Раді Вас бачити!

Двері покоїв відчинилися майже безшумно. Патрік різко підвівся на ліктях, інстинктивно прикриваючись руками. У прохід увійшов володар Равінару. Маска з лазуриту була знята. Тепер Патрік уперше побачив його обличчя — різкі, але витончені риси, темні очі та коротку бороду, підфарбовану хною. Шейх був без верхнього халата, лише в тонкій шовковій туніці, що вільно спадала з плечей.

Він не сказав ані слова. Просто зачинив за собою двері й повільно підійшов до ложа. У руках він ніс не зброю й не ланцюги — золотий піднос з вином і фруктами.

— Ляж, — м’яко сказав він. Голос був низький, глибокий, майже ласкавий. — Не треба ховатися. Сьогодні я не хочу бачити страху.

Патрік повільно ліг назад, але тіло його залишалося напруженим. Шейх сів на край ложа поруч із ним. Від нього пахло сандалом, мускусом і дорогим вином. Він налив темно-червону рідину в маленький золотий келих і простягнув Патріку.

— Пий. Це не отрута. Це допоможе тобі розслабитися.

Патрік узяв келих тремтячими пальцями. Вино було солодким, пряним, з присмаком граната й кориці. Він зробив кілька ковтків. Тепло відразу розлилося по грудях і животу.

Шейх усміхнувся кутиком губ. Він узяв стиглий фінік, обмокнув його в мед і підніс до губ Патріка.

— Відкрий рот.

Хлопець зашарівся, але послухався. Солодкий плід ковзнув йому на язик. Шейх повільно годував його — фініки, гранатові зернята, скибки манго. Кожного разу, коли сік стікав по підборіддю Патріка, володар витирав його пальцем і обережно облизував.

— Ти дуже красивий, — тихо промовив шейх, проводячи пальцями по щоці хлопця. — Така ніжна шкіра… така чиста.

Він відставив піднос убік. Одна рука лягла Патріку на груди — просто над серцем, відчуваючи, як воно калатає. Друга рука ковзнула по животу, дуже повільно, майже невагомо. Патрік здригнувся, дихання перехопило.

— Ти цнотливий, — це було не питання. — Я відчуваю. Не бійся. Я не буду грубим із тобою сьогодні.

Шейх нахилився й торкнувся губами до шиї Патріка — спочатку легко, потім глибше, смакуючи шкіру, намащену трояндовою олією. Хлопець тихо видихнув, стискаючи шовк під собою. Сором іще горів у грудях, але тіло вже зраджувало — шкіра стала гарячою, соски затверділи від легких доторків.

Повільно, дуже повільно шейх опустився нижче. Його губи ковзали по ключицях, по грудях. Коли він узяв у рот один з сосків і ніжно посмоктав, Патрік не стримав тихого стогону. Руки самі собою схопилися за шовк.

— Дивися на мене, — м’яко наказав володар.

Патрік підняв погляд. Очі його були затуманені — сором, страх і щось нове, гаряче й солодке змішувалися в них.

Шейх спустився ще нижче. Його пальці обережно розсунули стегна Патріка. Хлопець інстинктивно спробував звести їх, але володар затримав його коліна.

— Не закривайся. Дозволь мені тебе бачити.

Він нахилився й провів язиком по внутрішній стороні стегна, потім вище. Коли гарячі губи торкнулися члена Патріка, той здригнувся всім тілом і тихо, сором’язливо застогнав. Шейх був неймовірно досвідченим — він не поспішав. Повільно облизав, взяв у рот, граючись язиком, поки Патрік не почав тихо тремтіти й вигинатися на шовках.

— Ти солодкий, — прошепотів шейх, піднімаючись і накриваючи тіло хлопця своїм. — І зараз будеш моїм.

Він поцілував Патріка в губи — спочатку ніжно, потім глибше, забираючи подих. Одна рука ковзнула між їхніми тілами, пальці обережно, але впевнено почали готувати хлопця.

