Раді Вас бачити!

========== 57 ==========

- Значить, ти знайшла його! Знайшла джерело! - Мантей красномовно подивився на мій потьмянілий браслет. Я тут же прибрала руку з браслетом за спину. І на секунду задумалася, звідки він так обізнаний? Звідки знає, що нейтралізувати браслет я змогла тільки за допомогою джерела сили ровенів...

- Ти, напевно, хочеш запитати, звідки я знаю, що ти дісталася до джерела, і що тільки за його допомогою ти змогла заблокувати закляття, що силою богів з'єднало вас з імператором? - він почекав кілька секунд, посміхнувся, потім продовжив, - Я не одне століття полюю за магією ровенів! Як думаєш, чому вас стало так мало? - озвучив він ці жахливу думку і зловісно розсміявся. Усього кілька секунд сміху, і він знову став серйозним, повів рукою і напустив магічний серпанок на двері та вікна. Він відрізав нам шлях до втечі. Ванзель і Фаль тут же затулили мене собою, я лише краєм ока встигла помітити, як на кінчиках пальців хлопців уже струмувала їхня водна і вогняна стихії.

Мантей тим часом матеріалізував у себе в руці сферу. Побачивши її, я запанікувала ще більше. Жах скував моє тіло, я невідривно дивилася на свою погибель і замість того, щоб битися, я піддалася паніці.

Фантарілель і Ванзель оточили себе щитами і першими вирішили напасти. Запущені атаки Фаля нітрохи не змогли нашкодити Мантею. Він створив невидимий бар'єр навколо себе, і щойно вогняна куля наближалася, густий туман навколо Мантея згущувався і поглинав атаку. Це була перевірка сили противника.

Ванзель підключився, і вони з Фалем стали атакувати разом. Мантею довелося ухилятися від атак. Мантей змахнув руками, і все приміщення заволокло непроглядним туманом, активувалися щити, що я ще на початку нашої подорожі підчепила на хлопців. Від запущеної похмурим магом атаки обидва щити швидко розрядилися, хлопці оточили себе щитами своїх стихій. Від запущених атак похмурого вони вгадували його місце розташування і направляли свої атаки туди. Крізь непроглядний туман я бачила лише різнокольорові спалахи.

Час минав, і я переживала дедалі більше. Не одразу вдалося опанувати себе і нагадати собі, що я стала сильнішою, у мені тече магія Антеля, я маю чинити опір, я маю захистити себе і дитину і маю врятувати своїх друзів.

Спалахи припинилися, туман майже розсіявся. І я почула, як закричав Фаль, потім і зовсім переді мною постала жахлива картина. Обидва хлопці, зависнувши в повітрі, смикали ногами, однією рукою намагалися закликати магію, іншою ж трималися за горло. Мантей з ненавистю і презирством дивився на моїх друзів, а з його витягнутих рук тягнулася тонка цівка туману, за характерними звуками, що видавали хлопці, я здогадалася, що Мантей таким чином їх душить.

- Ні! - з жахом скрикнула я, і Мантей змахнувши руками відкинув обох принців до стіни. Ванзель і Фаль закашлялися, але на ноги встати вже не могли.

Тим часом Мантей знову матеріалізував сферу, часу на роздуми і прийняття хоч якихось рішень не було. Похмурий маг тут же задіяв її. Липкі щупальці сили блискавично попрямували до мене. Не встигаючи нічого вдіяти, я застигла і не відразу зрозуміла, що сталося, поки не почула обурення Мантея і звук падаючого тіла біля своїх ніг.

Мантей повністю розвіяв туман, і я з жахом в очах виявила біля своїх ніг Ванзеля.

- Дурень, твоя нікчемна сила мені була ні до чого! - почула я краєм вуха, а сама схилилася до Ванзеля.

- Ванзелю! Ванзель! О, Боги! - скрикнула я, коли побачила, що очі принца застигли зі спорожнілим поглядом. Він не дихав, не моргав, і серце його не билося! Матусі! Ванзель, мій Ванзель!

- Ні! Ванзель! - Фаль з останніх сил підповз до друга і, схопивши того за плечі, став трясти, пробуючи привести до тями, але Ванзель більше не подавав жодних ознак життя. Фаль у відчаї закричав. Потім з ненавистю подивився на Мантея, який стояв і насміхався, його абсолютно не чіпало те, що сталося. Мало того, всім своїм виглядом він показував, що насолоджується стражданнями.

- Я вб'ю тебе! - з ненавистю в голосі виплюнув Фантарілель і жваво піднявся на ноги. Оточив себе полум'ям і почав нашіптувати заклинання. Зі збитого бурмотіння я зрозуміла, Фаль намагається повторити моє закляття, те саме, що знищує все навкруги. Тільки от я не впевнена, що у Фаля вийде...

- Ні! Фаль! - прошу друга відступити, єдине, що зараз хочу, заховати бодай його, хочу відкрити портал і забрати обох звідси, але Фантарілель мене не чує, він засліплений жагою помсти і в розпачі повторює рядки заклинання. Мантей діє швидше, він прориває захист Фаля і знову виносить руку перед собою, тонкий струмінь туману, піднімає тіло Фаля в повітря, він намагається чинити опір, смикається всім тілом і судорожно тримається за горло, страждаючи від задухи.

