Раді Вас бачити!

========== 46 ==========

Треба ж, ніколи ще не почувалася настільки бадьоро. Прокинулася в наших з Антелем покоях, дбайливо вкрита ковдрою. Навколо мене ще досі літали частинки відновлювального заклинання, але воно було мені вже не потрібне. Потягнулася, розминаючи всі кінцівки, і пройшла до ванної. Проходячи повз величезне дзеркало, завмерла.

Це що, я?

Куди поділися мої руді локони?

Куди поділися мої зелені очі?

Навіть шкіра стала блідо-білою... Що відбувається? Паніка почала долати мене, відволік тільки звук дверей, що відчиняються.

- Ваша Величність! Як добре, що ви вже встали, ваше відновлювальне заклинання мало вже закінчитися. Я розраховував, що ви прийдете до тями! - перервав мене лікар.

- Е... не могли б ви ще щось накинути на себе? Мені й так ніяково, що я так часто буваю у Ваших із Його Величністю покоях... - я наче схаменулася й опустила свій погляд нижче. Зніяковіла і, зазирнувши в шафу, швидко накинула поверх сорочки халат.

- Що зі мною? Чому я так виглядаю? - ставлю запитання, яке мене цікавить.

- Ви в будь-якому стані чудові, запевняю вас, Ваша Величність, до того ж не бачу нічого, що збентежило б мене, як лікаря. Ви здорові! - чоловік ніби не зрозумів мене.

- Чому в мене така бліда шкіра? Де мої зелені очі, де руде волосся... - і тут я обірвала себе на півслові, коли, прислухавшись до себе, не виявила того вогню, що зазвичай тече моїми жилами. Порожнеча! Вогню немає, я не...

- Я не відчуваю магію вогню, - з жахом озвучую свої думки.

- Що відбувається? Що зі мною? - у паніці закричала я, стиснула кулачки й відчула небачену раніше силу холодної стихії. Я була просто в шоці і не змогла проконтролювати раптовий викид магії. Я тільки моргнула, як усе навколо мене заледеніло. Лікар Ініль ледь встиг прикритися щитом, інакше і він би замерз. Наша з Антелем кімната зараз немов завмерла в часі. Усе навколо перетворилося на лід, і я навіть боюся уявити зараз який радіус дії мого закляття.

- Що це? Чому я заморожую предмети? Мені потрібен Антель! Антель! - у паніці закричала я, браслет на руці віддало теплом, і переді мною тієї ж миті з'явився мій чоловік.

- Антель! - я кинулася в обійми чоловіка, бажаючи притиснутися до того, хто зараз дарує мені спокій.

- Я, мабуть, піду, - почула я віддалено голос лікаря. - З Її Величністю все добре, вона повністю прийшла до тями і абсолютно здорова, - наостанок сказав Ініль і зник.

- Ан? - трохи відхилила голову назад, намагаючись зазирнути в обличчя імператору, - Що зі мною відбувається Ан... звідки це все? - я інтуїтивно змахнула рукою, ніби крапельок води позбувалася, і магія навкруги знову закрутилася, холодна хвиля пройшла вздовж кімнати, наморозивши ще льоду.

- Ой! - я різко притиснула руки до грудей і злякано подивилася на чоловіка. Антель же лише м'яко посміхнувся, підняв руку і заворушив пальцями. Кімната немов прокинулася від сну. Усе повернулося до колишнього вигляду, здавалося, навіть час пішов далі. Я навіть побачила пару пилинок, що продовжували свій політ на підлогу. Я навіть промінчик сонця на собі відчула. За всім цим спостерігала заворожено. У мене дух захоплювало від магії Антеля.

- Не хвилюйся, ти навчишся контролювати свою силу, - підбадьорливо сказав чоловік.

- Почекай, почекай! Я нічого не розумію! Куди поділася моя магія вогню? Чому я більше її не відчуваю? Чому я заморожую все навколо? Чому я не можу це контролювати? Чому... - Антель знову посміхнувся і перебив мене.

- Так багато запитань, серце моє! Давай присядемо! - Антель потягнув мене до ліжка, сів сам і посадив мене поруч. Впіймав мої руки і зігрів мої холодні пальці у своїй, напрочуд теплій долоні. Раніше я відчувала Антеля інакше, його руки були холодні, але вони дарували тепло, тепер же його руки були найтеплішими на світі, або мені просто так здавалося. Я навіть розгубилася на мить, відчувши м'яке погладжування пальців по моїх руках. Зніяковіла навіть, коли Антель поцілував мої руки, пильно спостерігаючи за моєю реакцією.

- Можливо ти засмутишся, але магії вогню в тобі більше немає! - озвучив мої найстрашніші припущення Антель.

- Як так? Чому?

- Тому що дві протилежні стихії не можуть перебувати в тілі одного мага, - з холодним спокоєм відповів чоловік.

- От тільки не потрібно мені знову розповідати про основи магії! Я що, по-твоєму, не знаю елементарного? Я ж не це мала на увазі! Звідки взялася магія льоду? Це через наш зв'язок? І ось це все... - я схопила рукою білий локон і показала Антелю, - теж результат того, що магія льоду стала мені підвладна?

