бачити!

   Додому я просто-таки влетіла. Зателефонувала Ліззі, попросивши її зайти до мене через 15 хвилин. Сама швидко прийняла душ і почала порпатись у своєму новому гардеробі, не пригадуючи, щоб я купувала собі щось для подібних заходів.

   Як по годиннику, через 15 хвилин подруга була вже в мене, а я їй квапливо розповідала про наш похід до клубу. Її здивування, точніше, паніка розхитувала мене ще сильніше. Хвилювання підкочувало до горла, серце вилітало, руки потіли. Я ніби збиралася на своє перше побачення у житті. У нас було приблизно півтори години на збори, і ми завзято почали шукати вбрання. Щось ефектне, але не вульгарне.

   Розклавши кілька варіантів на ліжку, ми стояли з оцінюючим поглядом, вибираючи, яке вбрання краще.

- Боожееее... Я не була в таких місцях... ще з підліткового віку. Я не знаю, що зараз одягають в клуби… - занила я від тягаря важкого вибору.

- Тому, треба приміряти! - вирішила подруга.

   І я почала по черзі одягати розкладені вбрання. Найбільше підійшла приталена сукня в паєтках, яку я купила для корпоративу на Новий рік, і стильний комплект з корсету та спідниці, обтягнутий зборами атласною тканиною. І те, й інше чудово підкреслювало фігуру, відкривало ноги, показувало у вдалому світлі декольте.

   Я вирішила йти в темно-синій сукні з паєтками, на тонких бретельках, яка «обліпила» мене, чітко окресливши фігуру. Уявляючи, що серед темряви, де будуть тільки софіти, привернуть увагу паєтки, які блищатимуть та явно виділятимуться.

   До сукні підібрали темні босоніжки на шпильці. Яскравий макіяж на очах, у стилі смокі-айс, нюдова помада, трохи рум'ян, і я була майже готова. Не знала тільки, що робити із зачіскою. Залишити локони, які трохи розпустилися, або зібрати їх в об'ємний пучок знизу? І спробувавши по-різному «пограти» з зачіскою, зупинилися на пучку. Так що, зібравши волосся, заколовши його, не сильно стягуючи, залишаючи невеликий об'єм, вклали локони в гарний «клубочок», витягли з боків обличчя дві тонкі пасма локонів, для легкості та витонченості образу. З прикрас на шиї красувався тонкий ланцюжок з невеликою підвіскою з темним камінням, на вухах довгі сережки з камінчиками такого ж темного кольору, що й підвіска.

   Поки я доробляла свій образ, Ліззі швидко зібралася, і прийшла повідомити, що Томас нас уже чекає в авто.

- Ти хоч усе встигла, що хотіла зробити? - поцікавилася зборами подруги.

- Не хвилюйся за мене. Сьогодні не мій вечір це точно. - посміхнулася мені, підбадьорюючи, і поквапила мене виходити з дому.

   Вже вибігаючи, я нанесла свої вишневі парфуми на зону декольте, зап'ястя, і трохи на волосся. І вискочила з дому, прихопивши маленьку сумочку для всіляких жіночих дрібниць.

   В авто я сіла на заднє сидіння, щоб зайвий раз не нервувати поряд з Томасом, це зрозуміла і Ліззі, тому не стала наполягати, щоб я сиділа попереду.

   Сівши зручніше, я глянула на Томаса. Він був у темній сорочці, з розстебнутим комірцем, досить глибоко розстебнутим… І в темних штанах. Злегка мокрі локони, гарно укладені, підкреслювали його брутальний стиль.

   Я сіла так, що могла у дзеркало заднього виду бачити його очі. І коли ми розмістилися, він подивився в це дзеркало на мене, і запитав:

- Готова?

- Таааак ... - протяжно і невпевнено відповіла я.

- Точно не передумала? – ніби знущався він.

– Ні. – твердіше відповіла я.

- Хвилюєшся? – примружився він.

- Трохи... - видихнула я, розуміючи, що приховати своє хвилювання все одно не вдасться. – Я востаннє була у таких місцях, коли ще була підлітком. Сподіваюся, все пройде нормально.

- Відчепись ти від неї. Поїхали вже! - втрутилася Ліззі. І дякую їй за це. Тому що моє серце вже вистрибувало з грудей, а в животі скручувався нервовий клубок.

   Ми їхали не швидко. У машині панувала атмосфера зовні спокійна, але на енергетичному рівні все ніби «тремтіло». Пару разів бачила, як Томас дивився на мене в дзеркало заднього виду, вивчаючи, ніби намагався «познайомитися» зі мною новою, такою іншою, загадковою, звабливою і красивою.

   Доїхали ми швидко, тому що відстань від будинку до клубу була невеликою. Припаркувавши авто трохи осторонь від клубу, ми вийшли з машини і поспішили до «Арбі».