Раді Вас бачити!

========== 6 ==========

 

 

Пішла через портал назад у свою кімнату, зла як чорт. Навіть гаряча ванна не допомогла заспокоїтися. Зі злості з'їла всю пачку дорогоцінних пластівців, але бажаної насолоди від їжі не отримала.

 

 

Зранку, пославшись на погане самопочуття, на заняття не пішла, наступні два дні були вихідними. Мені потрібно було перевірити координати, що дав мені професор. Вхід у печеру я знайшла, от тільки сил для переміщення без портальних артефактів витратила неміряно.

 

 

У понеділок також не з'явилася на заняття, мені дозволили тиждень лікарняного, тож зараз добряче відісплюся, відновлю сили, прихоплю потрібні артефакти і вирушу до печери за камінням...

 

 

Хороший сон мав повернути мені сили, і я змогла швидко відключитися. Цієї ночі мені пощастило. Антель не вторгався в мій сон. Спала як убита, і сили відновилися - ось що значить виспалася, тільки ось, здається, я проспала першу пару занять.

 

 

Неохоче розплющила очі від гучних чоловічих голосів у моїй кімнаті і, здається, хтось лаявся.

 

 

- Блін, ти все зжер! Ти нормальний?

 

 

- Ти мені віддав, я думав, решта моє!

 

 

- Віддай сюди!

 

 

- Що? Якого біса! - різко встала я, впізнаючи ці голоси.

 

 

Ванзель і Фаль зараз майже билися за мою пачку пластівців! 

 

 

- О, миша нарешті прокинулася! Сходила б ти вмилася! Виглядаєш ти жахливо, ще гірше, ніж зазвичай! - у своїй манері привітався Ванзель, ще більше розлютивши мене.

 

 

- Яке вмитися! Ти що... Ви що тут робите? - встала я з ліжка, уперла руки в боки і гнівно подивилася на обох.

 

 

Ванзель і Фаль, своєю чергою, вивчаючи мене, витріщилися на мене, і обидва посміхнулися, і тут я згадала, що втомлена, завалилася спати, тільки-но знявши з себе верхній одяг, і зараз стою перед хлопцями в одній спідній білизні. Благо, хоч білизну ношу пристойну і навіть привабливу.

 

 

Схопилася в останній момент і швидко прикрилася ковдрою, сховавши своє тіло від цікавих поглядів хлопців.

 

 

- Що ти там ховаєш, миша? Там і дивитися нема на що! - закотив очі Ванзель.

 

 

- А я б дуже хотів подивитися на тебе справжню! - загадково посміхнувся Фаль, Ванзель із недовірою поглянув на друга, але не почувши пояснень, просто фиркнув.

 

 

- Може, ви поясните, що робите в моїй кімнаті? - наполягала я на своєму.

 

 

- А я щось не помітив, щоб ти хворіла, мишо! Тебе вже другий день немає на заняттях, страждає моя успішність, краще за тебе мою домашку ніхто не робив, мені вчора довелося самому все робити, я, звісно, здобув оцінку "чудово" і без тебе, але я не люблю напружувати мізки, коли це не потрібно. Вже точно не на якусь домашку! - зарозуміло заявив Ванзель.

 

 

- Я продовжую дивуватися твоєму нахабству, Ванзелю! Ти нестерпний! - фиркнула я, Фаль усміхнувся на мою репліку, а я, розлютившись, втекла до ванної.

 

 

Зачинилася і ще магічний замок поставила про всяк випадок. Швидко прийняла душ і привела себе до ладу, зняла артефакт і свою руду гриву також розчесала. Моє справжнє обличчя, наподив, навіть після таких виснажливих днів виглядало свіжим, без чорних кіл під очима, шкіра гладенька і рівна. У сотий, а може, і в тисячний раз пошкодувала, що змушена носити цей чортів артефакт, що приховує мою зовнішність. Можливо, не було б стільки насмішок у мій бік.

 

 

Одягаючи назад артефакт і зав'язавши ріденький хвостик із волосся, уже вдягнена вийшла в кімнату. Я сподівалася, що хлопців там уже немає, але я занадто рано розслабилася.

 

 

- Ну, якого дідька ви все ще тут? Це розуму незбагненно, сам Ванзель і Фаль, незмінні красені нашої Академії перебувають у кімнаті Сірель! Кому розкажи...

 

 

- Тобі ніхто не повірить! - одразу перебив мене Ванзель.

 

 

- Це ж наскільки ти високо думаєш про свою персону! Пора б спустити тебе на землю, Ванзелю! Ти не пуп землі! - знову почалася наша суперечка.

