Раді Вас бачити!

======== 12 ==========

Ось уже тиждень як я живу в палаці. Моя незручність і стурбованість нікуди не зникла. Напрочуд приємними моментами виявилися наші зустрічі з Антелем. Ми гуляли палацом і садом, багато розмовляли, і попри те, що я багато років ховалася, не відчувала від нього ворожості. Ми згадували наше дитинство і періоди навчання, акуратно оминаючи тему смерті імператора, приємні дитячі спогади не раз змушували мене посміхнутися.

І всі наші зустрічі закінчувалися нестриманістю імператора. Він обов'язково затискав мене біля стіни і просто несамовито цілував, пестив моє тіло, я вся палала після таких поцілунків, але добре, що ми зупинялися, доки наші пестощі не привели нас у горизонтальне положення.

Як би там не було, але я намагалася сама порушити тему смерті моїх батьків та імператора. Антель тільки злився, желваки ходили в нього по обличчю, він різко переривав розмову і навіть указом імператора заборонив піднімати мені цю тему.

Цілий день ми не бачилися після цієї розмови.

Також стала помічати косі погляди придворних дам. Особливо Коріль. Колючий, просочений ненавистю погляд Коріль я відчувала щоразу, коли вона була в зоні моєї видимості.

Ось і зараз, я майже втекла з обіду, коли Антель, пославшись на справи, залишив усіх і помчав. Я вирішила теж не затримуватися, пішла у свою кімнату. У кімнаті одразу ж з'явилася Аріель.

- Чогось бажаєте, пані?

- Ні, дякую, хоча... Відведи мене в бібліотеку, чи імператор заборонив мені відвідувати це місце?

- Ні, таких розпоряджень не надходило.

- Чудово, веди! - я реально зраділа. Давно думала відвідати бібліотеку, треба спробувати самій знайти інформацію про шлюбні тату і про стихійних духів. Мені потрібно краще розуміти їхню магію, щоб зрозуміти, як зняти стазис.

Увійшовши в приміщення, я не стримала зітхання розчарування. Не те щоб мене не захоплювало це місце, просто я не думала, що це місце може бути настільки величезним. Як перший поверх усього навчального корпусу моєї академії, а там, на хвилиночку, 16 величезних приміщень. Та я тут за все життя не знайду того, що мені потрібно.

Є, звісно, відповідальна за все це господарство людина, але думаю, Антель не дуже зрадіє тому, що я розшукую.

Робити нічого, мені все одно потрібно щось робити, не можу сидіти склавши руки, і просто чекати весілля, адже, як я тепер розумію, просто весіллям ця справа не закінчиться...

- Що вас цікавить, пані? - літній чоловік шанобливо мені вклонився і я, здається, стала до цього вже звикати...

- Мені потрібно знайти інформацію про шлюбні татуювання і про духів стихій...

- Можна трохи конкретніше, пані... - чоловік так і не піднімав на мене своїх очей, стояв, вклонившись, але дивився ніби крізь мене.

- Якщо конкретніше, з приводу татуювань, то я хотіла б розібратися конкретно зі своїм. Упевнена, імператор так само шукав інформацію щодо цього обряду, можливо, мені дозволено вивчити те, що вдалося йому дізнатися?

- Не можу сказати, пані, я маю уточнити в Його Величності імператора, щоб надати вам цю інформацію.

- Добре, значить я прийду ще завтра.

- А магія стихій вам доступна, прошу за мною, - чоловік вклонився, сховавши одну руку за спину, іншим же жестом пропустив мене вперед.

Ми йшли вздовж рядів у мовчанні хвилин п'ять, блукали повз книжкові коридори, і я тільки й встигала крутити головою і захоплюватися інформацією, що тут може бути. Ніби всі книги імперії зібрані тут, цікаво мій провідник прочитав усі книги?

- Ось тут... - ми зупинилися біля одного з коридорів, уздовж стіни довгі й високі книжкові полиці, що дивно, пилу я тут не спостерігаю, значить за книжками дивляться, - цілий відділ з магії стихій. Можливо, пані уточнить, щоб я звузив пошуки потрібної вам літератури?

