Раді Вас бачити!

— Я не заважаю? — насторожено спитав Пак. — Ти не сам?

— Що? Та ні, я сам. Просто… фільм дивлюся, — Ден розгубився почувши голос Пака.

— Ага, фільм, — протягнув Пак. — Ну добре, удам, що я повірив.

— Та йди ти, — пирснув Ден.Зустрівши лукаву посмішку Со-ян яка сексуально облизала, кінчиком язика верхню губу. — Кажи вже, чого хотів.

— Пам’ятаєш, ти питав за роботу?

— Ага. І що, у тебе є варіанти? — Ден продовжував роздивлятися її тіло.

— Є один. Подзвони Владу й скажи, що шукаєш роботу. Але не кажи, що я тебе направив.

— Пак… щось сталося? — Ден відчув у голосі друга тривогу.

— Мене звільнили, — спокійно відповів він.

— Це через скандал? — Со-ян ледве помітно повела зап’ястями, спробувавши вислизнути з його хватки — не тікаючи, а граючись. Її рух був повільний, пробний… майже провокативний.

Ден зреагував миттєво.

Пальці сильніше замкнулися навколо її рук, м’яко, але без жодного шансу вирватися. Він нахилив голову трохи вбік, спостерігаючи за нею з хижою усмішкою.В ній читалося. Куди це ти зібралася?

Він ледь-ледь похитав головою, не розтискаючи пальців.

— Думаю, що так. Але слухай… будь ласка, нічого не кажи Со-ян. Їй і так важко. Не хочу, щоб вона почувалася винною.

— Добре, мовчатиму, — серйозно підтвердив Ден.Якби тільки Пак знав як їм зараз обом важко.

— І ще, — продовжив Пак, — не сперечайся з нею. Вона зараз як натягнута струна, а ти сьогодні ще й підлив масла у вогонь.

Ден глянув на витягнуте тіло Со-ян в одній білизні. І правда як струна.

— Гаразд, постараюся, — погодився Ден розтягуючи губи в посмішці.Пора було закінчувати розмову, бо він починав відчувати провину перед другом.

— Постараєшся? — підозріло запитав Пак. — Ти ж зазвичай сперечаєшся навіть із телевізором.

— А що робити? Він же інколи неправий! — Ден спробував віджартуватися.

— Слухай, — різко змінив тон Пак. — Ти там точно сам?

— Так, сам, — швидко відповів Ден.Він вже уявляв як Паків кулак розбиває йому вщент щелепу. — Все, давай, я іду спати.

— Ти мусиш влаштуватися на моє місце, — крикнув Пак, та Ден вже натиснув кнопку скинути дзвінок..

— На чому ми зупинилися?.. — він промовив слова, повільно, нахиляючись над нею так, що тінь його тіла накрила її повністю.

Лукава посмішка стала глибшою, майже хижою.

Со-ян провела язиком по нижній губі, ледь вигинаючи спину, її рух був таким відвертим, таким навмисним, що у Дена перехопило подих.

— Ти хотів мене з’їсти… — прошепотіла вона, голос глухий, з повільною, тягучою насмішкою.

Її стегна торкнулися його тіла, викликаючи в ньому запаморочливу хвилю бажання.

— Мгггг… — цей звук вирвався з нього сам, глибокий, задоволений, тваринний.

Він нахилився до її вуха так близько, що його губи ледве ковзнули по її шкірі. — Я готовий почати…

Його пальці розтиснули її зап’ястя лише для того, щоб однією рукою впертися в матрац біля її голови, а другою — провести вниз по її тілу, повільно, гаряче, немов позначаючи кожен сантиметр, який він збирався скуштувати.

Со-ян затримала подих.

— Ти ж не передумала? — він глянув на неї, погляд гарячий, нетерплячий.

— Не передумала… — прошепотіла вона, і її голос затремтів.

У ту ж мить його рука ковзнула, занурюючись під тонку тканину на її стегнах, пальці одразу пройшли між половими губами і її шкіра спалахнула жаром.

Со-ян різко вдихнула, наче цей дотик пробіг електричним імпульсом по всьому тілу. Вона вигнулася назустріч йому, пальці вп’ялися в його плечі, ковзаючи по теплій шкірі під халатом.

Його пальці рухалися далі змушуючи стогін вирватися з її грудей, граючись із нею, з її реакціями, з кожним тремтінням. Він рухався так, ніби знав кожен секрет її тіла, кожну точку, від якої вона втрачає контроль.

Ден торкнувся губами її шиї — повільно, ніжно, ніби кожен сантиметр її шкіри був для нього чимось солодким. Він спускався нижче, дозволяючи подиху ковзати по її ключиці, і від цього в Со-ян наливалися соски під мереживом.

Його поцілунки були теплими, м’якими, але в них відчувалася прихована сила, яка змушувала її тремтіти. Він дійшов до її плеча й затримався там, насолоджуючись тим, як вона здригається під ним.

Ден легенько торкнувся зубами тонкої бретельки її білизни — не грубо, а грайливо, з зухвалістю. Він потягнув її вниз лише на кілька сантиметрів, даючи зрозуміти, що не поспішає, що хоче смакувати кожну її реакцію, кожен подих.