Фаль не втручався, мені здавалося, йому подобалося спостерігати за нами, він лише посміхався, а коли Ванзель, розлютившись, пішов, з гуркотом зачинивши двері, той від чогось за ним не пішов, і ми залишилися самі.

 

 

- Крихітко! - привернув мою увагу Фаль. - Я тут дізнався, що в тебе, виявляється, багато секретів, мені тут Ванзель дещо розповів... - почав він, натякаючи на те, що Ванзель йому розповів про моє сяюче татуювання.

 

 

- І що? - проігнорувала я його випад.

 

 

Фаль усміхнувся і нахабно розвалився на моєму кріслі.

 

 

- А те, крихітко... мені нескладно було скласти один до одного і зрозуміти, що ти якось пов'язана з його Могутністю імператором. Я тепер ще більше схиляюся до версії, що ти і є тією самою нареченою-втікачкою, - спокійним голосом з посмішкою на губах заявив Фаль і уважно став спостерігати за моєю реакцією.

 

 

А в мене все всередині похолоділо. Серце забилося швидше, і я зробила нервовий вдих.

 

 

- Судячи з твоєї реакції, я влучив у ціль! - задоволено посміхнувся Фаль, а я зрозуміла, що опиратися далі сенсу немає.

 

 

За допомогою свого родового дару Фаль побачив мою личину, а я цього не врахувала. Варто тільки заїкнутися імператору, що в Академії є дівчина під чужою личиною, і в неї є на руці дивне татуювання, що світиться, як у мене на порозі відразу з'явиться Антель.

 

 

- Припустимо, ти маєш рацію, і що далі? - я постаралася, як могла, взяти себе в руки.

 

 

- Значить, усе-таки правий! - він встав і повільно підійшов до мене.

 

 

Доторкнувся до мене рукою, а точніше схопив мене за підборіддя і злегка підняв, змусивши дивитися в його очі, і тут я побачила, як працює його дар. Очі його звузилися і змінили свій колір на золотий, немов він відсканував мене. І тепер мені здається, що саме зараз він дивиться крізь мою личину. Судячи з його усмішки, це так і є...

 

 

- Важко, напевно, стільки років ховати таку красу? - трохи тихіше, ніж зазвичай, сказав він, та таким голосом, що в мене мурашки побігли.

 

 

Подих збився, така близькість мене нервує. Фаль дуже гарний хлопець і такий його погляд на мені - це щось на межі фантастики. Хоча, може це я просто звикла. Адже моя справжня руда зовнішність доволі непогана, тим паче що Фаль знову про це говорить. Якби я була справжньою зараз перед ним і перед усіма, гадаю, легко б увійшла в його коло спілкування і відповідала таким як він і його друг Ванзель. Але зараз я Сірель, миша, як називає мене Ванзель, і Фаль не звернув би на мене уваги, якби не побачив мене справжню.

 

 

- Тобі-то що? - насилу вимовила я.

 

 

Моє серце впало в п'яти, коли Фаль узяв мою руку і повільно підніс до своїх губ, не відриваючись дивлячись мені в очі. Потім занадто довго затримав свої губи на зовнішній стороні моєї долоні. Ох вже цей дамський звабник. Таю як морозиво перед ним. І жодна б дівчина не встояла, коли на тебе дивляться так, як зараз це робить Фаль.

 

 

- Я просто розраховую, що, знаючи твій секрет, я зможу стати тобі другом! - приголомшує він мене.

 

 

- Ти це серйозно, Фаль? - з недовірою подивилася в його очі.

 

 

- Так, і якщо тобі потрібна допомога, я з радістю допоможу! Ти завжди була мені цікавою, і я полюбляв спостерігати за вашими з Ванзелем сутичками. Знаєш, ти ж єдина дівчина, про яку він говорить. Навіть ті розкішні дами на одну ніч, з якими він нерідко буває, не затримувалися в його голові більше, ніж на кілька годин, а про тебе він говорить постійно. Хоч і невигідно відгукується, але все одно ж говорить, ти розумієш, про що я? - нічого я не зрозуміла, і думаю, краще не питати, виглядати ще більшою дурепою я не хочу.

 

 

- Ні, і не хочу розуміти, я взагалі не розумію, чому він не може залишити мене в спокої...

 

 

- Жінки, - зробив Фаль паузу. - все-то вам потрібно розжовувати... - махнув він на мене рукою. - Ну, а взагалі... я серйозно, Сірель, я хочу бути тобі другом... І до речі, Сірель - це твоє справжнє ім'я? - продовжує приголомшувати мене Фаль.

 

 

Але я зараз не збираюся йому все викладати.