- Ні! - я підхоплюся на ноги і відпускаю свою магію, все приміщення навколо застигає, лід сковує магію Мантея, похмурий маг на мить втрачає контроль і Фаль падає на підлогу, з моєї руки майже зірвалася магія льоду, я думала зараз атакувати Мантея, вбити, знищити його...

- Тільки спробуй зробити те, що зібралася, і я заберу і його життя! - тим часом туман згущується, тіло Фаля підхопили згустки похмурої магії і піднесли просто під ноги до Мантея. Той схопив його за горло і на відстані витягнутої руки тримав тіло Фаля у висячому положенні. Очі Мага заволокло серпанок, з носа, рота й очей похмурого мага став виповзати сіро-чорний дим, він став проникати в ніс і рот Фаля.

Фантарілель закашлявся і почав махати руками, різко прикладати руки до горла, показуючи, що йому нічим дихати.

- Зупинися! - у розпачі вигукнула я, і туман припинив заповзати в ніс і рот Фаля, друг жадібно і голосно, захлинаючись, почав ковтати повітря.

- Якщо хочеш, щоб твій друг залишився в живих, то ти будеш робити те, що я кажу! - Мантей прибрав руку з горла Фаля, проте його тіло продовжувало висіти в повітрі.

- Отже... зараз ти відкриєш портал і перенесеш нас до джерела! Твій друг вирушить із нами! - я так хвилювалася за Фаля, що була готова зробити все, щоб він залишився живим.

Моргнувши оком, відкрила портал, але входити в нього ніхто не наважувався.

- А тепер ти одягнеш ось це! - у руці Мантея знову матеріалізувалася річ, і цього разу це був Райдужний обруч забуття. Від усвідомлення, що саме в руках мага зараз, холод пройшовся спиною, і нервово ковтнула, картинки минулого пронеслися перед очима. Я згадала як їм, Мантей скував магію батька, і той більше нічого не зміг зробити. Якщо я його зараз одягну, то позбудуся сили, і похмурому магу буде легко вбити мене.

Я мотнула головою, не погоджуючись із його рішенням.

- Ну ж бо, Ваша Величність! Я втомився чекати! Усе може закінчитися, так і не розпочавшись, я зараз просто вб'ю твого друга і за допомогою сфери витягну всю твою магію, впевнений, на кілька століть мені цього вистачить, я почекаю наступного ровена! - і на підтвердження своїх слів ледве живе тіло Фаля знову стало контужено смикатися, він навіть уже не пробував відбитися.

- Припини! Будь ласка! - викрикнула я й опустилася на підлогу, підхопила обруч і замкнула в себе на шиї. Холодна хвиля прокотилася по всьому моєму тілу, сили різко покинули мене, я похитнулася і завалилася набік. Голова йшла обертом і нудота підступила до горла. Я глибоко задихала, намагаючись побороти паніку і заспокоїтися. Мантей спостерігав за моїми муками, єдина його емоція - зловтішна усмішка, він уже почувався переможцем.

Фаля він з усієї сили жбурнув у портал, навіть уявити страшно, куди він там приземлився, потім Мантей підхопив мене за талію, оскільки самостійно стояти я не могла, і ступив разом зі мною у відкритий портал.

Портал тут же закрився, і ми опинилися біля входу в мій притулок.

- Ну, а тепер найважливіше! Віддай мені джерело! - я покрутила головою, сподіваючись побачити Фаля, і виявила його непритомним біля кромки дерева. Сама відступила на два кроки назад від Мантея.

- Що ж, - посміхнувся Мантей, - Якщо життя друга для тебе недостатній аргумент, то як щодо життя твого сина? - у руках Мантея знову матеріалізувалася сфера, і він одразу задіяв її, магічні потоки зі сфери потягнулися до мене, і я відчула нестерпний біль у всьому тілі, блакитний серпанок покидав моє тіло, я розуміла, що це моя магія, магія Антеля і магія малюка, який ще не народився, її всю він віддати не зможе, він без неї помре!

- Стій! Стій, будь ласка! - через силу вимовила я, і через довгі, болісні хвилини, він перенаправив сферу, припинивши з мого тіла викачування магії. Я впала на коліна і схопилася за живіт, боліло абсолютно все. Але найбільше я переживала за малюка, мені здавалося, що сталося непоправне.

- А, знаєш... - пересилюючи біль, я все ж таки зважилася подивитися на Мантея. Очі його гарячково блищали, магія зі сфери плавно перетікала в його тіло. Блакитне сяйво охопило його ауру, він з жадібністю поглинав відібрану в мене силу.

- Я передумав! Твоя і магія ненародженого нащадка імператора, досить сильна, мені вистачить цього на кілька століть! Я заберу її всю! - з цими словами він знову спрямував сферу в мій бік, і я майже відчула, як моя сила знову почала полишати моє тіло, як раптом у ногах я відчула різкий холод, видихаючи повітря через ніс, я побачила пару, мені раптом стало до неможливості холодно. Переді мною виникла товста крижана стіна, вона захистила мене від згубної сили сфери. Рідна холодна аура торкнулася мого сприйняття, і я зрозуміла, що зараз мені більше ніхто не зашкодить.