— Ти знущаєшся… — видихнула вона, наполовину сміючись, наполовину втрачаючи контроль від того, як уміло він затягував цю гру.

Він підняв голову, зустрічаючи її погляд зблизька.

У його очах промайнуло ніжне знущання.

— Мені зупинитися?

Її пальці ковзнули по його спині, притягуючи ближче, і вона ледь чутно засміялася.

— Навіть не думай.

Ден повільно опустився нижче, не відводячи від неї погляду. Со-ян затримала подих, коли його тепле дихання торкнулося її грудей крізь тонку тканину.

Він нахилився ще ближче і ледь-ледь, майже не торкаючись, ковзнув губами по округлості, що проступала крізь мереживо.Вона завмерла в очікувані.

Ден усміхнувся.

Він ніжно вкусив її крізь тканину — зовсім легенько, не боляче — лише настільки, щоб змусити її видихнути, застогнати.

— Ден… — її голос зірвався на шепіт.

Він підняв голову, знову замикаючи їхні погляди.

Його рука ковзнула в трусиках, ще сильніше розпалюючи жар.

— Якщо ти так реагуєш на один дотик… — тихо промовив він, нахиляючись ближче до її губ. — …я не знаю, що буде далі.

Її пальці стисли його волосся, притягуючи до себе.

— То можливо час дізнатися? — видихнула вона, не відводячи очей.

Ден тихо засміявся — коротко, низько, приймаючи виклик.

— Добре, — прошепотів він.

Його поцілунки сповільнилися, стали глибшими, терпкішими. Він рухався нижче по її животу, залишаючи теплі, м’які дотики, від яких шкіра під ним тремтіла. Кожен поцілунок був ніби навмисно провокативний — не швидким, а повільним, настільки, що Со-ян стискала пальцями простирадло.

Він зупинився на мить біля самої межі — там, де закінчувалася ніжна тканина на її стегнах. Подих Дена ковзнув по її шкірі, і вона різко вдихнула, несила стримати реакцію.

Ден потягнув тканину трусиків вниз, оголюючи її лобок, його губи ніжно торкнулися шкіри.Со-ян прикусила губу стримуючи стогін.

Ден продовжив стягувати трусики з її ніжок.Після чого він опинився між ніжками дівчини.Його губи продовжували опускатися по її інтимних вустах, змушуючи Со-ян затамувати подих.Язик впевнено проник між ними й торкнувся напухлої горошинки.

— Ахххх…..

Ден задоволено посміхнувся реакції й більш наполегливо продовжив.Дозволяючи собі проникнути в її лоно двома пальцями та повільно рухати ними.

Тіло Со-ян вигиналося, реагуючи на кожен його дотик. Її подих ставав нерівним, вона то затримувала його, то різко вдихала, ніби не могла впоратися з хвилею відчуттів, що накривала її з голови до ніг.

Ден знав, що робить — знав по тому, як її пальці стискали простирадло, як її коліна мимоволі тягнулися ближче до нього, як з її губ зривалися короткі, тремтливі звуки, що ставали все глибшими.

Він відчував, як вона наближається до тієї межі — відчував це навіть без слів, по зміні її подиху, по напрузі в її тілі, по тому, як вона раптом затремтіла, вчепившись в його волосся.

І коли з її грудей вирвався тихий, затягнутий, майже зірваний стогін, Ден підвівся, насолоджуючись як вона вигинається від оргазму.Він стягнув з себе халат повністю оголюючи своє тіло, простягнув руку до тумбочки, висунув шухляду, його пальці знайшли те, що потрібно, і Ден швидко розкрив упаковку зубами.Він досвідчено натягнув презерватив.

Поглянувши на Со-ян, він побачив, як вона спостерігає за кожним його рухом.

Її щоки спалахнули рожевим, а грудна клітка все ще здіймалася у швидкому ритмі.

Ден нахилився нижче, упираючись рукою в матрац поруч із її головою.

Її пальці одразу піднялися до його плечей, вчепившись у нього нігтями.

Збуджений член легко проникнув у вологе лоно.Від чого Со-ян голосно застогнала.

Ден нарощував темп, рухаючи своїми стегнами, заставляючи її викрикувати від насолоди.Все швидше і швидше. Та йому не вдалося довго протриматися.Його тіло обм'якло і Со-ян відчула як член пульсує в ній.

Ден повалився поруч. Його дихання було уривчасте, груди ще розгойдувалися від важкого подиху, а на обличчі грала задоволена, трохи розслаблена усмішка. Він кинув погляд на її обличчя, ще сповнене легкого рум’янцю.Ден обережно притягнув Со-ян до себе, міцно, але ніжно, замкнувши її в обійми. Його губи торкнулися її плеча у короткому, але теплом поцілунку. Він відчував її тепло, її тихе дихання поруч, і сам не помітив, як очі поступово закрилися. Тіло розслабилося, думки стихли, і Ден заснув, тримаючи її у своїх обіймах.