Раді Вас бачити!

========== 20 ==========

Я й сама розуміла, що потрібно як слід виспатися, бо день і особливо ніч на мене чекає важкий. Але як заснути після почутого, як підготуватися до тієї чортової кімнати? Мені справді стало страшно...опинитися з Антелем наодинці в тій кімнаті...без впливу татуювання.

Що він відчуває?

Що відчуваю я?

І консуммація... О, Боги, як пережити це? Я-то розумію, що через це проходить кожна дівчина, але чорт... Я думала, що під впливом татуювання мій страх буде непомітний, я буду хотіти цього і згоряти в руках Антеля, а тепер?

Це занадто складно і важко. Життя мене до такого точно не готувало, і мій татко нічого не говорив мені з приводу цього. А з мамою я просто не встигла більш детально це обговорити... чорт.

Як би там не було, але поспати мені потрібно було, я і так занадто довго літала в роздумах.

Не відразу, але я все ж таки заснула, але тут мене різко хтось висмикнув зі сну.

Це були Аріель, виявилося, я проспала навіть сніданок і тепер у нас немає часу на це.

Мене відразу потягли у ванну кімнату. До Аріель на допомогу прийшли ще дві дівиці. Дуже довго займалися моїм волоссям, купали його в 5 різновидах трав. Потім обличчя, пахучі мазі та креми, вбирало моє бідне обличчя. Потім було купання мого тіла, мене натирали, намивали, намазували і знову все змивали. Трохи страшно було, коли Аріель принесла якусь чорну рідину у величезній банці й намазала нею все моє тіло, мене здивувало, що моя помічниця, не соромлячись, намазувала мене нею в паху.

До обіду я була чиста як перша сльоза. На моєму тілі навіть зайвої волосинки не було. А сама шкіра була гладкою і напрочуд приємною для дотиків. Я, звісно, розумію, що результат вартий того, що я витерпіла стільки знущань над власним тілом, але, з іншого боку, я рада, що така ретельна підготовка відбувається лише раз в житті.

Кілька годин моїх мук наблизили мене до обіду, і я була цьому невимовно рада. Але й тут мені не дали відвести душу. Мій обід у мене відібрали, коли я з'їла рівно половину, щоб мати гарний вигляд у сукні, не наїдати живіт, і від хвилювання, щоб їжа не просилася вийти. Ось так мені це пояснили.

Після обіду зайнялися моєю зачіскою і сукнею, спочатку мені хотіли вдягнути нижню сорочку і панчохи, але коли уважніше розгледіли саму сукню, сорочку відкинули. А я не відразу зрозуміла, наскільки відвертою була ця сукня. Вона повністю облягала мою фігуру, підкреслювала груди, глибокий виріз на спині, мені навіть здавалося, що Аріель не застебнула її, але служниця переконала мене в зворотному. Мені було незвично носити подібну сукню. Тим паче тканина щільно облягала мої стегна, показуючи на показ мої округлості. Лише трохи нижче розходилася і закінчувалася довгим шлейфом.

Мені, в принципі, соромитися нічого, але я завжди думала, що у високій моді подібний фасон неприпустимий. Але раз сукню вибирав Антель, йому видніше.

Крім голої спини, спереду також був присутній виріз, і він, як на мене, був занадто низьким, і на показ було виставлено мої скромні груди, але мушу визнати, що виглядало це все чудово. Навіть служниці кілька хвилин захоплено розглядали мене. Хоч я і почувалася в цій сукні ніяково, ніби не вдягнена зовсім, але це, безумовно, було того варте.

Далі зачіска. Мою руду копицю волосся вклали у вільні локони і зібрали на потилиці наполовину, підняли волосся лише спереду, а ззаду локони вільно падали на спину і плечі. У зачіску вплели нитку з білого золота з дрібним дорогоцінним камінням. На сонці вони точно блищатимуть.

Над моїм образом працювали ще десь годину, поки за нами не прийшов стражник. Нам час висуватися. Перед виходом я все ж відвоювала білу напівпрозору хустку, що вкривала мої плечі, я почувалася трохи краще.

Антель зустрів мене біля білої карети. Взагалі я помітила, що білий колір зустрічається тут майже в усьому.

Але на диво, сьогодні імператор обрав парадний костюм кольору морської хвилі. Такий ніжний колір і так пасує до його очей.

Як завжди, чудовий, і до неможливості красивий. Побачивши мене, завмер на якусь мить, явно насолоджуючись видом. Я й сама знала, що зробили з мене справжню цукерку. В очах Антеля я побачила щось на кшталт захоплення, обожнювання і відкритого бажання. Він подав мені руку, і я тут же вклала в його долоню свою. Антель поцілував мою руку і ніжно притягнув до себе.