- Так, звісно, конкретно мене цікавить Дух стихії води, властивості його магії, все, що можна дізнатися про цього духа.

- Змушений уточнити, пані. Вас цікавить сама магія Води чи Духи стихій? Магія води та її застосування дуже широка, тому й тут потрібне уточнення, в якому ключі ваші пошуки, щоб я зменшив час вашого пошуку. Або ж ви цікавитеся безпосередньо духами Стихій. Інформації по духах не так вже й багато і знаходиться вона в іншому крилі.

- Мені потрібна інформація конкретно про духів! - зраділа, що можливо я знайду інформацію про те, як допомогти своїм друзям.

- Тоді прошу за мною, але відразу ж хочу попередити, інформації не так багато, як хотілося, і я все ж сподіваюся, що ви зможете знайти для себе відповіді, які шукаєте! - загадково заговорив чоловік, я ж продовжила мовчки слідувати за ним.

Цього разу ми йшли довше. Блукали коридорами, звертали кілька разів. Опинилися в глухому куті, і тільки тоді бібліотекар зупинився, він із важливим виглядом втупився на полицю перед собою, обидві руки, як і раніше, були за спиною. Чоловік зосереджено бігав очима по корінцях книг, поки не зупинився і притягнув руку до полиці. Дбайливо витягнув стару, товсту книгу. Обкладинка була пошарпана.

- Ось, пані... - мені дбайливо передали книжку в руки, - це єдина книжка в усій імперській бібліотеці, знань про духів дуже мало і всі вони зібрані тут. Тут ідеться про всі чотири духи, тож думаю, що щось корисне ви все ж таки тут знайдете! Єдине прохання, поводьтеся з книгою дуже дбайливо. Вона в єдиному екземплярі, тому на рідкість цінна.

- Так, звісно. Спасибі вам величезне! - подякувала я чоловікові і разом із ним стала прямувати назад. Я ледь стримувала себе, щоб одразу ж не відкрити її і знайти те, що мені потрібно.

- Як я можу до вас звертатися? - Запитала я, коли ми дійшли до початку бібліотеки.

- Ріно Хат, пані!

- Ріно Хат? Хм, це незвичайне ім'я для нашої імперії.

- Знаю пані, моя мати була з півдня і відстояла право в батька назвати мене за традицією свого роду.

- Ясно... Містер Хат...

- Можна просто Ріно, прошу, пані.

- Гаразд, містере Ріно, дозволите взяти книжку із собою в покої, не хочу вас відволікати своєю присутністю.

- Ваша присутність мене не відволікає, пані, і я не заперечую. Його Величність не давав особливих вказівок щодо цього, єдине, прошу пам'ятайте про те, наскільки цінна ця книжка, і відповідно до неї поводьтеся, - містер Ріно добросердно посміхнувся мені, я відповіла тим самим. Швидко попрощалася, і натхненна покинула бібліотеку. Я буквально бігла коридорами Палацу, щоб швидше опинитися у себе в кімнаті і знайти хоч щось для мене корисне.

Коли я була буквально за два кроки від своїх дверей, шлях мені перекрила Коріль із сестрами-близнючками.

- Пані, ми могли б поговорити? - а погляд такий, ніби вона мене задушити хоче, а не поговорити. І звернулася вона до мене, скриплячи зубами.

- Може, іншим разом? Я зараз буду дуже зайнята. - книгу я сховала за спину, щоб не відповідати на непотрібні запитання.

- А я думаю, що відкладати цю розмову немає сенсу! - я була дуже здивована її поведінкою. Коріль сама штовхнула двері в мою кімнату і жестом запросила увійти мене в мої ж покої. Ошелешена такими діями, я пройшла до своєї кімнати, дівчата мовчки зайшли слідом.

- Навіщо... - сказати мені не дали й нахабно перебили.