- Ти стала надзвичайно чарівною! Моєю холодною імператрицею... - Антель пронизливо дивився в мої очі, доторкнувся і ніжно провів по щоці, затримався на вустах і схилився для поцілунку.

Серце прискорило свій ритм, коли вуста чоловіка торкалися моїх вуст. Антель ніжно і глибоко поцілував мене. Присунувся ближче і повалив спиною мене на ліжко. Навис зверху і рукою потягнувся до моїх грудей. Я почала упливати від пристрасті, що різко проявилася, з величезними труднощами торкнулася грудей чоловіка і постаралася перервати поцілунок.  Антель із великим небажанням відсторонився від моїх вуст, він запитально подивився на мене, а я скористалася ситуацією і спробувала відповзти від натиску чоловіка, адже такими темпами я не дізнаюся потрібної мені інформації, наша розмова різко перейшла в лежаче положення, тому я спробувала подалі відповзти від чоловіка, але мене перехопили на середині ліжка, і тепер повністю затиснули своїм тілом.

- Зачекай Ан... ти ж так і не відповів... - Антель знову нахилився наді мною і поцілував.

- Усе потім, радість моя! Я занадто тебе хочу! Ти стала для мене ще бажанішою! - спускаючись поцілунками вздовж шиї, прошепотів Антель, а я вже була й не проти відкласти цю розмову. Поцілунки й пестощі Антеля повністю заволоділи моїм розумом.

Рука ніжно м'яла груди, поки вуста чоловіка не доторкнулися до моїх грудей. Вони стали надто чутливими, що варто було тільки торкнутися вустами мого соска, як я видала стогін і прогнулася в спині. Для мене почалися повільні тортури пестощами, адже Антель не переставав пестити моє тіло вільною рукою, вуста творили божевілля з моїми сосками. Я стогнала і звивалася.

Імпульс задоволення пройшовся всіма моїми нервовими закінченнями, коли рука Антеля пробралася мені під трусики, і наполегливі пальці торкнулася місця зосередження мого задоволення. Кругові рухи і ніжні погладжування моїх відкритих складочок доводили мене до гучних скриків. Я стогнала і звивалася, мріючи про більше.

Пальці Антеля проскочили вздовж ніжних складочок і торкнулися солодкого входу. Я тремтіла і майже в голос благала про продовження.

- Мокра для мене! - прошепотів імператор, коли його пальці спритно ковзнули вглиб мене. Я голосно застогнала, і наступної секунди сама насадилася на пальці. Але рухатися далі Антель мені не дозволив, він швидко позбувся свого одягу, за допомогою магії і вже прилаштовувався в мене між ніг.

Стегна плавно хитнулися вперед, повільно заповнюючи собою, Антель синхронно зі мною видав стогін задоволення й одразу ж хитнувся назад, потім знову повільно занурився в мене й цього разу увійшов ще глибше. Я знову видала стогін, закинувши голову назад. Ноги ніби самі ще більше роз'їхалися на всі боки, і Антель зручніше влаштувався на мені. Перемістивши свою вагу на напівзігнуті руки, він продовжив плавні поштовхи, вибиваючи стогони зі своїм ім'ям. Я плавилася від таких рухів. Я навіть чула, як гулко стукає його серце.

Кожен поштовх розливався приємною насолодою у всіх м'язах мого тіла. Антель не прискорювався, він продовжував так само плавно вдарятися об мої стегна своїми. Я була на межі й готова була благати, щоб він прискорився...

- Ан... будь ласка, сильніше! - шепотіла крізь власні стогони і намагалася сама сильніше хитнутися на зустріч коханому, але Антель ніби не чув мене...

- Ан....

- Не зараз серденько... - єдине, що відповів Антель і продовжив свої солодкі тортури, доки, мабуть, сам уже не міг стримуватися, й останні кілька поштовхів Антель прискорився, чим допоміг і мені досягти блаженства.

Я знала, що Антель стримувався зараз зі мною, і не розуміла, чому навіть після мого прохання він продовжив повільно доставляти нам обом задоволення.

Антель ніжно торкнувся мене вустами в поцілунку і приліг поруч, потягнувши мене на себе.

- Антелю?

- Хм? - поки я лежала на його правій руці, він водив пальцями по моїй, ці ніжні погладжування стали для мене настільки рідними і здавалися такими правильними, що я не розуміла, як я жила без цього так довго.

- Чому ти сьогодні стримувався? Я думала, ти накинешся на мене, щойно в нас усе дійде до... цього... - я все ще соромилася відкрито говорити про все, що пов'язано із сексом.

- Я боюся нашкодити тобі, краще бути обережним... У нас усе життя попереду, і впевнений, ми надолужимо все це з тобою з надлишком, треба лише трохи зачекати, поки ти в такому становищі.

- У якому такому становищі? - я підвелася на ліктях і насупилася, підозрюючи, що він має зараз сказати.

- Невже ти ще сама не зрозуміла, Неллі? Ти носиш під серцем мого спадкоємця! - тепло посміхнувся Антель, а я підскочила з ліжка, вкриваючись простирадлом.