- Ти неймовірно прекрасна, Нінель! - Антель залишив легкий поцілунок на моїх губах і допоміг забратися мені в карету.

До площі ми їхали мовчки. Лише коли ми зупинилися біля входу в храм, Антель подивився на мене і заговорив.

- Нічого не бійся, все буде добре... І не забувай посміхатися! - наостанок сказав він і першим вийшов. Подав мені руку і допоміг спуститися. Долоню мою так і не відпустив. Міцно стиснув і притиснув мене ще ближче до себе. Позаду нас ішли дві дівчинки, вони тримали кінці мого довгого шлейфу.

Антель стримано посміхався й іноді махав у привітанні рукою. А я розхвилювалася, коли побачила такий натовп. Ніколи не бачила, щоб стільки людей було зібрано в одному місці. Здається, подивитися на нашу церемонію прийшла вся імперія.

Не поспішаючи ми дісталися храму. Повільно пройшли в його центр, де нас зустрічав його служитель. Чоловік середніх років шанобливо вклонився нам з Антелем і розкрив свою книгу, запитально глянув на Імператора, той йому кивнув, і служитель Храму почав свою промову.

Ми зупинилися з Антелем і стали один навпроти одного. Антель зловив мою другу руку і дав зрозуміти, що все відбуватиметься саме так.

Тримаючись за руки, ми голосно озвучили клятви одне одному. Ще якийсь час служитель наспівував якесь заклинання. Книга в руках служителя засяяла золотим кольором. На наших очах утворилася невелика сфера із золотим сяйвом усередині. Потім ми обоє з Антелем похитнулися. Блакитне сяйво вирвалося з грудей Антеля і попрямувало у сферу, а перед собою побачила помаранчевий промінь, що також пройшов у сферу. Здавалося, ніби сфера взяла частинку кожного з нас.

Служитель продовжив бубоніти якусь молитву, і весь цей час сфера оберталася, у ній щось відбувалося, різнокольорові спалахи частково просочувалися зі світлої, золотої кулі перед нами. І щойно служитель Храму замовк, сфера засяяла так яскраво, що я не змогла не заплющити очі. Світло було настільки яскравим, що я навіть хотіла прикрити рукою очі, але Антель не дозволив мені вирвати свою руку, він міцно тримав мене. Можливо, це була частина випробування, яке я мало не провалила, я не знаю, але очі свої я змогла розплющити не одразу. Лише тоді, коли відчула приємне тепло на своїх грудях.

Різко розплющила очі й побачила, як до мене й Антеля перетікає струменем різнобарвна енергія, зібрана в тонку нитку. Почувалася я незвично, але водночас і якось повноцінно, ніби мені повернули частину себе. Я була сповнена сил, і навіть незрозумілий захват. У купі з усім, я раптом явно стала відчувати, що крім власних почуттів відчуваю присутність Антеля.

На наших руках красувалися тонкі золотисті браслети, розірвати, а вже тим паче зняти, його тепер буде неможливо. Це як прості магічні каблучки у людей і магів, тільки про наш з імператором сімейний статус свідчитиме ось такий браслет.

Браслет не завдавав мені дискомфорту і тяжким тягарем для мене не став. Єдине, що я відчувала від нього, так це приємне тепло, воно ніби огорнуло мою руку. Мені була приємна ця річ, і вже тим паче ті почуття, що вона дарувала. Сподіваюся, в Антеля його золотий подружній браслет викликає такі ж емоції.

Наприкінці ритуалу служитель всунув у руки Антеля срібну чашу. Імператор зробив ковток і передав її мені, я наслідувала його приклад.

Варто було зробити ковток, як перед очима все стало раптом розпливатися. Простір навколо був білим, усі звуки зникли, я залишилася зовсім одна. Тільки я хотіла запанікувати, як на моїй руці, тій, що з браслетом, розлилося приємне тепло, потім, незрозуміло як, я опинилася в кільці рідних рук, мої губи зіткнулися з губами, тепер уже, чоловіка, і віддалася поцілунку цілком.

Антель міцно притиснув мене до себе, і я у відповідь обійняла його за шию. Ніжні губи пестили мої, язик пробрався вглиб мого рота, і я так само відповіла на цю дію. Почуття ніби стали ще яскравішими, ще сильнішими. Поцілунок кружляв голову, а внизу живота закручувалася спіраль бажання. Мене все розпирало від почуттів до Антеля. Хотілося ось так завжди цілувати й обіймати його. І щоб він ніколи не відпускав. А поки що я залюбки цілувала і мене також цілували у відповідь, аж поки я не почула захоплені вигуки і привітання навколо нас.