- Слухай ти, відьма зеленоока! Ти залишиш мого Антеля в спокої, і я навіть допоможу тобі зникнути! Поки тебе не було, він був моїм, і я не збираюся ділити його з тобою! Він неперевершений коханець, і він мій! Це я повинна була стати імператрицею, а не ти! Ваша бісова магія звела мого Антеля з розуму, і якби не це татуювання, то Антель би був зараз моїм! - нехай я раніше і не мала видів на Антеля, але слова Кориль мене зачепили, я не можу сказати, що ревную, мене приводить у сказ думка, що Ан, так само як мене, цілував і лапав цю Кориль.

- А що ти зробиш мені, якщо я тебе не послухаю? - зухвало висловилася я, а сама жбурнула непомітно книжку собі на ліжко і аж ніяк не очікувала такої спритності від суперниці. Щитів зараз із собою не ношу, тож пропустила потік води, що відправила в мене Коріль. Мене відкинуло до дальньої стіни. Я почула якесь бубніння збоку, дуже схоже, що читали якесь заклинання. Потім мене немов прохолодним, повітряним потоком виштовхнули у вікно. І це дуже несхоже на мене колишню. Я була настільки збентежена, що пропустила той момент, коли хвилею мене викинуло через вікно.

Раніше б таке зі мною не сталося! Я завжди була озброєна якщо не артефактами, то магія моя була завжди напоготові, а зараз я лечу донизу і намагаюся швидко знайти вихід, як врятуватися. Я занадто розслабилася, вважаючи, що в палаці, крім Антеля, мені ніхто не страшний, виявляється, його постільні діви готові на багато що...

Вогонь, на жаль, не допоможе мені не перетворитися на калюжу крові на землі, з такої-то висоти летіти, а артефакту перенесення на мені немає. Антель одразу познімав з мене всі брошки та каблучки. Залишив лише родове кільце, те саме, що приховує мій резерв і потенціал. До того ж це перстень мого батька. Я була вдячна йому, що хоча б цю каблучку він мені залишив.

Думки в моїй голові летіли зі швидкістю світла, земля була все ближче, і схоже інстинкт самозбереження спрацював швидше, ніж мій мозок.

На кінчиках пальців відчула неприємне поколювання, магія ровенів заструменіла по венах, я вже готова була випустити її, заради свого порятунку, як повітря навколо мене згустилося, падіння моє сповільнилося, і майже біля самої землі я на кілька секунд зависла в повітрі, потім моє тіло м'яко притиснули до себе міцні чоловічі руки.

Я розгублено заморгала, намагаючись вгамувати шалене серцебиття.

Тільки зараз розгледіла, що виявляється, татуювання на моїй руці весь цей час світилося і зараз м'яке світіння майже вщухло.

А я як риба, так і застигла з напіввідкритим ротом, уважно вдивляючись у риси обличчя свого рятівника.

- Вам пощастило, моя Володарко, що я нарешті вирішив тут прогулятися! - мені грайливо підморгнули, але так і продовжили тримати мене на руках. Остель. А це був саме він, продовжував роздивлятися мене і посміхатися. Схоже, ставити мене на землю ніхто не збирався.

- Якби я раніше знав, що тут у руки падають такі приголомшливі принцеси, то я б неодмінно відвідував це місце частіше. Тим паче такі красиві, руді створіння. - Мені знову підморгнули й усміхнулися. Це що був флірт?

Мені раптом стало так холодно, і мій рятівник помітив це раніше за мене, він одразу ж повернув голову на кроки, що наближалися. З кожним кроком Антеля земля вкривалася білосніжною кіркою льоду.

- Що тут відбувається? - почули ми жорсткий голос імператора, мене нарешті поставили на ноги, і від надлишку емоцій я похитнулася, все ж таки падіння і пережиті емоції в цей момент дали про себе знати. Мене тут же перехопив Антель і за талію пригорнув до себе. Обличчя його не виражало жодних емоцій, і в очах був тільки холод, хоч я розгледіла в них гнів.