 

 

- З чого ти взяв, що щось знаєш про мене? - відштовхнула я хлопця від себе і свердлила недовірливим поглядом - І з чого ти взяв, що я зараз тобі все розповім? - відступила від нього ще на кілька кроків і схрестила руки на грудях.

 

 

- Я й не чекав, що ти ось так одразу мені довіришся, рижику! - підморгнув Фаль, запхав руки в кишені і почав перекочуватися з п'яти на носок - Я доведу тобі, що мені можна довіряти, сподіваюся, потім ти розповіси мені все. Я вмію бути хорошим другом і заводжу дружбу тільки з хорошими людьми, на яких можу покластися, яким можу довірити  власне життя і готовий відплатити тією ж монетою.

 

 

- Це ти Ванзеля приписав до хороших людей,кк що життя готові за тебе віддати? - скептично підняла я брову, дивуючись.

- Знаю, що ти з Ванзелем змагаєшся в дотепності останні два роки, але ти не знаєш його так, як я. Він відданий і добрий друг. І відкрию тобі невеличку таємницю, якщо ми вирішили стати друзями... - я взагалі-то до нього в друзі не набивалася, ну гаразд. - Ванзелю просто вигідно бути вітряним, гарненьким аристократом, насправді ж він сильний маг своєї стихії і далеко не дурень. Упевнений, він, так само як ти, чекає, коли вже закінчить навчання в Академії, на майбутнє в нього свої плани.

 

 

- Не дуже це схоже на правду, але тобі видніше, - хмикнула я. - Нам хіба не час на заняття? - ми справді вже спізнюємося.

 

 

- Точно, йдемо? - кивнув він головою на двері і, дочекавшись, поки я візьму свої речі, Фаль вийшов слідом за мною.

 

 

Дорогою на заняття ми розговорилися, і було це дивно. Мені було легко й цікаво з ним розмовляти, і до кінця шляху я вже не звертала увагу на те, як витріщалися на нас абсолютно всі, коли ми разом проходили коридорами Академії. Фаль запропонував сісти поруч, але я пора вирішила відмовитися, це вже занадто.

 

 

З того дня я почала частіше спілкуватися з ним. Він виявився справді цікавим і веселим молодим чоловіком. Здається, всі навіть стали звикати бачити мене поруч з одним із красенів усієї Академії.

 

 

З Ванзелем ми, як і раніше, обмінювалися образами і сваритися стали частіше, і я думаю, що це через те, що з Фалем я стала проводити багато часу.

 

 

Пошук каменів довелося ненадовго відкласти, почалася практика, яка триватиме цілий місяць. Студенти нашої групи були поділені на 4 окремі групи відповідно до своєї стихії, так і вийшло, що з Фалем ми знову опинилися в одній групі, адже в нас спільна стихія - вогонь.

 

 

- Слухай, рижику, ну зніми свій артефакт, дай помилуюся на тебе хоч десять хвилин! - після практики, яка мені здається вже просто дитячою розвагою, я повернулася до себе в кімнату.

 

 

Заняття всі скасовані, практика займає першу половину дня, решту дня студенти вивчають теорію, яку можна знайти в бібліотеці Академії, не думаю, що знайду там щось нове для себе, тому просто віддалилася у свою кімнату, Фаль поплив за мною, як тепер це вже часто буває. Плюхнувся в крісло, благальними очима втупився на мене.

 

 

- Я тобі що, статуя, щоб мною милуватися? Увімкни свій супер зір і милуйся, - фиркнула я і пішла у ванну переодягнутися.

 

 

Фаль частий гість у моїй кімнаті, тому йти переодягатися у ванну скоро стане у мене звичкою, якщо ще не увійшло.

 

 

- А я хочу подивитися на тебе справжню, я ж тільки обличчя бачу, мені потрібно дуже сконцентруватися, щоб збільшити діапазон дії моєї здібності, - я в цей момент уже вдягла легку сукню, яка для повсякденного носіння у власній кімнаті.

 

 

- Добре, я буду тобі винен! Це дорогого коштує, повір мені! - загалом, Фаль ще довго мене вмовляв, поки я не здалася, довелося засвітити перед ним моїм дорогоцінним артефактом і ще показати саморобний артефакт, який блокує будь-яку магію, я поставила його біля дверей, щоб ніхто не зміг увійти.

 

 

Почувалася я некомфортно, адже вперше показуюся перед кимось справжнім, окрім професора Чіні, якому дуже довіряю. Зняла артефакт і поклала поруч на тумбу, руде хвилясте волосся одразу впало мені на плечі й спину, рукою прибрала його назад і тільки тепер наважилася подивитися на свого нового друга. Він сидів і витріщався на мене, приголомшений. Кілька разів пройшовся поглядом з голови до ніг і дуже пильно витріщився на обличчя. Мовчання наше затягнулося, і я першою вирішила його порушити.