Усвідомлення прийшло моментально. Ми стоїмо все також перед служителем, тільки зараз Антель на очах у всіх цілує свою дружину.

Люди висловлювали свою радість як уміли. Вітали свого правителя і бажали щастя. Щиро посміхаючись, ми так само повільно пройшли до приготованого екіпажу. Цього разу шлейф моєї сукні обійшовся без помічниць. Нам час їхати на ще одну церемонію, а народ відзначатиме по-своєму. Указом імператора, з нагоди весілля, всю імперію цього дня відсторонено від роботи, крім кількох стратегічно важливих для імперії структур, звісно. Частування будуть роздані після нашого відходу, і народ зможе навіть випити за наш союз.

Це все мені розповіла Аріель. І мені було приємно таке довідатися, все ж таки Антель думає про жителів імперії. Це не може не тішити.

А ми тим часом забиралися в екіпаж. Антель допоміг забратися мені, допоміг із сукнею і слідом забрався сам.

Щойно екіпаж вирушив у дорогу, Антель смикнув мене за руку і посадив до себе на коліна.

- Скажи, Нінель... адже ти це теж відчуваєш? - поставив він запитання і сильніше перехопив мене біля талії. Обвів її рукою, а другою вільною торкнувся мого обличчя. Ніжно провів по щоці й зупинився на губах. Я затремтіла, так мені були приємні його дотики.

- Що? - зовсім глухо й тихо запитала я, а сама навіть в очі йому подивитися не могла, вся моя увага була зосереджена на його вустах. Видихнувши, відкрила рот, і тут же зіткнулася в поцілунку з вустами Антеля. Я навіть стогін його почула, коли він впився в мене вустами. Наші язики зіткнулися й закружляли, заглиблюючись дедалі більше в поцілунку. Я також глухо застогнала, обняла Антеля за шию і наблизилася до нього ще ближче.

- Хочу тебе! Просто божеволію від бажання! - ненадовго перервавшись, прошепотів Антель, поки цілував мою шию. Вткнувся в западинку між моїх грудей і потерся об них носом, продовжив цілувати мене.

- Хочу просто зараз здерти з тебе цю сукню. Знала б ти який апетитний вигляд маєш у ній. Я вже сто разів пошкодував, що вибрав її. Бо тільки при одному погляді на тебе, мені хочеться зірвати цю сукню з тебе, і взяти те, що вже належить мені. Нінель... ти... ти тепер тільки моя! - шепотів він між поцілунками. Тіло моє затремтіло в його руках. Я плавилася в його руках. Слухаючи його вульгарні промови, зовсім не опиралася, навпаки, мені подобалося як чоловік відкрито заявляв про свої бажання.

Наші вуста знову знайшли одне одного, і я сама притулилася якомога ближче до Антеля. Щоб відчувати його, чути, як б'ється його серце, шкірою відчувати його. Не знаю звідки останнє бажання з'явилося, але це факт.

О, Боги, це бажання зведе мене з розуму. Як же хочеться відчути під своїми долоньками гладкість його шкіри, вагу його тіла... Дідько... мотнула головою, намагаючись оговтатися, і виявила, що жакет Антеля недбало валяється в кутку карети, а мої руки зупинилися на ґудзиках, і, судячи з усього, я вже встигла розстебнути сорочку Антеля на половину.

Антель нетерпляче поглянув на мене, але я намагалася знову не піддатися емоціям. О, Боги, зараз вплив татуювання відчувався особливо гостро. Мою розгубленість Антель пропустив повз і сам нетерпляче знову поцілував мене, та так пристрасно, що я знову забула про все на світі. Руки чоловіка блукали по тілу, і сукня була настільки відвертою, що я відчувала кожен дотик, буквально під шкірою. Отямилася моментально, щойно почула тріск тканини, Антель заплутався в спідниці сукні й нетерпляче потягнув поділ у різні боки, тканина тріснула в кількох місцях.

Я мовчки підвелася з колін свого чоловіка і пересіла на своє місце. Нам обом потрібно було привести свої думки до ладу, до того ж за уповільненим кроком екіпажу, я зрозуміла, що ми вже близько.

І це виявилося правдою. Ми з Антелем якраз привели себе до ладу, коли екіпаж зупинився і до нас постукали. Антель, як і в минулі рази, вийшов першим, озирнувся, потім подав руку мені.

На високому пагорбі стояв невеликий, напівзруйнований храм, більша його половина залишалася цілою. Ми вирушили туди, Антель потягнув мене за руку і притиснув мене до себе, від такої близькості чоловіки не було не зручно йти, але схоже це нікого не хвилювало.