Раді Вас бачити!

========== 22 ==========

Перше, на що звертаю увагу - татуювання. Воно більше не сяє бірюзовим. Навіть на руці воно набуло майже тілесного кольору. Все ще видно, але схоже, не містить магії.

І ось він момент істини, здавалося, зараз усе має змінитися, але чомусь разючих змін у собі я не відчуваю.

Так, мене не тягне зараз опинитися в його обіймах, я не божеволію, тільки від думки, як він може мене приголомшливо поцілувати. Усі ці вульгарні думки не заважають мені тверезо дивитися на ситуацію. І якщо похіть минула, то чому ж я досі відчуваю потяг до нього? До мого чоловіка... Моє серце також шалено калатає поруч із ним. І я дивлюся на нього і розумію, що просто не буде, я не можу в собі так швидко розібратися.

Зате я точно знаю, що відчуваю до Ванзеля. Адже я думала, що кохання, магічно навіяне шлюбним татуюванням до Антеля, заважає мені зрозуміти справжні почуття до Ванзеля, адже симпатію я все ж таки до нього мала. Навіть думала, що кохаю його...але зараз не можу цього сказати, я не впевнена.

- Ти відчуваєш магію в собі? - поки я займалася самокопанням, почула голос Антеля, він пробував закликати свою магію, на його руці утворилося кілька сніжинок, але вони швидко розсіялися. Антель мав зосереджений вигляд, мабуть, він намагався закликати магію, але в нього нічого не виходило.

- Ні, я теж не відчуваю в собі вогонь, ніби магії в мені ніколи й не було... - тихо відповіла, я намагалася створити вогонь, на моїй долоні з'явилася іскра й одразу ж пропала, інші спроби були безуспішними.

- Думаю, з родовою магією та сама картина, навіть не буду пробувати.

- Напевно, - почуваюся ніяково, не знаю, що казати, не знаю, що робити і хвилююся дуже.

Антель важко зітхає і підходить до вікна. Не знаю, що там видно, але підходити ближче до Антеля я не наважуюся, мені навіть стало легше, коли він збільшив відстань між нами.

Ось зараз він справжній. І почуття його справжні. І я боюся його такого. Він усе ще мовчить, а я не знаю, як запитати його про головне.

- Скільки ми тут пробудемо? - наше мовчання затягнулося. Тиша, що утворилася, стала тиснути на мене. Я все більше себе накручувала, все більше хвилювалася, тому невпевнено поставила нейтральне запитання. Антель різко повернувся і я помітила на його обличчі усмішку, я спокійно видихнула, від цієї його усмішки мені стало трохи легше.

- Я б міг сказати тобі, що портал знову не відкриється, поки ми не завершимо обряд, щоб напевно затягнути тебе в ліжко. Але я не бачу в цьому сенсу, ти й сама знаєш, у якому ми з тобою становищі, - тон його, як і раніше, був холодний і серйозний. Це анітрохи не заспокоює.

- Я бачу, що ти боїшся мене...

- З чого ти взяв?

- З того, що з моменту, як за нашою спиною закрився портал, ти з місця не зрушила, ти нервово закушуєш вуста, заламуєш пальці на руках, і цей твій загнаний погляд. Ти боїшся мене, маленька моя... от тільки я не знаю чому! Адже ти дружина мені тепер, який би результат цієї ночі нас не чекав. Хоч я вже не раз казав, що шукав тебе всі ці роки не для того, щоб убити... Я не зроблю нічого проти твоєї волі, і життя твоє в безпеці, адже ти моя імператриця! - кажучи все це, Антель повільно наближався до мене, роблячи маленькі кроки. Незабаром він опинився на відстані витягнутої руки.

- Що значить, яким би не був результат цієї ночі, хіба в мене... у нас є вибір?

- Вибір є завжди, Нінель! - відповідає Антель, і я ніби під дих отримую від цієї фрази. Значить він точно не має до мене теплих почуттів. "Вибір є завжди" це він згадує про той день у моє 16-річчя...

- Що це означає? - усе ж таки наполягаю я.

- Ми можемо цього не робити, портал все одно відкриється вранці. Ось тільки я не знаю, що на нас чекатиме тоді. Як поведеться татуювання, може ми більше ніколи не зможемо позбутися його впливу.