Остель, напрочуд, анітрохи не злякався настрою імператора, він розгублено посміхнувся і знизав плечима.

- Ти... - Емоції все ж узяли гору, холод від Антеля став знову поширюватися навкруги і став підбиратися до Остеля.

- Гей, спокійно, друже! Не я винен, що такі чарівні руді створіння падають просто мені в руки! - Остель виставив руки вперед у жартівливій манері, і я досі не бачила в його очах страху, хоч Антель був налаштований серйозно.

Після слів Остеля, Антель звернув свою увагу на мене.

- Що сталося, Неллі? Татуювання дало мені сигнал, і я немов відчув, що ти в небезпеці. Ти так вирішила нашу проблему? - насупився він. А мене його припущення зачепило. Значить ось як! І він навіть не припускає, що мені могли допомогти вилетіти з вікна! Чи є сенс йому говорити про те, що його недавня подружка доклала до цього руку? Чи повірить? Не думаю! З кожною хвилиною я злилася дедалі більше. І навіть змогла трохи відштовхнути від себе імператора.

- Ти думаєш, у мене зовсім немає почуття самозбереження? По-твоєму, я настільки зневірилася, що добровільно вилетіла з вікна, мріючи розбитися на шматки? - розлютилася я.

- Ніхто не міг підняти на тебе руку, у моєму палаці всі знають, чим обернеться подібна витівка! - з упевненістю заявив він, а я зрозуміла, що мені справді ніхто не повірить, тому я розвернулася і почала стрімко залишати компанію чоловіків.

- Нінель, зачекай! Ти так і не відповіла, що сталося! - схаменувся Антель і за два кроки наздогнав мене.

- Неважливо! Ти все одно мені не повіриш! - відмахнулася я від нього.

- Нінель, зупинися! - у його голосі прозвучали владні нотки, - Відповідай! Що сталося?

- Твоя коханка, здається, Коріль із подружками, закляттям викинула мене з вікна, а я зовсім не очікувала, що навіть у палаці мені доведеться захищати себе, була спантеличена і не готова, тому не встигла нічого вдіяти. Остель зловив мене і не дав розбитися, тож я, можна сказати, завдячую йому життям, - не варто згадувати, що врятуватися в останню мить, мені б допомогла моя родова магія.

- Це не може бути правдою, Коріль не могла так вчинити! - і не чекаючи моєї відповіді, імператор схопив мене за руку і кудись потягнув. По дорозі щось швидко сказав Остелю, і той помчав виконувати доручення.

Незабаром ми опинилися в його кабінеті. Сам Антель розвалився на стільці й ноги закинув на стіл, я ж без пропозиції сісти, просто відійшла до вікна, зробила вигляд, що вдивляюся вдалину, насправді ж у моїй голові був зараз повний розгардіяш.

- Що ми тут робимо? - після п'ятихвилинного мовчання я не витримала і першою заговорила.

- Зараз сюди прийде Кориль, я хочу зрозуміти, що сталося. Остель огляне твої покої.

Я поки нічого не хочу говорити, просто мовчки чекаю. Як виявилося, не даремно. Почалося найцікавіше.

До кабінету без стуку вривається Коріль. Уся така заплакана, з нещасним виглядом. Руки трусяться, і сама так гірко плаче, що я дивуюся, наскільки ж талановита в удаванні ця особа. До таких палацових інтриг я явно була не готова.

- Антель! Прошу, вислухай. Я не хотіла! Я просто захищалася. Пані Нінель збожеволіла від ревнощів, коли дізналася, що ми були близькі з тобою.

Вона атакувала мене, а я просто захищалася, я намагалася просто відштовхнути її від себе! - все це було сказано таким нещасним голосом, з таким благанням в очах, що я б і сама повірила цій нещасній жінці. Це ж треба так чудово брехати!

Після цих слів Антель, насуплений, повернувся до мене. Я ж оніміла від такої брехні й нахабства. Зовсім була не готова до подібних подій.

- Я не нападала на неї. Це брехня! - ледве видавила із себе, перебуваючи в шоці від такого, відверто кажучи, нахабства.

