Раді Вас бачити!

========== 28 ==========

Рука Антеля наполегливо звільняє мої груди від ліфа, чоловік ласкаво стискає груди і сосок, не припиняючи поцілунку. Інша вільна рука Антеля міцно притискає мене до його сильного тіла. Та ж рука опускається нижче і вже не так ніжно стискає мою м'яку півкулю.

Я чую рик і тут же відчуваю, як мені в живіт впирається бажання Антеля. Він негайно штовхає мене назад, я спотикаюся об ліжко і падаю на нього. Він лише на секунду перериває поцілунок, щоб торкнутися мене своєю холодною рукою, перетворивши моє гарне вбрання на купу сніжинок, які одразу ж розтанули на мені, залишивши мене голою перед чоловіком. Уперше за весь час Антель проробляє те саме і зі своїм одягом, щоб не витрачати зайвих секунд на роздягання. Мене одразу ж накриває його голе тіло, я навіть якесь задоволення відчуваю від цього, мені подобається, коли наші тіла стають єдиним цілим.

Пристрасні поцілунки й палкі пестощі. Усі ті місця, де торкався мене Антель, палають жаром кохання і неймовірним бажанням насолоджуватися подібними пестощами нескінченно.

Перший поштовх підніс мене майже до небес. Наші тіла з'єдналися.

Антель заворушився в мені, приносячи неймовірне задоволення від кожного руху його тазу.

Швидкоплинні поцілунки, нерозбірливий шепіт і те, як працює його таз, вбиваючи в мене член, просто неймовірно.

- О, Боги, Неллі! Ти дивовижна. Я не можу тобою насолодитися! - розбираю я нарешті шепіт чоловіка, і Антель змінює свою позицію. На витягнутих руках Антель починає насаджувати моє тіло на свій член ще лютіше, ще сильніше і швидше. Непристойні звуки дотику наших тіл і мої стогони, що напевно чути далеко за межами наших покоїв, не турбують мене. Мені дуже добре зараз, я насолоджуюся кожним поштовхом і цим моментом. Низ живота наповнюється приємним теплом, і я шепочу коханому, що хочу ще сильніше. Далі відбувається якесь божевілля, я просто гублюся у відчуттях. Так добре, мені ще не бувало. І так... це відбувається. Усередині мене немов щось вибухає, і я нарешті отримую таку необхідну розрядку.

- Неллі! - Антель цілує мої припухлі губи, а я навіть очі відкрити не можу, мені так добре.

Антель цілує мене в шию і переміщається, лягає поруч зі мною. Знаходить мою руку і цілує кожен пальчик, поки ми обоє оговтуємося.

- Я втрачаю голову поруч із тобою, Нінель! Ти навіть не уявляєш, наскільки серйозна моя подорож, мені потрібно готуватися, а я не можу від тебе відійти. - Слова Антеля знову бентежать мене і мені дуже подобається, що зі мною він настільки відвертий.

- Скільки тебе не буде? І якого характеру ця подорож? - я перевернулася на бік і стала пальцем водити по грудях чоловіка. Моя рука тут же була спіймана і знову отримала не один поцілунок.

- Моя імператриця буде сумувати? - нарешті я побачила живі емоції. Очі Антеля пустотливо блищали, а на губах спокуслива усмішка. Мені тут же захотілося сказати, що буду сумувати і що кохаю його, але я втрималася, подарувала Антелю посмішку і дивилася на нього з ніжністю в очах.

- Молодий Король надто амбітний і, що насторожує, має величезну армію. Якщо він нападе, то буде гідним супротивником нашої імперії. Але я б не хотів допускати війни. Я прагну миру і вважаю, що людське життя - найбільша цінність, лише дурість та амбіції приводять ватажків до необдуманих рішень, через які потім страждає ціле покоління. - який глибокий сенс, однак.