- І ти готовий на це? Готовий ось так... усе життя? - щиро дивуюся я, і не до кінця вірю в його слова.

- Я вже сказав тобі, що не зроблю нічого проти твоєї волі, Неллі, а мене, судячи з усього, ти не тільки боїшся, а й не хочеш.

- Я просто боюся...

- Це я вже зрозумів.

- Ні, ти не так зрозумів, я боюся того, що має статися тут, вперше для мене, а ще мені неприємна думка, що ти, зважаючи на все, згоден це зробити зі мною тільки тому, що так треба, бо тільки так потрібно для ритуалу.

- Не тільки тому, що так треба. Ти приваблюєш мене як жінка, Нінель! І моє бажання володіти тобою нікуди не поділося. - Антель скоротив відстань, що залишилася між нами, і пригорнув мене до себе. Однією рукою обійняв за талію, іншою торкнувся ніжно моєї щоки.

- Ти прекрасна, і тепер ти моя дружина! Ти моя... - Антель повільно схилився до моїх вуст, ніби даючи можливість мені ухилитися від його поцілунку, але я цього не зробила, я дозволила себе поцілувати, по-справжньому, без змішаних почуттів.

Цей поцілунок був дуже схожий на той, що стався зовсім недавно в храмі. Антель ніжно торкався моїх вуст і не наполегливо поглибив поцілунок. І я не скажу, що цей поцілунок дуже відрізнявся від тих, що були раніше. Так, він був трохи іншим, але як і раніше, мені подобалася така близькість Антеля. Мені подобалося те тепло, що дарували його руки, та ніжність, що дарували його вуста. Дихання перехоплювало від такого поцілунку. Антель був таким лагідним зараз зі мною і цей поцілунок був таким... щирим чи що. 

Я так захопилася від своїх відчуттів, що, цілком підкоряючись поцілунку, почала рухатися до ліжка, точніше це Антель наполегливо мене до нього штовхав, на ходу скидаючи жакет і розстібаючи сорочку.

 Для мене це все було занадто швидким, я перервала поцілунок і злегка відштовхнула від себе чоловіка.

- Що таке? Ти не хочеш? - я тим часом зробила ще один крок назад, натрапила на ліжко і, не втримавши рівноваги, впала на нього попою.

- Ні, просто... може нам не потрібно так поспішати? - зніяковіло сказала я, а сама залилася почервонінням. Мені було так ніяково. Зараз, коли розум не поглинений суцільним бажанням, усі емоції я ніби відчуваю вперше, хоча це так і є.

Антель усміхнувся, став навпроти мене і продовжив роздягатися, щоб я змогла його роздивитися. Сорочка полетіла на підлогу, він схопився за пряжку ременя і мої очі мимоволі опустилися туди ж. Вид на значний бугор у штанях знову забарвив мої щоки в червоний колір. Я швидко метнулася поглядом до його обличчя і знову спостерігала його усмішку.

Намагалася не дивитися на його натреновані груди, кубики преса і широкі плечі.

Задзвеніла пряжка ременя, і я, не витримавши напруги, так було мені ніяково, відвернулася. Антель засміявся, а наступної миті накрив мене своїм тілом, від несподіванки я пробувала відповзти назад, але встигла дістатися лише до половини ліжка. Антель утримав мене і знову притиснув моє тіло до ліжка.

- Ти досі боїшся мене, маленька? - прошепотів мій чоловік, схилившись до моїх губ. Дивився на мене з таким бажанням, що мене кинуло в тремтіння, хоч як би намагалася я приховати своє хвилювання.

- Я боюся не тебе...

- Тшш, - Антель коротко поцілував мої вуста.

- Якби моя магія була зі мною, я б зробив так, щоб у твій перший раз тобі не було боляче. Але все одно, я зроблю все, щоб тобі сподобалося. Я обіцяю бути ніжним із тобою, дівчинко моя. Просто розслабся... - черговий поцілунок у вуста, і Антель завів мої руки мені за голову, перехопив їх однією рукою, а іншою став вовтузитися з моїми застібками на сукні, не забуваючи при цьому дарувати мені поцілунки.