Антель знову переводить погляд на Коріль. Та продовжує гірко плакати і для більшого ефекту прикрила обличчя долоньками.

- Я хочу, щоб ви знали, мій імператоре, - здається, Коріль нарешті згадує про ієрархію, - Я не тримаю зла на пані, я розумію, що це все магія татуювання, це вона керувала пані, а я просто захищалася, прошу повірте, Ваша Величність... - Ну досить, це вже навіть не смішно!

- Та як ти смієш... - тільки почала розпалюватися я, кров закипіла, я відчула, як магія вогню почала розповсюджуватися по моєму тілу.

- Досить! - я не встигла нічого зробити, втрутився Антель.

- Кориль, ти можеш іти. - дівчина швидко піднялася і коли оберталася до дверей, я помітила її зловтішну посмішку, - Тільки не роби дурниць! - сказав наостанок Антель дівчині і та зачинила за собою двері, залишивши нас з Антелем знову наодинці.

- Ти ж їй не повірив? - насупилася я.

- Я так хочу тебе, Нінель, що готовий беззастережно вірити тільки тобі одній, тому що ти для мене ідеальна, але я також знаю, наскільки великий на нас обох вплив магії татуювання. І я можу припустити думку, що твої ревнощі вийшли з-під контролю, адже я страшенно хочу знищити цього сопливого принца, який слину за тобою пускає і навіть намагався прилаштувати до тебе свій поганий рот... - озлоблено видав Антель, а я не очікувала почути від нього подібних слів, та й узагалі розмова про Ванзеля нагадала мені про їхню з Фалем сумну долю.

- Тобто ти повіриш їй, а не мені? - думки в моїй голові пролітають зі швидкістю світла, і я вже чекаю його відповіді, щоб відповісти, але він зволікає, мовчить.

- Я розповім тобі, як було насправді. Твоя Кориль зустріла мене зі своїми подружками в коридорі біля моїх дверей. Сама, не чекаючи дозволу, увійшла і почала розповідати про те, що саме вона мала стати твоєю нареченою, сказала, що вона гріла твоє ліжко і має намір робити це й надалі. А мені радила зникнути, навіть із втечею збиралася допомогти.

- Ти ж розумієш, як це звучить? - Імператор склав руки на грудях.

- Мені все одно, я сказала правду. Іншого ти від мене не почуєш, і якщо повіриш їй, то, боюся, у нас із тобою нічого не вийде. Я справді намагаюся підлаштуватися під ситуацію, бо вибору в нас немає, але якщо ти не віриш мені, то нормальних стосунків між нами не буде. І я обов'язково вживатиму заходів, щойно магія татуювання спаде, ти не зможеш тримати мене вічно, - дещо підвищивши голос випалила я, розвернулася і рушила до виходу з кабінету, наостанок обернулася.

- І знай, Коріль застала мене зненацька, адже я не очікувала відкритого нападу в стінах Палацу, завжди вважала це місце безпечним, але надалі цього не повториться. Я обіцяла тобі не нападати на тебе і не використовувати магію для втечі. Але себе захищати мені ніхто не заборонить. І якщо таке повториться, мені буде все одно на наслідки, я захищатиму себе як умію! - гнівно промовила я і майже вийшла з кабінету, як мене схопив за лікоть Антель.

- Почекай, Нінель! Я не казав, що не повірив тобі. Я тебе ні в чому не звинувачував!

- Але й підтримки від тебе я не побачила, ти припускаєш думку, що я можу вчинити так, як описала Коріль. І це зрозуміло, з моєю то репутацією... Відпусти! Мені потрібно заспокоїтися, бо зараз мені справді хочеться тебе стукнути! - намагаюся вирвати свою руку із полону Антеля, але той непробивний, і мало того, його дотик розпалює в мені вогонь, мені було краще, коли він не торкався до мене.

Антель зачинив двері і штовхнув мене до стіни, щось не подобається мені те, в який бік іде наша розмова...