 

 

- Усе? Ти задоволений? - фиркнула я, нервово прибрала руду прядку з очей і вже потягнулася за артефактом, але Фаль мене зупинив.

 

 

- Почекай, Сірель! - голос його був занадто тихий, мені навіть здавалося, він був схвильований. - Підійди, будь ласка! - я навіть голос його зараз не впізнавала, він так пролунав, що в мене мурашки пішли по тілу, ніби повітря розжарилося в кімнаті, мої щоки вкрив рум'янець, але я все ж підійшла.

 

 

Щойно Фаль зміг до мене дотягнутися, він схопив мене за руку і потягнув на себе, я впала до нього на коліна і опинилася притиснута до нього всім тілом. Боги, як же мені ніяково!

 

 

Зважилася підняти на Фаля свій погляд і завмерла, так він дивився на мене зараз... Я ще погано розбираюся в поглядах чоловіків, що вони означають, але чомусь зараз була впевнена, що думає він про мої губи, з яких не зводить свого погляду.

 

 

- Фаль...

 

 

- Тсс, - Фаль поклав палець на мої губи, змусивши замовкнути, і схилився до моєї шиї, я відчувала жар його дихання на своїй шиї.

 

 

Весь спектр почуттів, що відчувають дівчата перед поцілунком, я відчути не встигла, руку почало жалити, це немов протверезило мене! Я швидко підхопилася і вхопилася за руку з татуюванням, яка зараз світилася. Ще не поцілунок, але захист уже працює...

 

 

- Це те, про що я думаю? - перепитав Фаль, вказуючи на символи, що все ще трохи світилися.

 

 

- Думаю, зараз тобі краще піти!

 

 

- Сіль... ну ти чого?

 

 

- Побачимося завтра! - я відвернулася від Фаля і, взявши артефакт, одягла його назад.

Перетворилася на Сірель і тепер уже впевнено провела хлопця до дверей. Зняла магічний замок і просто зачинила двері перед носом хлопця. Мені стало ніяково. Почувалася як не у своїй тарілці і ще довго металася по ліжку, намагаючись заснути. Але сон узяв своє, і я відключилася.

 

 

- Привіт, Нінель! - почула я до болю знайомий голос.

 

 

О, ні! Почалося...

 

 

- Заклинання не спрацювало? Як ти проник у мій сон? - тут же поставила я запитання і озирнулася, усе, як і раніше, було в тумані, поки переді мною не з'явився Антель.

 

 

Чорт, його я бачу ясно і тепер розумію, що і мене він зараз бачить...

 

 

- Так ось ти яка стала, руда бестія! - ну чому відразу бестія?

 

 

Що за порівняння з рудим кольором взагалі?

 

 

Антель уважно роздивлявся мене, як зовсім недавно Фаль, але погляд Антеля був набагато глибшим, він немовби пробирався до мене в душу, в серце... немов під шкіру мені ліз.

 

 

Дихання перехопило від його близькості. Усе сталося так швидко, крок, і я стою, притиснута до грудей імператора. Серце зробило кульбіт, дихання перехопило, адже я опинилася в кільці його рук і навіть не намагаюся вибратися. Що за чортівня, що за магія?

 

 

Мої руки спочивають у нього на грудях, але я навіть не намагаюся його відштовхнути... Зробивши судомний вдих, усе ж запитую.

 

 

- Ти так і не відповів! - насмілююся підняти свій погляд і натикаюся на небесні очі, що невідривно дивляться на мене.

 

 

Він кривить губи в напівусмішці.

 

 

- Це все магія нашого шлюбного татуювання, ти була зовсім поруч, і тату активізувалося. Цей зв'язок незворотній, Нінель. Тут ти більше над собою не владна... Боги... яка ж ти приваблива... - уткнувся носом у моє волосся і зробив вдих... - Як же ти солодко пахнеш...карамелько! - імператор доторкнувся рукою до мого обличчя, а я справді не могла поворухнутися.

 

 

Тіло не підкорялося розуму. Мені хотілося цих дотиків, я прагнула їх. Ще ніколи я не відчувала такого бажання, це не має нічого спільного з тим, що я відчувала, коли Фаль або Ванзель був занадто близько до мене, особливо Фаль...

 

 

- Хтось торкався тебе сьогодні? - зашепотів Антель, торкаючись губами мого вуха.

 

 

А я була приголомшена, отже, будь-яка активація тату буде чутлива й Антелю. Який жах...