- Та й до того ж, мене вдома чекає молода дружина! Я до біса прив'язаний до тебе, моя дівчинко. Пізнавши твоє тіло, я божеволітиму в розлуці. - ці його одкровення викликають у мене тремтіння. Так хочеться вірити, що говорить він це від чистого серця, і що татуювання тут ні до чого... Потрібно змінити тему, інакше засмучуся.

- Скажи, Ан, а Мантея ти візьмеш із собою? - від мого запитання розслабленість у тілі чоловіка пішла, він насупився і серйозно подивився на мене.

- Припустимо, а чому ти питаєш? - настрій Антеля вмить змінився, він прийняв сидяче положення, я, вкривши голе тіло і притримуючи простирадло біля грудей, теж сіла на ліжку.

- Я просто хочу, щоб ти був обережний. І я дуже прошу, придивися до цього мага... я запевняю тебе, цьому магу довіряти не можна. - на мої слова Антель ще більше насупився і цього разу встав, рушив до шафи за одягом.

- Мантей служив мені всі ці роки вірою і правдою! Двічі він рятував мені життя! А ти кажеш, не довіряти? - знову цей лід у голосі, ніби й не було цих приємних моментів. Ну що ж, усе одно розмова далі не вийде, я все ж спробую сказати.

- А ти знаєш, що Мантей - сутінковий маг?

- Що за нісенітниця? Сутінкових магів винищили понад століття тому. Мантей цілитель і маг повітря!

- Я дуже добре розрізняю потоки, і можу заприсягтися життям, що це так. Мені здається, це він напоумив твого батька, зробити той вчинок, Мантей дав сферу імператору, за допомогою якої він витягав магію і життя нашого роду!

- Досить! Я заборонив озвучувати тобі цю маячню! - спалахнув Антель, одягнений у штани і з голим торсом він зараз дивився на мене, як на ворога, руки стиснуті в кулаки, а підлога вже давно перетворилася на лід, але я вирішила: або зараз, або вже ніколи.

- Ні! Не досить! Ти вислухаєш мене! Я кажу тобі правду і через стільки часу я вже не беруся звинувачувати в усьому твого батька. Очевидно, що це була ідея Мантея. Він, як сутінковий маг, міг якимось чином дістати ту трекляту сферу. Вона настільки рідкісне явище, що про неї мені розповідав батько, як про якусь давно забуту реліквію. І саме її я побачила, коли у своє 16-річчя повернулася на подвір'я. Мої мама й тато стрімко втрачали свою життєву енергію, а поруч стояв твій батько, він тримав у руках ту сферу і забирав разом із їхніми життями нашу родову магію. Ти повинен був помітити, що її сила велика, але навіть я не рада, що нею володію.

Коли я з'явилася, мама була вже непритомна, а батько, побачивши мене, ще намагався чинити опір, тоді з'явився Мантей, я побачила його сутінкове сяйво, твій батько відправив його за ще однією сферою, щоб забрати і мою магію.

Але далі все відбувалося як у мороку. Батько заклинанням повернув закляття назад, уся магія батька й мами, що перебувала у сфері, хлинула до мене. Батько вмирав на моїх очах, і я не змогла стримати свою лють, темна енергія мого роду взяла гору над моїми емоціями й силами, а далі... сталося те, що сталося... Ти бачив фінал. Це моя правда, Антель! Я сказала тобі все як є. Життям присягаюся, можу магічну клятву виголосити... якщо хочеш! - увесь цей час Антель зосереджено дивився на мене. Не промовив жодного слова. Він нарешті вислухав мене, а мені прямо легше стало навіть. Але я розуміла, що моєму чоловікові буде складно у все це повірити відразу, я лише хочу, щоб він не повертався до Мантея спиною.

- Я хочу, щоб ти знав, я більше не звинувачую твого батька...

- Замовкни, Нінель! Зараз просто замовкни!" - неголосно сказав він, так само серйозно дивився на мене певний час, а потім, схопивши сорочку і сюртук, мовчки вийшов із нашої кімнати, голосно грюкнув дверима.