Патрік тремтів. Сльози сорому блищали на віях, але стегна самі собою розсунулися ширше, а тіло вигиналося назустріч досвідченим рукам володаря.

Шейх продовжував цілувати Патріка — повільно, глибоко, забираючи кожен подих. Його язик ковзав по губах хлопця, проникав у рот, вчив відповідати. Одна рука ніжно гладила внутрішню сторону стегон, пальці, змащені олією, обережно кружляли навколо входу, поступово проникаючи всередину — один, потім два.

Патрік тихенько поскулював у поцілунок, тіло його тремтіло. Він відчував себе повністю відкритим, вразливим, але тепло внизу живота росло, перетворюючись на гарячу, солодку хвилю.

— Дивись на мене, — прошепотів шейх, відриваючись від губ. Він підняв стегна Патріка вище, розміщуючись між ними. Головка його твердого члена повільно, дуже повільно почала входити.

Патрік різко вдихнув, пальці вчепилися в шовк під собою. Тихий, сором’язливий стогін вирвався з його горла. Біль був гострим, але шейх рухався неймовірно ніжно, даючи тілу звикнути. Він зупинявся, цілував шию, груди, гладив живіт Патріка, поки той не розслабився.

— Добре… ти молодець, — м’яко прошепотів володар, коли увійшов повністю. — Такий тугий… такий гарячий.

Він почав рухатися — повільними, глибокими поштовхами. Кожного разу, коли він входив до кінця, Патрік тихо стогнав, а його власний член пульсував між їхніми животами. Шейх нахилився й знову поцілував його, цього разу м’якше, майже ласкаво.

Але поступово ритм змінювався.

Шейх випростався, міцніше схопив Патріка за стегна й потягнув їх на себе. Рухи стали сильнішими, глибшими. Ніжність у його очах поступово перетворювалася на темний, голодний блиск.

— Ти тепер мій, — низько прошепотів він, вганяючись сильніше.

Патрік застогнав голосніше — біль змішувався з гострим задоволенням. Шейх схопив його за зап’ястя однією рукою й притиснув їх над головою до подушок, повністю контролюючи тіло хлопця. Друга рука міцно стиснула стегно Патріка, залишаючи червоні сліди пальців.

Тепер він брав його жорстко, глибоко, майже жадібно. Ложе скрипіло під ними. Кожний сильний поштовх вибивав із Патріка уривчасті, сором’язливі стогони. Сльози блищали на його віях — від сорому, від переповнення відчуттями, від того, як його тіло зраджувало й насолоджувалося.

— Дивись на мене, — наказав шейх хрипко. — Я хочу бачити, як ти ламаєшся.

Він нахилився й вкусив Патріка за шию — не сильно, але достатньо, щоб залишити слід. Ритм став майже жорстоким. Патрік вигинався, стогнав, його член терся об живіт шейха й раптом здригнувся — хлопець кінчив першим, гарячо й безконтрольно, з тихим, розпачливим зойком.

Але шейх не зупинився. Він продовжував рухатися ще швидше, жорсткіше, використовуючи тіло Патріка, поки сам не дійшов до межі. З глухим риком він увійшов максимально глибоко й вилився всередину, заповнюючи його гарячим насінням.

На кілька довгих секунд у покоях стало тихо. Лише важке дихання двох чоловіків.

Шейх не відсунувся одразу. Він залишався всередині, нависнувши над Патріком, і дивився йому в очі. Ніжність майже повністю зникла. Залишився тільки темний, задоволений володар.

— Гарний хлопчик, — тихо промовив він, проводячи великим пальцем по мокрій від сліз щоці Патріка. — Завтра буде боліти… і все одно захочеш ще.

Він повільно вийшов, і Патрік тихо застогнав від порожнечі. Шейх ліг поруч, притягнув його до себе й накрив важким шовковим покривалом.

— Спи. Ти тепер належиш мені.

Розділ 20 Ранок