Я була здивована, коли почула дзвін кілець, що опинилися на підлозі. Виявляється, Антель легко з ними впорався і за дві секунди стягнув з мене цю "кольчугу".

Антель знову впився в мої вуста поцілунком, тільки цього разу я знову відчула ту пристрасть, що була присутня при кожному нашому поцілунку. Навіть без магії він так дивовижно цілується.

 Не змогла стримати стогону, коли він так мене цілував, засмоктував, випивав, розпалював бажання. Я не тільки розслабилася в його руках, а й стала відповідати взаємністю.

Обхопила шию руками, і наблизила Антеля ближче. Поки я віддавалася поцілунку, рука Антеля почала подорожувати моїм тілом. Пестила груди, стиснула, посилаючи імпульс задоволення. Внизу живота потихеньку розкручувалася спіраль бажання.

Імператор не став довго приділяти уваги моїм грудям, повільно і хвилююче задер мою сукню, пробрався до мене в трусики і, знайшовши зосередження мого задоволення, став водити по ньому пальцем. Кругові рухи зводили з розуму, я задихалася від задоволення, поки Антель пестив мої груди вустами, я відкрито стогнала і з кожним разом все ширше розсовувала ноги.

Незабаром Антель перемістився до моїх розведених ніг, його палець давно масажував моє лоно спочатку одним, а потім і одразу двома пальцями, я звикла і згорала від пристрасті, бажала більшого.

Після того як я сама стала насаджуватися на вже два пальці Антеля, мій чоловік різко припинив робити свої маніпуляції. Його пальці покинули моє лоно і цього разу мій стогін був сповнений розчарування.

Тієї ж секунди своєю промежиною я відчула бархатисту голівку члена. Розуміючи, що зараз має статися, я широко розплющила свої очі і вся затиснулася.

- Розслабся, Неллі. І трохи потерпи...

- Я... Ах... - Антель штовхнувся вперед стегнами, відчуття розпирання і низ живота скрутило від болю. Я тут же спробувала відсторонитися, щоб це вийшло з мене і не розпирало мене так сильно. Але Антель утримав мене і ще глибше увійшов у мене.

- Боги, Антелю... Ні... будь ласка... - в очах з'явилися сльози, я хотіла, щоб це швидше припинилося.

- Тихіше... тихіше, люба моя, зараз мине, просто розслабся! - Антель цілував мої мокрі від сліз щоки, потім знову поцілував мене, мнучи вуста, даруючи ніжність і тепло.

Через поцілунок я розслабилася і Антель це зрозумів. Чоловік став рухатися в мені невеликими поштовхами і скоро больові відчуття минули. Щось нове розгоралося в мені. Низ живота приємно тягнуло, Антель дедалі глибше входив у мене, і я сама не помітила, як стала підмахувати йому. Стало так добре, що я й застогнала, а почувши це, Антель ніби збожеволів, м'які плавні рухи стегнами змінилися грубими й жорсткими поштовхами.

- О, так! Неллі... як довго я цього чекав! - буквально проричав Антель мені ці слова, і став вбивати в мене свій член із шаленою швидкістю. Мене підкидало вгору і вниз. Антель таранив мене своїм членом.

- Ти така вузька, дівчинка моя, ти ідеальна для мене... - Вульгарні стукання наших тіл і невиразне бурмотіння Антеля ще більше розпалили бажання. Мені було так добре. Я немов летіла разом із ним. Внизу живота стало поширюватися тепло, я немов підійшла до піку, Антель заричав, підняв мої стегна і ще сильніше став штовхатися в мене до кінця, різкі і сильні поштовхи посилили відчуття і в якусь мить я пізнала блаженство. Незрівнянне відчуття задоволення заповнило всю мою свідомість.

Антель зробив ще кілька поштовхів і протяжно застогнав. Щось тепле вистрілило в мене і продовжувало заповнювати собою моє лоно. Навіть ці відчуття приносили мені задоволення. Антель, важко дихаючи, вийшов з мене і перемістив мене на свої груди. Уткнувся носом у моє волосся, а я блаженно заплющила очі і провалилася в приємну млість сну.

Татуювання на руках Антеля і Нінель цього разу знову спалахнули яскраво бірюзовим кольором, закінчуючи малюнок.